Лекція 4: Соціологія особистості.

План

1. Поняття особистостi в соцiологiї. Cпiввiдношення понять людина, особистiсть, індивід, індивідуальність.

2. Структура особистостi за Платоновим.

3. Соціальна типологія особистостi.

4. Теорія «дзеркального «Я» (Ч. Кулі, Дж. Мiд)

5. Соціальний статус і соціальні ролі особи. Внутрішньорольові і міжрольові конфлікти.

6. Соціалізація особиcтостi. Структура процесу соціалізації: адаптація і інтеріорізацiя. Поняття ресоциалізацiї, десоцiалiзацiї.

Конспект лекції:

1. Поняття особистостi в соцiологiї. Cпiввiдношення понять людина, особистiсть, індивід, індивідуальність.

Особистість – це носій і виразник суспільних відносин, реалізація законів суспільного розвитку здійснюється тільки через діяльність людей.

Соціологія вивчає особистість не як індивідуальність, а як обособлену особистість, соціальний тип і в результаті знання про конкретних особистостей – це знання про те, як в них втілюється знання для групової характеристики і як вони представляють особистість в різноманітних масових діях.

В соціології особистiсть визначається як:

1) системна якість індивіда, визначувана його включністю в суспільні відносини і що виявляється в спільній діяльності і спілкуванні;

2) суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності.

Людина - поняття найзагальніше, родове. Індивід розуміється як окрема, конкретна людина, як одиничний представник людського роду (від лат. individ неподільний, кінцевий). Індивідуальність можна визначити як сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого, причому відмінності проводяться на самих різних рівнях - біохімічному, нейрофізіологічному, психологічному, соціальному і ін. Поняття особа вводиться для виділення, підкреслення неприродної (`надприродної`, соціальної) суті людини і індивіда, тобто акцент робиться на соціальному початку.

Особистість – це конкретний індивід, лице, суб’єкт діяльності в єдності його індивідуальних властивостей і соціальних ролей, як сукупність інтеріоризованих в ньому соціально значущих рис і соціальних відносин, що відносяться к сутності даного суспільства.

У момент народження дитина ще не є особою. Вона всього лише індивід. Індивідом називається людина як представник вигляду, продукт розвитку філогенетичного і онтогенетичного розвитку. Щоб зробитися особою, людина повинна пройти певний шлях розвитку. Неодмінною умовою цього розвитку є:

1) біологічні, генетичні задані передумови;

2) наявність соціального середовища, світу людської культури, з яким дитина взаємодіє. Дитина, що не взаємодіє з соціальним середовищем, ще не людина у власному сенсі слова. Кожна особа володіє сукупністю внутрішніх якостей, властивостей, які складають її структуру.

2. Структура особистостi за Платоновим.

Підхід Платонова розуміє під особистістю якусь біосоціальну ієрархічну структуру. Виділив наступні підструктури: спрямованість, досвід{знання, уміння, навички}; індивідуальні особливості різних форм відбиття {відчуття, сприйняття, пам'ять}, і, нарешті, об'єднані властивості поведінки. Недолік: загальна структура особистості інтерпретувалася як якась сукупність її біологічних і соціально обумовлених особливостей.

Знання, уміння, навички - є основними ланками визначальними трудову діяльність людини. У процесі праці не тільки народжується продукт праці, але й він сам формується в праці.

Сприйняття - усвідомлення почуттєво даного предмета і явища.

Відчуття - відбиття окремої чуттєвої якості.

Пам'ять - психічний процес це запис, збереження й наступне відтворення минулого досвіду.

Мислення - процес пізнавальної діяльності, що характеризується опосередкованим і узагальненим відбиттям дійсності.

3. Соціальна типологія особистостi.

Соціальний тип особистостi - узагальнене віддзеркалення сукупності істотних соціальних якостей (суспільно певні характеристики особи), що повторюються, входять в яку-небудь соціальну спільність.

Психологічний підхід до тіпологiзації особистостi. Пов'язаний з виділенням психологічних здібностей, обумовлюючих розвиток особи в схожих ситуаціях життя та діяльності.

К. Хорні тіпологiзував особистiсть по характеру взаємодії з іншими. Виділив:

1. Стійкий тип (орієнтований на людей).

2. Відособлений тип (від людей).

3. Ворожий тип (проти людей).

К. Юнг тіпологiзував особистiсть за типом орієнтації:

1. Екстраверт.

2. Інтроверт.

Соціологічний підхід тіпологизації.

Р. Мертон розробив типологію поведінки особи залежно від відношення до цілей і засобів. 5 типів:

1. Конформіст - погоджується зі всім.

2. Новатор.

3. Бунтівник.

4. Ритуаліст.

5. Ізольований тип.

4. Теорія «дзеркального «Я».

Ч. Кулі вважав, що особистість формується на основі безлічі взаємодій людей з навколишнім світом. Він представляв структуру особистості з 3- х елементів:

З того, як на нашу думку, нас сприймають інші;

З того, як на нашу думку, інші реагують на те, що бачать у нас;

З того, як ми відповідаємо на сприйняту нами реакцію інших.

Приклад з життя: Ви йдете по вулиці, і всі зустрічні перехожі пильно Вас розглядають. Ваша відповідна реакція -- Ви розшифровуєте цю увагу як осуд і глузування й біжите до першого дзеркала, що попалося, перевірити, що ж у Вас не в порядку -- одяг, зачіска або зовнішність?

Процес дзеркального відбиття власного "Я" є суб'єктивним процесом і необов'язково відповідає об'єктивній реальності. Цей процес також не має на увазі, що наша вистава про самих собі радикально змінюється щораз , коли ми зустрічаємося з новою людиною й новою ситуацією. У такому випадку формується відносно короткочасні внутрішні власні образи - само-іміджи. Поряд з ними у свідомості існує вистава про себе - позачасове відчуття самого себе - " дійсне Я", яке само- іміджи, що накопичуються згодом, можуть тільки корегувати.

Джордж Мід, засновник символічного интеракционізму, також вважав, що "Я"- самость -- продукт соціальний. На його думку , процес формування особистості включає три стадії. Перша - імітація. На цій стадії діти копіюють поведінку батьків, не розуміючи цього. Маля, наприклад, може, намочивши ганчірку, возити нею по підлозі, наслідуючи матір, що миє підлоги в кімнаті. Він як би приміряє на себе модель її поведінки. Мати для нього - по Міду - "значущий інший". Наступна стадія - ігрова. Діти розуміють поведінку як виконання певних ролей: мами й дочки, лікаря й хворого, продавця й покупця і т.д. Перехід від однієї ролі до іншої розбудовує в дітей здатність надавати своїм думкам і діям такий зміст, який надають їм "значущі інші" - інші члени суспільства. Обмінюючись ролями в процесі гри, діти поступово виробляють своє "Я - мене". Щораз , дивлячись на себе з погляду когось іншого, вони вчаться сприймати враження про себе. На третій стадії діти усвідомлюють, що вони належать до більшого співтовариства людей і це співтовариство дотримується цілком певних поглядів на те, що є нормальною поведінкою, а що - відхиленням. Соціальна група, що дає індивідові усвідомлення цілісності власної особистості, називається "узагальнений інший". З його допомогою ми усмоктуємо в себе організовану систему поглядів нашого суспільства в рамках наших власних особистостей так, що соціальний контроль перетвориться в самоконтроль.