3. Категорії соціології

Категорії, поняття кожної науки відображають внутрішні зв'язки, якості об'єктивної реальності, яка була виділена практичною діяльністю людей і стала об'єктом даної науки. Питання про категорії є одним з основних для кожної науки. В категоріях і поняттях концентруються вироблені суспільством знання.

Вимоги до категорії соціології:

В категоріях соціології відображаються, з одного боку, внутрішня якісна визначеність досліджуваного об'єкта, а з другого — суттєві властивості, риси та характеристики, вузлові моменти цього об'єкта, можливості його розвитку.

Соціологічні категорії мають свої особливості:

По-перше, вони відображають не суспільство в цілому, а конкретні його компоненти різної функціонально-структурної направленості.

По-друге, вони є не загальними, як філософські категорії, а специфічними, що спрацьовують лише в соціології.

По-третє, вони мають подвійне призначення: з одного боку, їх розвиток виступає як збагачення спеціальних соціологічних теорій, що складають спеціальну методологічну основу соціології, з іншго— поповнення їх арсеналу сприяє більш глибокому проведенню польових робіт з прикладної соціології, оскільки розширює можливості заміру нових явищ соціальної дійсності, більш широке здійснення операціоналізації (опису) соціальних понять.

Основна категорія соціології — категорія «соціальне».

Характеристика системи категорій будь-якої науки передбачає виділення основної категорії, що відображає властивість об'єкта науки як цілого. Завдяки виділенню такої категорії можна встановити субординаційну залежність всієї системи знань науки. Формується певна система категорій, в якій у послідовній формі взаємо-залежностей виводиться структура науки, її історичний і логічний генезис. Важливим аспектом є вибір вихідної категорії для подальшої орієнтації всієї системи науки.

Соціологія вивчає соціальне в його конкретному вигляді з метою визначення шляхів його перебудови відповідно до суспільних потреб і сутнісних рис самого соціального. Тому для соціології найбільш широкою є категорія «соціальне», на відміну від таких категорій, як «економічне», «політичне» та ін., що виражають різноманітні життєві функції буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в цілому.

4. Виділяють два напрямки — мікросоціологію і макросоціологію. Дослідник-мікросоціолог фокусує свою увагу на індивідах, їх поведінці, мотивах і тих сенсах, які люди вкладають у взаємодію. Представники цього напрямку вважають, що соціальні явища можна зрозуміти тільки після проведення аналізу тих аспектів, які люди надають тим явищам, що виникають при їхній взаємодії. Макросоціологія описує глобальні закономірності розвитку суспільства, взаємодію основних елементів суспільної системи.

5. Структура соціології

1) Теоретична соціологія — це багатоманітні концепції, що розглядають різні аспекти соціального розвитку суспільства, а саме: всю сферу соціального життя — соціальні спільноти, соціальні відносини, процеси, інститути. Є багато концепцій розвитку суспільства, тому теоретична соціологія — це велика кількість усіляких течій, шкіл, напрямків, які по-своєму, зі своїх методичних позицій пояснюють специфіку розвитку суспільства.

2) Спеціальні соціологічні теорії — це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів (наприклад, соціологія соціальних груп, соціологія освіти, соціологія політики, соціологія сім’ї, соціологія культури, соціологія управління та праці тощо).

3) Прикладна соціологія — практична частина соціологічної науки.

Прикладна соціологія являє собою єдність конкретних соціологічних досліджень і спеціальних соціологічних теорій. У цьому виявляється єдність емпіричного та теоретичного, яка становить фундамент кожної науки. Прикладна соціологія має свої категорії, які у загальному та концентрованому вигляді відображають соціальну дійсність, а також методи дослідження: опитування, спостереження, аналіз документів тощо.

6. Функції соціології Функція (з лат. functio — виконання, відповідність, здійснення, відображення) — обов'язок, значення, призначення, роль. Зв'язки соціології з життям суспільства, її соціальна роль визначається, насамперед, тими функціями, які вона виконує.

Пропонуємо розглянути детальніше такі функції: теоретико-пізна-вальну, описово-інформаційну, прогностичну та функцію соціального планування і соціальної технології.

Теоретико-пізнавальна функція покликана забезпечувати появу нового знання про всі сфери суспільного життя, узагальнення суспільних явищ та процесів. Суть теоретико-пізнаваль-ної функції полягає у формулюванні проблем соціальної реальності, розробці гіпотез, визначенні шляхів, методів та інструментарію соціологічного дослідження. Вона націлена на "виробництво" нових соціологічних знань.

Описово-інформаційна функція полягає у систематичному описуванні та нагромадженні матеріалу у вигляді різноманітних наукових звітів, статей, книг. Вони відображають справжню картину того соціального об'єкта, який вивчається дослідниками і на основі зібраних матеріалів робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення тощо.

Прогностична функція. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко- або довготермінового прогнозу розвитку досліджуваного об'єкта. Завдяки прогностичній функції соціології можлива свідома перебудова й удосконалення життя суспільства. Вироблення прогнозів відіграє важливе значення для всіх соціальних явищ, оскільки вони не лише вказують на необхідність певних змін, але й демонструють реальні можливості здійснення цих змін; виробляються практичні рекомендації і пропозиції щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами. Прогноз є також потужним навчальним і програмуючим інструментом. Застосовуючи прогнози для попередньої "репетиції майбутнього", розпізнаючи попереджувальні знаки і драматичні події, які розгортаються після цього, люди можуть уникнути несподіванок, пристосуватися і діяти достатньо ефективно.

Функція соціального планування і соціальної технології

призначена для визначення оптимального шляху вирішення соціальних проблем, методів і прийомів процедури управлінських рішень.