Додаток 2. Інформаційна таблиця вивчення рівнів соціалізації старшокласників

____класу школа ______дата

№ п/п	Прізвище, ім'я	Навчально-пізнавальна діяльність	Трудова діяльність	Соціальне значуща діяльність	Духовне вдоскона­лення	Загальна кількість балів	Рівень соціалі­зації

Лабораторна робота №2. ДІАГНОСТИКА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ

Мета: Ознайомитися з методикою вивчення рівня сформованості ціннісних орієнтацій особистості та сформувати вміння і навички її застосування.

Обладнання: таблиці, анкети,

Опорні поняття: цінності, особистісні цінності, цінності соціального виховання.

Блок самостійної роботи

Інструкції для самопідготовки

1. Опрацювати питання для самостійного вивчення.

2. Ознайомитися з методикою визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій особистості (див. додаток 1).

3. Підготувати анкети для проведення опитування (відповідно до кількості респондентів).

4. Підготувати інформаційну таблицю для кількісного й якісного аналізів даних анкетування (див. додаток 2).

Питання для самостійного вивчення

1. Поняття про цінності, їх класифікація.

2. Узгодженість та суперечливість ціннісних орієнтацій.

3. Реальна і декларована системи цінностей.

4. Цінності соціального виховання.

Теоретичний матеріал

Під цінностями розуміють колективні уявлення про позитивну або негативну значущість для людини і суспільства явищ, предметів реальної Дійсності та їх властивостей, а також абстрактних ідей. Вироблення ціннісних орієнтацій - спрямованості на певні цінності (еталони життя) - характерне для раннього юнацького (старшого підліткового) віку. Зокрема, хлопці виявляють орієнтацію на «гарних і вірних друзів», «здоров'я», «діяльне життя», тоді як дівчата - на «кохання», «цікаву роботу», «щасливе сімейне життя». Ціннісні орієнтації розширюють межі соціальної ситуації розвитку, виводять юнака і юнку на виший рівень стосунків зі світом. У них формується готовність до професійного та життєвого самовизначення.

Кожній людині властива специфічна індивідуальна ієрархія особистісних цінностей, які виступають сполучною ланкою між культурою суспільства і культурою особистості, між суспільним й індивідуальним буттям. Особистісні цінності є одним й джерел мотивації поведінки, тому конкретним утіленням суспільних ціннісних ідеалів можуть бути людські вчинки. Конкретний зміст та ієрархія особистісних цінностей визначають практичну позицію людини щодо ставлення кожного до себе, до світу і зі світом. Вони формуються у процесі стихійної соціалізації під впливом як взаємодії людини з соціальною практикою суспільства і ближчого оточення, так і у процесі відносно соціально-контрольованої соціалізації (виховання).

Важливим критерієм класифікації цінностей може бути сфера морально-стичної самореалізації людини. На цій основі розрізняють абсолютні, національні, громадянські, сімейні цінності. Абсолютні вічні цінності мають універсальне значення та необмежену сферу застосування й мають загальнолюдський характер (Доброта, Правда, Любов, Чесність, Гідність, Краса, Мудрість, Справедливість).

Національні - є значущими для одного народу і не завжди поділяються іншими народами (Патріотизм, Почуття національної гідності, Історична пам'ять тощо).

Громадянські цінності ґрунтуються на визнанні рівності людей і знаходять своє застосування у демократичних суспільствах та в житті громад, які визнають принципи демократії. Це - поняття прав і свобод людини, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, повага до закону тощо. їх антиподами є проповіді расизму, класової ненависті тощо.

Сімейні цінності - це моральні основи життя сім'ї: стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей і про інших членів сім'ї, пам'ять про предків.

Цінності особистого життя мають значення щонайменше для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, напрям зусиль, стиль приватного життя тощо.

Система ціннісних орієнтацій особистості може бути узгодженою, послідовною, а може - суперечливою, несумісною. Суперечливість ціннісних орієнтацій є двоякою: 1) якщо ціннісні орієнтації у принципі несумісні і 2) коли вони у принципі однаково важливі й необхідні людині для повноти самореалізації, але об'єктивна обмеженість часу людського життя та сил потребує зробити нелегкий вибір і визнати одні фундаментальні для людини цінності та здібності за первинні, інші — за вторинні. Прикладом суперечності першого типу може бути одночасна орієнтація на творчу працю, яка вимагає від людини концентрації всіх її сил та часу, і на дозвілля, заповнене постійними розвагами, зустрічами з друзями тощо. Типовий приклад ціннісного конфлікту другого типу — ситуація, в якій опиняється сучасна жінка, для котрої однаково важливою є орієнтація на цікаву, творчу роботу, сім'ю, власну привабливість та ін.

Зауважимо: конфліктність чи несперечливість цінностей багато в чому залежать від суспільства, адже для чоловіка, на відміну від жінки, подібний вибір не є таким болісним, і в його житті творчі та сімейні цінності цілком можуть мирно співіснувати.

