Розділ ііі
Ніна Лябук пише твори таких жанрів: поезії, усмішки, байки.
У Валентини Кириченко справжнє жанрове різномаїття: поезії, триптих, пісні, вальси, афоризми, молитви, романси, етюди, епіграми.
Розділ іv
Поезії Н.Лябук та В.Кириченко багаті на художні засоби: поетеси часто використовують епітети: «ніжне слово», «нелегкий путь», «останній дзвоник», «добрі люди», «тернистий путь» (у Н.Лябук); «остання дорога», «чужа сторона», «рідна мова», «рідна хата», «материнська земля», «батьківський край» (у В.Кириченко).
Метафори: «кличе дзвоник», «спочине земля», «дрімає ліс», «вкрилась сріблом земля» (у Н.Лябук); «береза віти розпустила», «пливе туман», «усміхнеться доля», «хвилювалось жито», «вклонялись трави» (у В.Кириченко).
Ніна Лябук часто вживає питальні, окличні, заперечні речення: «Гадаєш, що ти Людина?», «О Боже, який це жах», «Ні – не людина ти», «Знай, що ти не одна».
У поезіях Н.Лябук є рядки, які по праву можна вважати афористичними: «Красу – краса лиш пробудити може, І тільки Бог один – створить», «Коли з Дурнем поведешся – Дурнем станеш сам!».
А от у В.Кириченко у збірці «На перехресті двох століть» є цілий розділ під назвою «Афоризми». Ось кілька із них:
Хтось вдячний Богові щоднини,
Хтось всесвіт лає щохвилини.
Сьогодні у Дня необхідно спитати,
Як Узавтра ти будеш ступати.
Не смійся з людини
(Це мусиш знати),
Бо сам посміховиськом
Можеш стати.
Хтось без причини розпач має,
Хтось, щоб не плакать, співає.
Хтось хоче всіх підряд повчати,
А чи не з себе слід почати?
У поезіях Н.Лябук зустрічаємо фразеологізми: «коли рак у віконце свисне», «не валявся й кіт», «пурхає, мов птах», «ніби медом намазаний», «велика голова».
Римування поезій у Н.Лябук частіше перехресне, рідше – паралельне; у В.Кириченко римування частіше паралельне, рідше – перехресне.
Ти один, я одна (а)
Ти сумний, я сумна.(а)
Тільки неба блакить (б)
Нас з тобою ріднить. (б)
Дрібні краплиночки кришталю (а)
Скотились знов з моїх очей (б)
І серце, змучене печаллю, (а)
Боїться вічності ночей. (б)
(Н.Лябук)
На даху пролопотів (а)
З ринви в грядку полетів (а)
Пострибав серед калюжі, (б)
Загубився в лісосмузі. (б)
Знову спомини теплі мої (б)
Поринають у казку далеку, (б)
Де ночами не сплять солов’ї, (а)
Де гніздяться на соснах лелекі. (б)
(В.Кириченко)
Висновок
Дослідивши твори Н.Лябук і В.Кириченко, мені вдалося знайти спільне та відмінне у їхній творчості. Я збагнула прекрасний, чарівний світ їхніх поезій. Рідний край із рядків віршів став для мене милішим, красивішим, дорожчим, кожна із поетес цікава по-своєму, а їхні вірші збагатили мою душу духовним скарбом.
ЛІТЕРАТУРА
Березанські відомості Газета. – №80, 15 жовтня 1997р.
Кириченко В.Л. Моя стихія. Поезія. – м.Березань, 2007. – 70с.
Кириченко В.Л. на перехресті двох століть…Вірші та афоризми. – м.Березань, 2008. – 64с.
Лябук Н.Д. Першоцвіт. Поезії. – м.Березань, 1997. – 96с.
Лябук Н.Д. Іду на тебе. Поезії. – К.:Урожай, 1998. – 48с.
…Ота стежина в нашім краю. Антологія поетів Київщини. Присвячується 75-річчю утворення Київської області. КОТО «Культура», Біла Церква, «Буква», 2007, – 720с.