9. Лікарські речовини розподіляються в організмі нерів­номірно, що залежить від їхніх фізико-хімічних власти­востей, васкуляризації тканин, характеру патологічного процесу та ін.

У КРОВІ ЛІКАРСЬКА РЕЧОВИНА ВЗАЄМОДІЄ З БІЛКАМИ ПЛАЗ­МИ. ЕФЕКТ НАСТАЄ ШВИДШЕ У РАЗІ ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ЩО НЕ ВЗАЄМОДІЮТЬ З БІЛКАМИ ПЛАЗМИ КРОВІ АБО УТВОРЮЮТЬ З НИМИ НЕМІЦНІ КОМПЛЕКСИ. ЯКЩО ЗВ'ЯЗКИ МІЦНІ, КОМПЛЕКС ЛІКИ — БІЛОК НЕ ПРОНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТКАНИННІ БАР'ЄРИ. У ТКА­НИНІ (КЛІТИНІ) КОНЦЕНТРАЦІЯ ЛІКІВ БУДЕ НИЗЬКОЮ І ЕФЕКТ НЕ ПРОЯВИТЬСЯ. ТОМУ ШВИДКІСТЬ НАСТАННЯ ЕФЕКТУ І ЙОГО ТРИ­ВАЛІСТЬ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПОВНОТИ Й МІЦНОСТІ ЗВ'ЯЗКІВ ЛІКІВ З БІЛКАМИ ПЛАЗМИ. НАПРИКЛАД, УСІ СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ ПОЛІП­ШУЮТЬ СКОРОТЛИВУ ЗДАТНІСТЬ МІОКАРДА, АЛЕ ЛИШЕ СТРОФАН­ТИН І ГЛІКОЗИДИ ТРАВНЕВОЇ КОНВАЛІЇ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ГОСТРІЙ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ, МАЛО ЗВ'ЯЗУЮТЬСЯ З БІЛКА­МИ ПЛАЗМИ КРОВІ. ДИГІТОКСИН — ГЛІКОЗИД НАПЕРСТЯНКИ —КОНЦЕНТРАЦІЇ І ДАЄ ЕФЕКТ. ПРОЦЕС РОЗПОДІЛУ И НАКОПИЧЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ РЕЧОВИНИ У ТІЙ ЧИ ТІЙ ТКАНИНІ УВ'ЯЗАНИЙ ІЗ ЇЇ КРОВОПОСТАЧАННЯМ ТА ЗАГАЛЬНИМ СТАНОМ ГЕМОДИНАМІКИ. ПРИ ШОКУ, СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ ЗАСТІЙНОГО ХАРАКТЕРУ КРОВОПОСТАЧАННЯ БІЛЬШОСТІ ОРГАНІВ ЗНИЖУЄТЬСЯ. ПРОНИКНЕННЯ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ РІЗНОМАНІТНІ ТКАНИННІ БАР'ЄРИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇХНЬОЇ ЛІПОФІЛЬНОСТІ І СПОРІДНЕНОСТІ З ПЕВНИ­МИ ТКАНИНАМИ. ПРЕПАРАТИ З ВИСОКОЮ ЛІПОФІЛЬНІСТЮ МО­ЖУТЬ З ВОДНОЇ ФАЗИ ПЕРЕХОДИТИ В ЖИРОВЕ ДЕПО, СТВОРЮЮЧИ ТАМ РЕЗЕРВ ПРЕПАРАТУ. ПОВІЛЬНО НАДХОДЯЧИ У КРОВ ІЗ ЖИРОВОГО ДЕПО, ЛІКАРСЬКИЙ ПРЕПАРАТ СПРАВЛЯЄ ТРИВАЛИЙ ПІСЛЯВПЛИВ. ДЕЯКІ ЛІКИ МОЖУТЬ ВИБІРКОВО (СЕЛЕКТИВНО) НАКОПИЧУ­ВАТИСЯ У ПЕВНИХ ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ.

