Функції режиму відбування покарання:
Каральна функція;
Виховна функція;
Забезпечуюча функція;
Функція соціального контролю;
Каральна функція - реалізується шляхом установлення системи правообмежень, що застосовуються до засудженого в процесі відбування покарання.
Виховна функція – перетворюється в життя шляхом реалізації покарання, а саме ті правила режиму, які змушують засуджених дотримуватися встановленого порядку відбування покарання, привчають їх до дисципліни. І в такий спосіб більш ефективно проходить виховний процес.
Забезпечуюча функція - реалізується шляхом створення правових засобів, використання яких дає можливість залучати засуждених до праці, проводити виховні заходи, загальноосвітнє й професійне навчання.
Функция соціального контролю – регламентує поведінку засуджених, організацію контролю за ними й оцінки їх поведінки на підставі застосування позитивних (мір заохочень) і негативних (мір покарання) санкцій.
При реалізації даної функції попереджується протиправне поводження засуджених.
Суспільно-корисна праця – основний засіб виправлення засуджених. Міжнародні правові акти (міжнародний пакт про цивільні й політичні права, акт про права людини) і національне законодавство (Конституція, КВК УКР.) розглядають працю засуджених, як засіб їх виправлення, а її обов'язковість не свідчить про те, що вона є примусовою.
Соціально- виховна робота із засудженими (ст. 123 КВК УКР.) – спрямована на формування й закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінному відношенню до праці, дотриманню вимог законів й інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього й культурного рівнів.
Участь засуджених у виховних заходах заохочується й ураховується при визначенні ступеня їхнього виправлення (ч.2 ст.123 КВК Укр.).
Загальноосвітнє й професійно-технічне навчання (ст. 125,126 КВК Укр.)
У колоніях відповідно до законів України "Про утворення" й "Про загальну середню освіту" для засуджених забезпечується доступність і безкоштовність одержання повної загальної середньої освіти.
Засудженим, бажаючим підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і при наявності необхідної матеріально-технічної й методичної наукової бази, педагогічних кадрів у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
У виховних колоніях утворяться середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які вчаться в них, підручниками, зошитами й письмовими приладдя забезпечуються безкоштовно.
Для засуджених, що не мають робочої професії, по якій вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, обов'язкової є підготовка на курсах професійного навчання робітників на виробництві.
Організація загальноосвітнього й професійно-технічного навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання, на виробництві здійснюється відповідно до законів України "Про утворення", "Про загальну середню освіту" й "Про професійно-технічне утворення" у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які вчаться, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безкоштовно.
Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільне від роботи час.
Загальноосвітнє й професійно-технічне навчання засуджених заохочується й ураховується при визначенні ступеня їхнього виправлення (ч.4 ст.126 КВК Укр.).
Форми застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації
Диференційована форма – до різних категорій засуджених необхідно застосовувати різний обсяг карального впливу, правообмежень, а соціально-виховна робота повинна будуватися з урахуванням типологічних особливостей особистості, віку, статі й інших психолого-педагогічних характеристик. (Певні види УВП, певні види колоній)
Індивідуалізована форма – засоби виправлення повинні застосовуватись з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особистості засудженого, а також поводження засудженого і його відношення до праці. (Переведення з УВП одного виду до іншого)
3. Особливості участі спостережних комісій,
служб у справах неповнолітніх, піклувальних рад і батьківських комітетів у діяльності установ кримінально-виконавчої системи.
Чинне законодавство закріпило принцип участі громадськості у виправленні засуджених (ст. 5 КВК України).
Кримінально-виконавчий Кодекс України визначає такі форми участі громадськості в діяльності установ кримінально-виконавчої системи:
Спостережні комісії; (ст. 25 КВК УКР.)
Піклувальні ради й батьківські комітети для неповнолітніх.(ст.149 КВК УКР.)
Вони діють на підставі Кримінально-виконавчого Кодексу й Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх».
Спостережні комісії
Створюються міськими, районними в містах і обласними Радами Народних Депутатів по поданню відповідних виконавчих комітетів. При необхідності спостережні комісії можуть створюватися при сільських Радах Народних Депутатів.
Склад спостережної комісії:
Голова комісії;
Заступник голови комісії;
Секретар комісії;
Не менш 6 членів комісії (депутати Рад, представники профспілкових, політичних й інших громадських організацій і трудових колективів).
Не можуть входити до складу спостережної комісії працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, адвокати.
Завдання спостережної комісії:
Здійснення постійного контролю за діяльністю установ і органів виконання покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт або громадських робіт; контроль за дотриманням режиму й умов тримання засуджених; правильністю застосування до засуджених заохочень і стягнень; правильністю організації праці, проведення виховної роботи.
Залучення громадськості для надання допомоги адміністрації й органам виконання покарання в діяльності по виправленню й ресоціалізації засуджених;
Надання допомоги громадським організаціям і трудовим колективам у виправленні й ресоціалізації осіб, умовно засуджених, засуджених з відстрочкою виконання вироку, і контроль за організацією й здійсненням даної роботи на підприємствах, установах й організаціях;
Облік і суспільний контроль за поводженням осіб, неодноразово засуджених, після повернення з місць позбавлення волі;
Надання необхідної допомоги в трудовому й побутовому улаштуванні особам, звільненим з місць позбавлення волі, а також іншим, звільненим від відбування покарання;