- •4. Система органів державного регулювання економіки
- •Президент України
- •Верховна Рада України
- •Кабінет Міністрів України
- •Міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади
- •Місцеві державні адміністрації
- •3. Механізм державного регулювання підприємництва
- •Нормативно-правове (адміністративне) забезпечення розвитку підприємництва
- •Державна реєстрація підприємства
- •Ліцензування підприємницької діяльності
- •Сертифікація та стандартизація
- •Дерегулювання підприємництва
- •Інституціональні засади державної підтримки підприємництва
- •Інформаційне, кадрове, науково-методичне забезпечення підприємництва
- •Функціональні (цільові) засади державної підтримки підприємництва
- •Матеріально-технічна підтримка підприємництва
- •Науково-технічна (інноваційна) підтримка підприємництва
- •2. Сутність державного регулювання економіки
- •Державне втручання в економіку, державна економічна політика, державне управління економікою
- •Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки
- •Вади держави
- •Прямі та непрямі методи дре
- •Правове регулювання економіки
- •Адміністративні методи дре
- •Економічні методи дре
- •Пропагандистські методи дре
- •5.Тіньова економіка та методи її розрахунку
- •Сутність, суб’єкти, принципи та організаційні форми підприємницької діяльності
Адміністративні методи дре
Адміністративні
методи ДРЕ —
це інструменти прямого впливу держави
на діяльність суб’єктів ринку. Їхні
ознаки: прямий вплив державного органу
або посадових осіб на дії виконавців
через встановлення їхніх обов’язків,
норм поведінки та віддавання команд
(наказів, розпоряджень); безальтернативний
вибір способів розв’язування завдань,
варіанта поведінки; обов’язковість
виконання наказів, розпоряджень;
відповідальність суб’єктів господарювання
за ухиляння від виконання наказів.
Іноді адміністративні методи асоціюють з поняттям «адміністрування», хоч вони мають різний зміст. Адміністрування характеризує політичний режим, стиль державного управління, за яких в управлінських процесах переважно використовуються методи силового тиску, жорстке підпорядкування, команди, штрафи, покарання. Адміністрування можливе за використання будь-яких методів, у тому числі й економічних.
Адміністративні методи випливають із необхідності регулювати деякі види економічної діяльності з погляду захисту інтересів громадян, суспільства в цілому, природного середовища. В економічно розвинутих країнах за нормальних умов адміністративні методи відіграють другорядну роль. Використання таких стає доцільним тоді, коли ринковий механізм і економічні засоби ДРЕ виявляються недостатніми або діють надто повільно. Основними інструментами адміністративного регулювання, як уже було сказано, є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни і т. д.
Ліцензії — це спеціальні дозволи, які видаються суб’єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів. Ліцензування спрямоване на захист економічних інтересів країни, суспільства та його членів як споживачів товарів та послуг. Складовим елементом ліцензування є перелік видів підприємницької діяльності, що мають дозвільний (ліцензійний) статус. В Україні порядок видачі та скасування ліцензій визначається «Положенням про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності» (Постанова Кабінету Міністрів України).
Квоти — визначають частку суб’єктів ринку у виробництві, споживанні, експорті, імпорті і т. п. товарів та послуг. Квотування здійснюється з метою створення конкурентного середовища, захисту вітчизняного ринку, стабілізації цін на внутрішньому ринку.
Санкції — це заходи держави, спрямовані на покарання суб’єктів ринку, які не виконують установлених правил діяльності. У порядку економічних санкцій держава може вимагати сплати неустойки, штрафів, пені за невиконання суб’єктами ринку певних зобов’язань, а також вилучати на користь державного або місцевих бюджетів виручку від незаконної діяльності.
Норма — це, по-перше, науково обґрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості, по-друге, правила поведінки людей і здійснення певних видів економічної діяльності. Норматив — поелементна складова норми, яка характеризує кількість вироблених або використаних у споживанні товарів (робіт, послуг, ресурсів) на будь-яку одиницю, наприклад, на душу населення, на одного зайнятого, на одиницю часу (площі, об’єму), на одну гривню ВВП і т. п. За допомогою норм і нормативів здійснюються планово-економічні розрахунки, регулювання у сферах виробництва, праці, соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.
Стандарти — це єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробування та контролю, правилами пакування, маркування та зберігання продукції, технології виробництва. Об’єктами стандартизації є конкретна продукція, норми та нормативи, вимоги, методи, терміни, позначення і т. ін., які мають перспективу багаторазового використання і застосовуються в різних галузях господарства, а також у міжнародних економічних відносинах. Дотримання державних стандартів є обов’язковим для всіх суб’єктів економічної діяльності.
Державне замовлення є інструментом як адміністративного, так і економічного регулювання. Коли йдеться про адміністративне регулювання, мається на увазі, що для підприємств, які повністю або частково перебувають у державній власності, а також для підприємств-монополістів, державні замовлення на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) є обов’язковими.
Ціни теж можуть використовуватися як інструменти адміністративного регулювання. Метою такого регулювання є запобігання руйнівному впливу вільного ціноутворення на економіку. Держава здійснює адміністративний вплив через: встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, запровадження механізму декларування зміни цін, заморожування цін на певний термін і т. д.