Земля як планета Сонячної системи

Діаметр	12756км
Маса	5,98 – 1024кг
Густина	5500 кг/м3
Середня відстань від Сонця	1а.о. = 149,6 млн. км
Період обертання навколо осі (зоряна доба)	23год 56хв. 4 с
Період обертання навколо Сонця (зоряний рік)	365, 24 діб
Швидкість руху навколо Сонця	30км/с
Ексцентриситет орбіти	0,017
Кількість супутників	(Місяць)

2. Характеристика Землі

Заданими швидкості поширення сейсмічних хвиль під час землетрусів було встановлено внутрішню будову Землі, що складається з трьох основних шарів:

1. Кора завтовшки від 5км під океанами до 70–80км під найвищими горами;

2. Мантія верхня і нижня загальною завтовшки 2900км, що складається з речовин більшої густини, ніж кора;

3. Ядро – центральна частина планети, що має найбільшу густину. Зовнішнє ядро до 2100км завтовшки – рідке (найбільш імовірно рідке залізо, що має високу електропровідність і сприяє створенню геомагнітного поля Землі). Тверде внутрішнє ядро радіусом до 1300км має температуру 7000 К і тиск 3,5 млн. атмосфер, являє собою щільну плазму.

Виділено три основні оболонки земної кулі: літосфера, гідросфера та атмосфера.

Літосфера – це верхня тверда оболонка Землі, завтовшки близько 70 км і включає в себе земну кору і частину верхньої мантії.

Гідросфера Землі – сукупність усієї води Землі в твердому, рідкому і газоподібному стані. Гідросфера Землі – унікальне явище, жодна з інших планет Сонячної системи її не має. Гідросферу на 97 % складають води світового океану, 2,5 % води припадає на лід, і лише 0,5 % – на озера, річки й атмосферну вологу. Вода покриває 71 % земної поверхні.

Атмосфера Землі – повітряна оболонка, що оточує Землю. Поблизу поверхні Землі атмосфера містить 78 % азоту, 21 % кисню, 0,94 % інертних газів, 0,03 % вуглекислого газу та мізерні частини інших газів. Атмосфера поділяється на:

1. Тропосферу, яка сягає висоти 10–17км, зі збільшенням висоти температура спадає до –55°С;

2. Стратосферу заввишки до 55км, де температура зростає з висотою до 0°С за рахунок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця;

3. Мезосферу висотою до 85км, де температура зменшується до –85°С;

4. Термосферу (від 90км і вище), де температура знову зростає.

На висоті від 70 до 400км виділяють іоносферу, де повітря сильно іонізоване. Густина атмосфери зменшується з висотою. На висоті близько 6 км вона вдвічі менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша, тут переважають водень та гелій.

• Атмосфера захищає від руйнівної дії космічного випромінювання.

• Атмосфера захищає від безпосереднього бомбардування мікрометеоритами.

• Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі.

• Тільки завдяки існуванню гідросфери й атмосфери на Землі могло зародитися життя.

Магнітне поле Землі

Магнітне поле Землі досить велике, його напруженість становить близько 40 А/м. Під дією сонячного вітру на денному боці магнітні силові лінії притиснуті до Землі. З протилежного нічного боку вони відхиляються сонячним вітром, утворюючи «шлейф» протяжністю до 5 млн. км.

В частині замкнутих силових ліній геомагнітного поля утворюються радіаційні пояси (внутрішній та зовнішній). Радіаційний пояс складається з великої кількості протонів і електронів, які захоплює й утримує земне магнітне поле з тих частинок, що безперервно викидає Сонце.

Особливо потужні потоки частинок народжуються при вибухових явищах на Сонці – так званих сонячних спалахах. Такий посилений корпускулярний потік збурює магнітне поле Землі, швидко і сильно змінює його характеристики, що називається магнітною бурею. Під час магнітних бур коливається стрілка компаса; виникає збурення іоносфери, що порушує радіозв'язок; відбуваються полярні сяйва.

Полярне сяйво. В полярних областях частинки рухаються уздовж ліній індукції магнітного поля, які майже перпендикулярні до поверхні, проникають в атмосферу. Вони бомбардують молекули повітря, іонізують їх і збуджують світіння, як потік електронів у газорозрядній трубці. Кольорові відтінки полярного сяйва зумовлені світінням різних газів атмосфери.