Освітня та молодіжна політика європейського союзу

План розвитку освітньої галузі країн-членів ЄС. У січні 2001 р. Єврокомісія на підставі звітів країн-учасниць опублікувала Рапорт про конкретні завдання системи освіти. В березні цей рапорт затвердила Стокгольмська європейська рада, яка вимагала детальної розробки програми. Десятирічний план (до 2010 р.) розвитку європейської освіти ухвалений в лютому 2002 р. на зібранні Освітньої ради. План передбачає поліпшення якості та ефективності системи освіти, по­легшення доступу до освіти для кожного та створення освітньої бази для зовнішнього світу. Його основними завданнями є:

• країни Європейського Союзу повинні мати найвищий показник в освіті та навчанні;

• система освіти і навчання в Європі повинна бути взаємопов'язана на стільки, щоб дозволити громадянам вільно пересуватися і отри­мувати краще;

• слід зробити можливим застосування освіти будь-де в Європей­ському Союзі, незалежно від того, де вона одержана;

• європейці будь-якого віку повинні мати доступ до тривалого на­вчання.

Відносини ЄС з іншими країнами та регіонами в освітній галузі. Положення Маастрихтського договору заохочують ЄС розвивати співпрацю з країнами-нечленами ЄС та міжнародними організаціями (зокрема, Радою Європи). Таким чином, програми поширюються не тільки на інші європейські країни, а й на інші країни та регіони світу, включаючи Азію, латинську Америку, Пів­нічну Америку, Африку, Карибські та Тихоатлантичні острови. В 1995 р. в Турині засновано Європейський навчальний фонд, завданням якого є сприяння процесам реформування професійної освіти та навчання в країнах-партнерах. Участь у програмі Темпус і ТАСІС можуть брати країни Південно-Східної Європи, Балкан та Східної Європи. Програма Темпус заснована 1990 р.

Молодіжна політика Європейського Союзу. Молодіжна політика стала складовою Маастрихтського договору. У межах програми «Молодь для Європи III», яка реалізовувалася в 1995-1999 pp., підтримувалася робота з молоддю і молодіжний об­мін в Європі. З неї в основному користала молодь з неблагополучних сімей, яка не мала можливостей навчатися, працювати чи брати участь у міжнародних обмінах. Молодь є не лише адресатом політики Співтовариства, а й сама пробує її активно творити. Починаючи з 1978 р. на європейському рівні існує молодіжний форум, який об'єднує молодіжні ради з ме­тою активізувати участь молодого покоління в формуванні обрисів майбутньої Європи. В 1996 р. Форум європейської молоді об'єднався з двома іншими організаціями, які функціонували на європейському рівні: Радою європейських національних молодіжних комітетів і Євро­пейським координаційним бюро міжнародних молодіжних організацій, створивши Європейський форум молоді.

Політика європейського союзу у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку

метою є підвищення промис­лової і технологічної конкурентноздатності європейських виробників, особливо за рахунок технологій майбутнього. Це створює спільні за­сади дослідницької і технологічної політики. Для стимулювання еко­номічного розвитку ЄС необхідна значна концентрація і координація зусиль по реалізації цієї політики. Довгострокові завдання досліджень і технологічного розвитку викладені у Білій книзі з проблем росту, конкурентноздатності і зайнятості.

Починаючи із 1993 року Європейська Комісія розглядає науково-дослідницький та технологічний розвиток як пріоритетну сферу діяльності, тим біль­ше, що цьому процесу сприяє прискорення темпів технічного про­цесу і всезростаючого конкурентного тиску з боку американських та японських партнерів на зовнішніх ринках. Очевидною залишалась слабкість європейських виробників не тільки у традиційних галузях промисловості, але й високотехнологічних. Це зумовило необхідність якісного реформування цієї сфери.

Хоча нині об'єднана Європа виправила свої позиції у багатьох важ­ливих сферах наукових досліджень, все ж помітні труднощі із засто­суванням наукових відкриттів, створення таких комерційних товарів і послуг, які були б не лише конкурентноздатні, але й корелювались із засадами зрівноваженого (сталого розвитку).

Особливості Шостої рамкової програми ЄС у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку. Шоста рамкова програма ЄС у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку, з одного боку, запроваджує радикальні зміни в підходах до фінансування досліджень, з іншого, - є продовженням попередніх рамкових програм. її метою є розвиток справді європейської науки, забезпеченої найкращими талан­тами і know-how, а також підтримка науково-технічних праць найвищої якості, які проводяться у рамках міжнародних наддержавних проектів, із використанням мобільності науковців у межах ЄС.

її мета значно перевищує звичне фінансування дослідницьких проектів. Програма покликана забезпечити засади амбітної панєвропейської під­тримки дій у сфері досліджень і технологічного розвитку. Вона була сконструйована як п'ятирічна стратегія розвитку на 2002-2006 роки. Важливою складовою програми є стимулювання наддержавної співп­раці між промисловістю і вищими навчальними закладами, а також створення досконалої мережі дослідницьких центрів та установ. Шоста дослідницька програма допоможе також забезпечити кращу охорону інтелектуальної власності. Крім того, на її виконання будуть широко залучатися кошти із інших фондів та інші засоби.

Політика у сфері досліджень і техно­логічного розвитку повинна підтримуватись політичною ініціативою в інших напрямах і особливо конкурентною, промисловою, соціальною політикою і політикою зайнятості. На жаль, при об'єднанні заходів різних сфер виникають політичні тертя. Ключовою проблемою є те, що дослідницькі та технологічні ініціативи, часто як заходи управлінської промислової політики, не вписуються у принципи конкуренції. Необ­хідні заходи модернізації європейської економіки гальмуються про- і антисубсидійними аргументами, а весь сенс відкритості і динамізму втрачається в дебатах прихильників вільного ринку із прихильниками державного адміністрування в економіці. Це засвідчує, що зміцнення технологічних позицій Європи повинно об'єднувати форми політичних дій та інструментів, узгоджених належним чином.