НА РОЗПОДІЛ ЛІКІВ ВПЛИВАЄ ПРОНИКНІСТЬ ТКАНИННИХ БАР'ЄРІВ. НАПРИКЛАД, ТЕТРАЦИКЛІНИ НЕ ПРОНИКАЮТЬ ЧЕРЕЗ ГЕМАТОЕНЦЕФАЛІЧНИЙ БАР'ЄР І НЕ ВПЛИВАЮТЬ НА ЦНС, А ЛЕВОМІЦЕТИН ПРОНИКАЄ І МОЖЕ ЗУМОВИТИ ЗБУДЖЕННЯ, БЕЗ­СОННЯ, ГАЛЮЦИНАЦІЇ. ПРИ ПАТОЛОГІЇ ПРОНИКНІСТЬ МЕМБРАН МОЖЕ ЗМІНЮВАТИСЯ. НАПРИКЛАД, ПРИ ГОСТРОМУ ЗАПАЛЕННІ ВОНА ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ, А ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЗАПАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УТВОРЕННЯ ФІБРОЗНОЇ КАПСУЛИ МОЖЕ УТРУДНЮВАТИ ПРОНИК­НЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН У ОСЕРЕДОК ЗАПАЛЕННЯ (ФІБРОЗ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОЗІ).

10. РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ НА ЛІКИ ЗАЛЕЖИТЬ І ВІД СТАТІ ПАЦІЄНТА ЇЇ ФОРМУВАННЯ ВЕЛИКОЮ МІРОЮ ЕИЗНАЧАСТЬСП ГОРМОНАЛЬНИМ ТЛОМ (ТОМУ З ВІКОМ, КОПИ ЗНИЖУЄТЬСЯ АКТИВНІСТЬ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ, РІЗНИЦЯ СТОСОВНО ДІЇ ЛІКІВ У ЧОЛОВІЧЕ І ЖІНОК МАЙЖЕ ЗНИКАЄ). КРІМ -О; І. У ЧОЛОВІЧОМУ ОРГАНІЗМІ (ПОРІВНЯНО З ЖІНОЧИМ) ПРЕВАЯЮЄ М'ЯЗОВА ТКАНИНА, ЯКА МЕТАБОЛІЧНЕ НАБАГАТО АКТИВНІША, НІЖ ПІДШКІРНА ОСНОВА ЯКА БІЛЬШОЮ МІРОЮ ВИРАЖЕНА У ЖІНОК. ТОМУ ЧОЛОВІЧИЙ ОРГАНІЗМ МЕНШ ЧУТЛИВИЙ ДО НІКОТИНУ, СТРИХНІНУ, МОРФІНУ І ДЄЯКИХ ІНШИХ ПРЕПАРАТІВ. НАЯВНІСТЬ У ОРГАНІЗМІ ПАТОЛОГІЇ МО*Е ВПЛИВАТИ НА ПРОЯВ ДІЇ ЛІКІВ. НАПРИКЛАД, У РАЗІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕЧІНКИ І НИРОК ЗМІНЮЮТЬСЯ ШВИДКІСТЬ МЕТАБОЛІЗМУ І ВИВЕДЕННЯ ЛІК* З ОРГАНІЗМУ. ВІДТАК, У РАЗІ ПРИЗНАЧЕННЯ ЗВИЧАЙНОЇ ДОЗИ КОНЦЕНТРАЦІЯ ЛІКІВ БУДЕ ВИЩОЮ І ЕФЕКТ СИЛЬНІШИМ АЖ ДО ТОКСИЧНОГО. ІСНУЮТЬ Й ІНШІ ВАРІАНТИ ЗМІНИ ЧУТЛИВОСТІ ПАЦІЄНТА ДО ЛІКІВ В УМОВАХ ПАТОЛОГІЇ. ТАК, ЖАРОЗНИЖУВАЛЬНІ ЗАСОБИ ДІЮТЬ ТІЛЬКИ ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ ТЕМПЕРАТУРІ. ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ ВПЛИВАЮТЬ НА ЧУТЛИВІСТЬ МІОКАРДА ДО АДРЕНАЛІНУ. РЕАКЦІЯ ЦНС НА ПСИ­ХОТРОПНІ ЗАСОБИ ВАРІЮЄ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ ТА ГЛИБИНИ П УРАЖЕННЯ Й ТИПУ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. НЕЗВИЧНА РЕАКЦІЯ ПАЦІЄНТА НА ПЕРШЕ ВВЕДЕННЯ ПЕРСЬКОЇ РЕЧОВИНИ МОЖЕ БУТИ ПОВ'ЯЗАНА З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФЕКТОМ ВІДСУТНОСТІ БІОСУБСТРАТУ, ЯКИЙ СПЕЦИФІЧНИЙ ДЛЯ ДАНОГО ПРЕПАРАТУ, ПОРУШЕННЯМ СИНТЕЗУ ФЕРМЕНТУ, ЯКИЙ ВАКТИВУС ЛІКИ, ТОЩО. ЇЇ НАЗИВАЮТЬ ІДІОСИНКРАЗІЄЮ. ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ТАКА РЕАКЦІЯ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ І ПЕРЕДАЄТЬСЯ У СПАДОК. НЕСПРИЯТЛИВІ ЗОВНІШНІ УМОВИ (СТРЕС, ІОНІЗУЮЧА РАДІАЦІЯ, ВПЛИВ МАГНІТНОГО ПОЛЯ, МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ, ХІМІЧНІ АГЕНТИ ТА ІН.), ЯК ПРАВИЛО ЗМІНЮЮТЬ АКТИВНІСТЬ І ТОКСИЧНІСТЬ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ, ВПЛИВАЮЧИ НА ЇХНЮ ФАРМАКОКІНЕТИКУ. ДАВНО ПОМІЧЕНО КОЛИВАННЯ ДІЇ ЛІКІВ ЗАЛЕЖНО ЬІД ЧАСУ ДОБИ, МІСЯЧНОГО КАЛЕНДАРЯ, ПОРИ РОКУ ТИЩО (МОЛОДИК, СОНЯЧНЕ ЗАТЕМНЕННЯ, ПРИПЛИВИ І ВІДПЛИВИ ОКЕАНУ). ТАК. АКТИВНІСТЬ І ТОКСИЧНІСТЬ НЕЙРОТРОПНИХ. ВАЗОТРСІІНИХ. КАРДІОТРОЛНИХ, ГОРМОНАЛЬНИХ ТА ІНШИХ ЗАСОБІВ ПРОТЯГОМ ДОБИ І ЮЖУТЬ ВІДІ ІЗНЯТИСЯ

11. ЕФЕКТ ЛІКІВ ОБУМОВЛЕНИЙ ЇХНЬОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ З ПЕВНИМ СУБСТРАТОМ (РЕЦЕПТОРАМИ). ВІД СПЕЦИФІЧНОЇ СТРУКТУРИ РЕЦЕПТОРА ВЕЛИКОЮ МІРОЮ ЗАЛЕЖИТЬ ВИБІРКОВІСТЬ ДІЇ ЛІ­КАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ. ВИБІРКОВУ ДІЮ ПРОЯВЛЯЮТЬ ПРЕПАРА­ТИ, ЯКІ ВЗАЄМОДІЮТЬ З РЕЦЕПТОРАМИ ПЕВНОГО ВИДУ (НІ-ГІСТА-МІНОЛІТИКИ ДИМЕДРОЛ, ДИПРАЗИН; Н2-ГІСТАМІНОЛІТИКИ ЦИМЕ-ТИДИН, РАНІТИДИН: А-АДРЕНОМІМЕТИК НОРАДРЕНАЛІН; В2-АД-РЕНОМІМЕТИКИ АСТМОПЕНТ, БЕРОТЕК; В1-АДРЕНОБЛОКАТОР АН-ТЕНОЛОЛ). У ТОЙ ЖЕ ЧАС НЕ ВИКЛЮЧЕНИЙ ВПЛИВ ЦИХ СПОЛУК НА ІНШІ ВИДИ РЕЦЕПТОРІВ, ТОМУ ПРАВИЛЬНІШЕ ГОВОРИТИ ПРО ПЕРЕВАЖНИЙ ВПЛИВ НА ДАНИЙ ВИД ОСТАННЬОГО. НЕСПЕЦИФІЧНУ ДІЮ МАЮТЬ ЛІКИ, ЯКІ НЕ ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕВНИЙ ВИД РЕЦЕПТОРІВ (АНТИСЕПТИКИ, ІНГАЛЯЦІЙНІ НАРКОТИ­КИ). ТІ ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ, ЯКІ СПРАВЛЯЮТЬ НЕСПЕЦИФІЧ­НИЙ ЗАГАЛЬНОКЛІТИННИЙ ВПЛИВ (ХІНІН, СОЛІ ВАЖКИХ МЕТА­ЛІВ), НАЛЕЖАТЬ ДО ПРОТОПЛАЗМАТИЧНИХ ОТРУТ.

