2. Диференціація кредитів за ступенем ризику.

Згідно з Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279 за ступенем ризику кредитний операції класифікуються:

“Стандартні” кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1 % чистого кредитного ризику.

“Під контролем” – це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації і становить 5 % чистого кредитного ризику.

“Субстандартні” кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику, а також є імовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

“Сумнівні” кредитні операції – це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і ставить 50 % чистого кредитного ризику.

“Безнадійні” кредитні операції – це операції, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Отже, класифікація кредитних операцій за ступенем ризику здійснюється з урахуванням: фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості, рівня забезпечення кредитної операції.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.

Оцінку фінансового стану позичальників та оцінку стану обслуговування боргу банки здійснюють щомісячно.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями.

Слід зауважити, що клас позичальника за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.

Необхідно звернути увагу, що позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану розподіляють:

Клас „А” – фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема, погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень; вище керівництво має відмінну ділову репутацію, кредитна історія позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас „Б” – фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу „А”, але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Недоліки в діяльності позичальників мають бути лише потенційними.

Клас „В” – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення.

Клас „Г” – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність і його ліквідність тощо.

Клас „Д” – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, ймовірності виконання зобов’язань позичальником практично немає. До цього класу належить позичальник банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.