- •Тема1: Предмет і завдання курсу “Етики і психології ділового спілкування”
- •1.Культура ділового спілкування.
- •1.Культура ділового спілкування.
- •1.Культура ділового спілкування
- •2.Гуманістична спрямованість етики спілкування та її значення
- •Тема2:”Спілкування як науково-практична проблема”
- •2.Початок формування в Україні наукової думки про спілкування.
- •2.Початок формування в Україні наукової думки про спілкування.
- •2.Початок формування в україні наукової думки про спілкування
- •3.Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі
- •4. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в україні
- •Тема3:”Психологічна природа спілкування”
- •2.Структура спілкування.
- •3.Функції спілкування.
- •2.Структура спілкування.
- •3.Функції спілкування.
- •2.Структура спілкування
- •3.Функції спілкування
- •Тема3:”Психологічна природа спілкування”
- •2.Спілкування, як сприймання і розуміння одне одного.
- •3. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.
- •4.Види та рівні спілкування
- •2.Спілкування, як сприймання і розуміння одне одного.
- •3. Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні.
- •4.Види та рівні спілкування
- •2.Спілкування, як сприймання і розуміння одне одного
- •3.Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні
- •4. Види та рівні спілкування
- •Тема4:”Взаємодія та взаєморозуміння в контексті етики та культури ділового спілкування”
- •1. Визначення взаємодії.
- •2.Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм і правил.
- •4.Взаєморозуміння та його рівні
- •1. Визначення взаємодії.
- •2.Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм і правил.
- •4.Взаєморозуміння та його рівні
- •1.Визначення взаємодії
- •3.Мораль і особистісний вплив
- •4.Взаєморозуміння та його рівні
- •Тема5: “Моральна культура спілкування та службовий етикет”
- •1.Правила поведінки службовців.
- •2.Норми поведінки керівника.
- •3.Етика та етикет у взаємовідносинах з клієнтами.
- •1. Правила поведінки службовців.
- •2.Норми поведінки керівника.
- •3. Етика та етикет у взаємовідносинах з клієнтами
- •1.Правила поведінки службовців
- •2.Норми поведінки керівника
- •3.Етика та етикет у взаємовідносинах з клієнтами
- •Тема 6:”Вербальні засоби спілкування та мовленнєвий етикет”
- •1.Вплив особистості на ефективність переконання
- •2.Логіко-психологічні правила конструювання повідомлень
- •1.Вплив особистості на ефективність переконання
- •2.Логіко-психологічні правила конструювання повідомлень
- •1.Вплив особистості на ефективність переконання
- •3.Особливості мовленевого етикету
- •Тема 7:”Невербальні засоби спілкування та культура спілкування”
- •1.Проксеміка
- •2.Невербальні засоби і культура спілкування та поведінки
- •1.Проксеміка
- •2.Невербальні засоби і культура спілкування та поведінки
- •1.Проксеміка
- •2. Невербальні засоби і культура спілкування та поведінки
- •Тема 8:” Колективне обговорення ділових проблем”
- •2.Переговори
- •5.Дискусія
- •6."Мозковий штурм"
- •2.Переговори
- •5.Дискусія
- •6."Мозковий штурм"
- •2.Переговори
- •5.Дискусія
- •6."Мозковий штурм "
- •Тема 9: “Етичні та психологічні вимоги до виступу в аудиторії”
- •1.Ораторське мистецтво промовця, як умова переконання
- •2.Дискусійний характер спілкування в аудиторії та рівень його моральності
2.Спілкування, як сприймання і розуміння одне одного
Взаємодія між учасниками спілкування як правило, супроводжується сприйманням і розумінням одне одного. Деякі психологи вважають, що відбувається пізнання однієї людини іншою. У загальному плані можна сказати, що сприймання іншої людини означає відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистішими характеристиками індивіда та інтерпретацію на цій основі її вчинків. Під час пізнання одна людина емоційно оцінює іншу, намагається зрозуміти її вчинки, виробити стратегію зміни її поведінки та по¬будувати власну. При цьому відбувається усвідомлення себе через іншого за допомогою механізмів ідентифікації та рефлексії. Перший з них зводиться до уподібнення, ототожнення себе з іншим. Це сприяє розумінню партнера по спілкуванню, стимулює відповідну поведінку (альтруїстичну, гуманістичну, емпатійну тощо). Рефлексія у спілкуванні — це усвідомлення того, як суб’єкта сприймають і оцінюють інші. Відомо, що сприймання та розуміння одне одного залежить від ряду факторів, зокрема від установок, обсягу інформації про інших і різних ефектів. Наприклад, якщо через певні обставини у нас ще до зустрічі з незнайомою людиною вже було сформовано щодо неї позитивну установку, то, сприймаючи, ми наділятимемо її образ переважно позитивними ознаками. У противному разі інтерпретація тих самих рис скоріше за все буде негативною. Інколи, якщо інформації замало, під час сприймання людям приписуються. певні характеристики, яких вони насправді не мають (каузальна атрибуція). У цьому разі негативними характеристиками найчастіше наділяються ті. люди, яких ми не любимо, яким не симпатизуємо.
3.Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні
Міжособистісні взаємини у спілкуванні — це такі взаємозв’язки між людьми, які суб’єктивно переживаються та об’єктивно проявляються в характері та способах взаємного впливу. Ці взаємини мають для людей не менше значення, ніж їжа та повітря. Якщо ці стосунки погані, то продуктивна взаємодія людей, їхня спільна діяльність стають неможливими. У людини псується настрій, здоров’я, вона не відчуває радості буття. Нездорові міжособистісні взаємини впливають також на характер спілкування. Іноді останнє зводиться до того, що розмови про інших ведуться виключно в категоріях оцінок, а то й за допомогою ярликів, причому, як правило, усе “малюється” чорно-білими фарбами. Для того щоб система міжособистісних взаємин була ефективною, а суспільство загалом здоровим, бажано відмовлятися від звички за всіма вчинками людей бачити злий намір. Отже, важливою рисою міжособистісних взаємин є їхня емоційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому для успішного спілкування важливим є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах, дотримання емпатійного способу спілкування. Останній передбачає більш-менш точне сприймання внутрішнього світу іншої людини із збереженням притаманних їй емоційних і змістовних відтінків. Саме ці орієнтації та прояв емпатії у взаєминах є результатом високого рівня культури спілкування. Водночас наявність такого рівня є основою, на якій у майбутньому формуються гуманістичні комунікативні установки та способи й засоби їхньої реалізації.