АБИ УТВОРЕННЯ КОМПЛЕКСУ З БІОСУБСТРАТОМ ПРИЗВЕЛО ДО ЗМІНИ ФУНКЦІЇ ПЕВНИХ ОРГАНІВ І ТКАНИН, ПОТРІБНА ДОСТАТНЯ КОНЦЕНТРАЦІЯ ЛІКІВ НА РЕЦЕПТОРІ, ЯКА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ДОЗИ І ФАРМАКОКІНЕТИКИ ПРЕПАРАТУ, ТОБТО ЙОГО ВСМОКТУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ, БІОТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ВИВЕДЕННЯ (ДИВ. ВИЩЕ). НАПРИКЛАД, ПРЕПАРАТИ З ГРУПИ ГЛІКОЗИДІВ (ДИГІТОКСИН, ДИГОКСИН, СТРОФАНТИН) СПРАВЛЯЮТЬ КАРДІОТОНІЧНИЙ ВПЛИВ, ПРОТЕ У РАЗІ ПРИЙОМУ ВСЕРЕДИНУ ДОБРЕ ВСМОКТУЮТЬСЯ ЛІПОЇДОРОЗЧИННІ ГЛІКОЗИДИ НАПЕРСТЯНКИ, А ВОДОРОЗЧИННІ ГЛІКОЗИДИ СТРОФАНТУ ВСМОКТУЮТЬСЯ ПОГАНО І НЕ СПРАВЛЯ­ЮТЬ ВИРАЖЕНОГО ВПЛИВУ НА СЕРЦЕ. БАРІЮ СУЛЬФАТ НЕ РОЗЧИНЯЄТЬСЯ І НЕ ВСМОКТУЄТЬСЯ З КИШЕЧНИКА, ТОМУ ЙОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЯК РЕНТГЕНОКОНТРАСТНИЙ ЗАСІБ ДЛЯ ДІАГ­НОСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАВНОГО КАНАЛУ (ВИРАЗКИ, ПУХ­ЛИНИ ТА ІН.). БАРІЮ ХЛОРИД, НАВПАКИ, РОЗЧИНЯЄТЬСЯ ДОБРЕ, ВСМОКТУЄТЬСЯ З ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ І ЗУМОВЛЮЄ БАРІЄВУ КОНТРАКТУРУ М'ЯЗІВ (ОТРУТА). КОМПЛЕКС ПРЕПАРАТУ З БІО­СУБСТРАТОМ УТВОРЮЄТЬСЯ НА МІСЦІ ВВЕДЕННЯ. ТАКУ ДІЮ НАЗИВАЮТЬ МІСЦЕВОЮ (МІСЦЕВОАНЕСТЕЗУЮЧА, В'ЯЖУЧА, ПОД­РАЗНА). РОЗРІЗНЯЮТЬ ГОЛОВНУ Й ПОБІЧНУ ДІЮ. ГОЛОВНИМ ВВАЖА­ЮТЬ ТОЙ ЕФЕКТ ЛІКІВ, НА ЯКИЙ РОЗРАХОВУЮТЬ, ВИКОРИСТОВУЮ­ЧИ ЙОГО У ДАНОМУ, КОНКРЕТНОМУ ВИПАДКУ. ВСІ ІНШІ ЕФЕКТИ НАЗИВАЮТЬ ПОБІЧНИМИ. НЕ ВСІ ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ Є НЕБАЖАНИ­МИ. НАПРИКЛАД, ПРОТИАЛЕРГІЧНИЙ (ГОЛОВНА ДІЯ) ПРЕПАРАТ ДИМЕДРОЛ ВОЛОДІЄ ПОБІЧНИМ ВПЛИВОМ — ПРИГНІЧУЄ ЦНС ЗУМОВЛЮЮЧИ СОНЛИВІСТЬ. ЧЕРЕЗ ЦЕ ЙОГО НЕ РЕКОМЕНДУЮТЬ ПРИЙМАТИ У РАЗІ АЛЕРГІЇ ВОДІЯМ — ЗНИЖУЄ УВАГУ, ШВИД­КІСТЬ РЕФЛЕКТОРНОЇ ВІДПОВІДІ. ЯКЩО Ж ДИМЕДРОЛ ПРИЗНАЧА­ЮТЬ ОСОБАМ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЗГАДАНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ГРУПИ, ТО ЇХ ТРЕБА ЗВІЛЬНИТИ ВІД РОБОТИ. У ТОЙ ЖЕ ЧАС ДЕЯКІ ПАЦІЄНТИ КОРИСТУЮТЬСЯ ДИМЕДРОЛОМ ЯК СНОТВОРНИМ ЗАСО­БОМ, ТОБТО ПОБІЧНА ДІЯ ПРЕПАРАТУ В ДАНОМУ РАЗІ СТАЄ ГОЛОВНОЮ. ПРЕПАРАТИ АЗОТИСТОЇ КИСЛОТИ — НІТРИТИ — ЗНИ­ЖУЮТЬ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК І ЗБІЛЬШУЮТЬ КРОВОПОСТАЧАННЯ ЯКЩО ПРЕПАРАТ НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ НА ОРГАНІЗМ (ЗУМОВ­ЛЮЄ БРОНХОСПАЗМ, ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСІВ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ, СЛУХУ, ГОСТРОТИ ЗОРУ), ТО ГОВОРЯТЬ ПРО ЙОГО ТОКСИЧНУ ДІЮ. ТЕРМІН «ТОКСИЧНА ДІЯ» ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТОДІ, КОЛИ ТРЕБА ОПИСАТИ ЕФЕКТИ ПЕРЕДОЗУВАННЯ ПРЕПАРАТУ. ЕФЕКТ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ПОВ'ЯЗАНИЙ ІЗ ПОЧАТКОВИМ ПОДРАЗНЕННЯМ ЧУТЛИВИХ НЕРВОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ У ШКІРІ, СЛИЗОВИХ ОБОЛОНКАХ ЧИ СТІНКАХ СУДИН. РЕФЛЕКСИ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У ЦЬОМУ РАЗІ, ЗМІНЮЮТЬ ФУНКЦІЇ РЯДУ ОРГАНІВ ТА СИСТЕМ. ТАКА ДІЯ НАЗИВАЄТЬСЯ РЕФЛЕКТОРНОЮ.