Притаманна кожній людині ієрархія цінностей не лишається незмінною протягом життя: на неї впливають життєві обставини, вік, успішність чи неуспішність у досягненні життєвих цілей. Несуперечлива ціннісна система може з віком перетворитися на суперечливу, бо виникають нові цінності, які заходять у суперечність з юнацьким вибором.

Суперечливість ціннісної системи особистості, наявність у ній несумісних цінностей виникає насамперед через те, що засвоєння суспільних цінностей індивідом відбувається кількома шляхами:

1. Первинна соціалізація у сім'ї, коли дитина вбирає цінності свого безпосереднього оточення. Саме так передаються ціннісна визначеність соціальних прошарків та груп, риси національного характеру. Цим шляхом передаються насамперед життєві цінності, притаманні попередньому поколінню батьків.

2. Соціальне організована система виховання, освіти та культури - дошкільні заклади, школа, навчальні, освітні та культурні заклади, державна керована система ідеологічного впливу, що через них поширюються цінності, які вважають основоположними для даної соціальної системи.

3. Вплив різних формальних та неформальних груп, насамперед оточення ровесників, чиї цінності можуть відрізнятися від суспільне визнаних та сімейних (наприклад, культ сили та авторитарності у деяких групах підлітків). .

4. Власний досвід, коли людина «випробовує» засвоєні ціннісні орієнтири на їх відповідність своїй індивідуальній визначеності, у результаті чого може статися істотна ресоціалізація, тобто переоцінка цінностей.

Ціннісні системи, ієрархи цінностей, які засвоюються різним чином у різних осередках, можуть не збігатися. Внаслідок цього досить поширеним є співіснування в мотиваційній системі особистості власне кількох несумісних ціннісних систем. Найпоширеніший випадок - це наявність декларованої та реальної системи цінностей. Декларована система цінностей виникає при некритичному сприйнятті індивідом зовнішніх впливів. Це ті цінності, які особливо поширені та цінуються у суспільстві. Тому людина, аби набути високого статусу та поваги у суспільстві, обирає не ті цінності, які відповідають її особистості (і які реально існують в особистісній структурі в неусвідомленій формі), а певні суспільні ціннісні стереотипи. Якщо освіта, творча праця та культура мають у суспільстві високий ціннісний статус, то й люди загалом прагнуть набути самі й дати своїм дітям якомога вищий рівень освіти, займатися творчою працею, збирати велику бібліотеку престижних видань, хоча насправді в ієрархії реальних цінностей пізнання, творчість можуть посідати аж ніяк не провідні позиції. Тому надзвичайно важливим є для людини адекватне усвідомлення своїх реальних ціннісних пріоритетів, виходячи з визначеності власної особистості, а не суспільних стереотипів, моди чи пріоритетів зовнішнього оточення.

Досить важко відокремити декларативну систему цінностей особистості від реальної. У соціологічних дослідженнях для цього використовуються непрямі відкриті запитання типу «Що означає, на Вашу думку, хороше життя?» чи «Що потрібно для щастя?» та ін. Звичайно, це досить поверхово для глибокого вивчення ціннісних орієнтирів окремої особистості, проте таким чином можна дістати уявлення про реальні ціннісні пріоритети у суспільстві, їх специфіку залежно від статі, віку, освіти, соціальної групи та інших чинників, прослідкувати зміну ціннісних систем від покоління до покоління.

Зазначимо, що нетерпимість до людей з іншими системами цінностей зумовлює в реальному житті затяжні непорозуміння, конфлікти і навіть соціальні катастрофи. У зв'язку з цим, одним з основних показників психологічної культури кожного члена сучасного суспільства є сформованість соціальної толерантності як особистісної риси, котра виявляється у визнанні права за іншою людиною на власну життєву позицію, поважному ставленні до її цінностей.

Особистісні цінності є сполучною ланкою між культурою суспільства і культурою особистості, між суспільним й індивідуальним буттям. Вони є одним із джерел мотивації поведінки, тому конкретним утіленням суспільних ціннісних ідеалів можуть бути людські вчинки. Конкретний зміст та ієрархія особистісних цінностей визначають практичну позицію людини щодо ставлення кожного до себе, до світу і зі світом. Вони формуються у процесі ; стихійної соціалізації під впливом як взаємодії людини з соціальною практикою суспільства і ближчого оточення, так і у процесі відносно соціально-контрольованої соціалізації (виховання).

Завжди функціонуючи у конкретному суспільстві, соціальне виховання культивує набір цінностей, адекватний державному устрою, соціально-політичній системі суспільства. Цінності, які культивуються соціальним вихованням, представляють у формі двох блоків. Перший - цінності культури певного суспільства, які стали притаманні їй у ході історії, а також ті, що формуються багатьма поколіннями мислителів. Другий блок цінностей має конкретно-історичний характер і визначається ідеологією суспільства.