- •Тема: поняття, система та джерела земельного права україни. Земельні правовідносини
- •Земля як об’єкт правового регулювання.
- •Поняття та предмет земельного права.
- •Принципи земельного права, їх система.
- •Поняття та особливості методу правового регулювання земельних відносин.
- •Система земельного права: поняття та загальна характеристика.
- •6. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права:
- •7. Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
Тема: поняття, система та джерела земельного права україни. Земельні правовідносини
І ЗАНЯТТЯ
ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ЗЕМЕЬНОГО ПРАВА
Основні питання:
Земля як об’єкт правового регулювання.
Поняття "земля" є ключовим не лише для Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), але і для усього земельно-правового регулювання в цілому. Ч. 1 ст. 1 ЗКУ повністю дублює положення ч. 1 ст. 13 Конституції України, де задекларовано роль землі як основного національного багатства. Разом з тим, навряд чи це конституційне положення може розглядатися як визначення (дефініція) поняття "земля".
Термін "земля" в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях: (1) як планета, (2) як суходіл, (3) як ґрунти - верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин, (4) як економічна категорія - загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві, (5) як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом тощо1. В межах одного розуміння можуть також існувати різні підходи до наповнення поняття "земля" конкретним змістом.
Ст. 1 ЗУ "Про охорону земель" визначає землю як "поверхню суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею".
ГОСТ 26640-85 "Земли. Термины и определения"2 містить дещо інше визначення (у даному стандарті розкрито також значення багатьох інших термінів, що "відносяться до земель"): "земля - найважливіша частина навколишнього природного середовища, що характеризується простором, рельєфом, ґрунтовим покривом, надрами, водами, є основним засобом виробництва у сільському господарстві, а також просторовою базою для розміщення галузей народного господарства".
Законодавчі визначення не слід абсолютизувати, оскільки навіть у тих самих актах контекст може вказувати на використання терміна в іншому розумінні. Між тим, згадані визначення дають певне уявлення про існуючі в земельно-правовому регулюванні підходи до розуміння терміна "земля".
На наш погляд, поняття землі може бути істотно конкретизоване і уточнене на підставі законодавчого визначення земельної ділянки (див. ст. 79 ЗКУ та коментар до неї).
Виходячи із згаданих вище положень законодавства, а також із підходів, що висловлюються у науці земельного права, видається, що в земельному праві поняття "земля" вживається у розумінні земної поверхні та простору над та під нею на висоту та глибину, необхідні для використання земельної ділянки за цільовим призначенням (у тому числі її забудови), включаючи ґрунтовий покрив у межах цього простору.
Поняття та предмет земельного права.
Предметом регулювання земельного права є суспільні відносини, об'єктом в яких виступає земля. Але термін «земля» може використовуватися в різних значеннях. Як природний об'єкт земля виконує дві важливі функції: виступає як засіб виробництва в сільському господарстві і як просторово-територіільний базис — місце розміщення галузей народного господарстві, сільських і міських поселень. Вона існує незалежно від людини, як загальна умова і предмет людського життя. Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів.
Земельне право являє собою систему спеціально встановлених норм. Воно покликано регулювати особливий вид суспільних відносин — земельні відносини. Серед них потрібно виділити основні форми відносин:
а) відносини земельної власності;
б) відносини в області управління земельним фондом;
в) відносини землекористування;
г) землеохоронні відносини.
З цього переліку відносини власності є визначальними щодо інших форм відносин. Так, відносини з управління земельним фондом передбачають здійснення відповідними уповноваженими органами дій щодо залучення земельних ділянок в господарський обіг, забезпечення найбільш ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, ведення обліку і реєстрації земель. Відносини власності на землю є також визначальними і для відносин користування землею, адже право землекористування є похідним від права власності на землю. Відносини з охорони земель також існують не самі по собі, а в тісному зв'язку з відносинами власності та землекористування.