ДЛЯ ОПИСАННЯ ЕФЕКТІВ ЛІКІВ ВИДІЛЯЮТЬ ТАК ЗВАНУ ПРЯМУ ДІЮ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ — НЕПРЯМІ ЕФЕКТИ. НАПРИКЛАД, СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ СПРАВЛЯЮТЬ ПРЯМИЙ КАРДІОСТИМУЛЮВАЛЬНИЙ ВПЛИВ. У ТОЙ ЖЕ ЧАС, СТИМУЛЮЮЧИ ДІЯЛЬНІСТЬ СЕРЦЯ, ВОНИ ПОЛІПШУЮТЬ ГЕМОДИНАМІКУ У ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТ­НІСТЮ, ЗМЕНШУЮТЬ ЗАСТІЙНІ ЯВИЩА В ТКАНИНАХ, ЗБІЛЬШУЮТЬ ДІУРЕЗ, ЗНІМАЮТЬ НАБРЯКИ ТОЩО — ДАЮТЬ НЕПРЯМІ ЕФЕКТИ. У ОСТАННІ РОКИ ЦІ ПОНЯТТЯ ПОСТУПОВО ЗНИКАЮТЬ, ОСКІЛЬКИ ПРЯМОЮ ДІЄЮ Є ЛИШЕ УТВОРЕННЯ КОМПЛЕКСУ ЛІКІВ З БІОСУБ-СТРАТОМ, А ВСІ ІНШІ ЕФЕКТИ ВТОРИННІ, АБО НЕПРЯМІ.

ДІЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ, ЯК ПРАВИЛО, ОБОРОТНА (МИ­НАЄ ЧЕРЕЗ ПЕВНИЙ ЧАС), ЩО ПОЯСНЮЄТЬСЯ ДИСОЦІАЦІЄЮ КОМП­ЛЕКСУ ЛІКИ — СУБСТРАТ. ПРО НЕОБОРОТНУ ДІЮ ГОВОРЯТЬ ТОДІ, КОЛИ ТАКИЙ КОМПЛЕКС НЕ ДИСОЦІЮЄ, ТОБТО ОСНОВУ ЙОГО СКЛАДАЄ КОВАЛЕНТНИЙ ЗВ'ЯЗОК. ДЕФІЦИТ МОЛЕКУЛ БІОСУБСТ-РАТУ НАДОЛУЖУЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК ЇХНЬОГО СИНТЕЗУ.

12. ВИБІР РАЗОВОЇ І ДОБОВОЇ ДОЗ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ (ВІК, СТАТЬ, МАСА ТІЛА, СТАН ТРАВНОГО КАНАЛУ, ПЕЧІНКИ, НИРОК, КРОВООБІГУ, ЕНДОКРИННОГО АПАРАТУ ТА ІН.), ШЛЯХУ ВВЕДЕННЯ ПРЕПАРАТУ, СКЛАДУ ЇЖІ, ОДНОЧАСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ ЛІКІВ ТА ІН.

ІНДИВІДУАЛЬНА ЧУТЛИВІСТЬ ДО ЛІКІВ ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ОБУМОВЛЕНА РІЗНИЦЕЮ У ФАРМАКОКІНЕТИЦІ У РІЗНИХ ІНДИВІДІВ. ТАК, У РАЗІ ЗНИЖЕНОЇ ЗДАТНОСТІ ДО БЮТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІКІВ У ПАЦІЄНТА ДОБОВА ДОЗ* ПОВИННА БУТИ ЗМЕНШЕНОЮ, У ПРОТИЛЕЖНОМУ РАЗІ МОЖЛИВЕ НАКОПИЧЕННЯ ЛІКІВ У ОРГАНІЗМІ. НЕЗВИЧНА РЕАКЦІЯ ПАЦІЄНТА НА ПЕРШЕ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ РЕЧОВИНИ МОЖЕ БУТИ ПОВ'ЯЗАНА З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФЕКТОМ ВІДСУТНОСТІ БІОСУБСТРАТУ, ЯКИЙ СПЕЦИФІЧНИЙ ДЛЯ ДАНОГО ПРЕПАРАТУ, ПОРУШЕННЯМ СИНТЕЗУ ФЕРМЕНТУ, ЯКИЙ ІНАКТИВУЄ ЛІКИ, ТОЩО. ЇЇ НАЗИВАЮТЬ ІДІОСИНКРАЗІЄЮ. ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ТАКА РЕАКЦІЯ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ І ПЕРЕДАЄТЬСЯ У СПАДОК.