Група № 3. Multi-радіо
Обладнання третьої групи (BelAir, SkyPilot, Strix Systems та ін) найбільш цікаво за архітектурним рішенням. Воно побудоване за модульним принципом з використанням від 4 до 6 радіоблоків. Це дозволяє (так само, як і в рішеннях Dual-радіо) організувати поділ абонентського і транспортного потоків. Проте ефективність рішення Multi-радіо підвищується за рахунок розділення вхідного і низхідного транспортних потоків при збільшення загального числа «транспортних» радіомодулів.
Модульна архітектура (на практиці це набір плат, що монтуються в типовому корпусі) допускає оперативну заміну радіомодулів і дозволяє виробляти просту модернізацію всієї мережі в міру розвитку технологічної та елементної бази, включаючи перехід на нові стандарти (Wi-МАХ).
BelAir Networks (Канада) пропонує лінійку обладнання, основу якої складають три типи Outdoor-точок доступу BelAir50c, BelAir100, BelAir200, відносяться з різним групам обладнання (single-dual-multi radio). Залежно від моделі в пристроях встановлено від 1 до 4 радіомодулів. Старша модель (Bel-Air200) забезпечує повнодуплексний транспорт та абонентський доступ і реалізує функції організації мережі на рівні Layer2 і Layer3. Широкий спектр обладнання дозволяє «гнучко» планувати Mesh-мережу в залежності від передбачуваного трафіку. У зонах максимального транзитного трафіку (центр) можуть розміщуватися точки доступу Multi-радіо, а на периферії — Single-радіо.
Stryx Systems Inc. (США) поряд з традиційними рішеннями для мереж з топологією Mesh активно працює в сегменті завдань, що вимагають інформаційного забезпечення бистродвіжу-трудящих об'єктів (до 300 км / год), наприклад залізничного транспорту. Особливістю устаткування є динамічний вибір каналів передачі, що дозволяє знизити вплив шумових перешкод на роботу мережі з топологією Mesh. Для підвищення безпеки мережі Stryx (на відміну від конкурентів) використовує віддалений сервер ідентифікації користувача. Всі моделі виконують мережеві функції на рівні Layer3 з підтримкою більшості існуючих комутаційних і маршрутизирующих мережевих протоколів.
Компанія SkyPilot позиціонує своє обладнання як обладнання Mesh наступного 4-го покоління. Відмінною його рисою є використання синхронних протоколів для організації транспортних каналів. У рішеннях використовуються 8-секторні антени. Кожен сектор встановлює зв'язок в TDD-режі-ме «точка — точка» з використанням GPS для синхронізації секторів.
Перспективи і шанси на успіх
Впровадження нових специфікацій стандарту Wi-Fi (особливо 802.1 1n) обіцяє істотне збільшення швидкості передачі інформації, що повною мірою може компенсувати недоліки стандарту (колізійні-ступ, що виявляється найбільшою мірою в умовах високої завантаженості мережі).
З огляду на переваги WiMAX, слід очікувати, що цей стандарт почне активно конкурувати з Wi-Fi при організації Mesh-мереж, але не раніше появи дешевих абонентських пристроїв. При цьому важко очікувати повного заміщення технологій з-за обмежень WiMAX на продуктивність (Мбіт / с), закладених в 802.16. У таких умовах неминуче спільне існування і взаємна інтеграція мереж.
Ускладнення Mesh-систем у міру збільшення їх масштабу і необхідність об'єднання з альтернативними мережами (GSM, 3G, WiMAX і т. д.) зажадають створення більш складних систем управління, заснованих на централізованих рішеннях. Комерційна ефективність об'єднаних мереж «муніципальної-абонент-ського» доступу призведе до зростання їх числа і зажадає створення більш ефективних рішень, які забезпечують безпеку муніципального сектора мереж. Для Росії очікуваним сектором будівництва Mesh-мереж є великі мегаполіси (спальні райони і діловий центр) і котеджні селища. Проблеми організації таких мереж пов'язані в першу чергу з частотними обмеженнями. На відміну від країн з «відкритими» діапазонами стандарту 802.11, в Росії при побудові зовнішніх мереж необхідно отримання Рішень ГКРЧ і частотних дозволів. При побудові внутрішніх мереж процедура спрощена: якщо обладнання зазначено в Додатку № 2 Рішення ГКРЧ № 04-03-04-003 від 06.12.2004 або внесено в перелік обладнання подальшими рішеннями ГКРЧ, то досить реєстрації мережі в місцевому радіочастотний центрі.
Враховуючи політику, що проводиться Мінінформзв'язку Росії [5], слід очікувати, що кордони між топологією традиційних рішень ШСД (особливо в додатку стандарту WiMAX для частотних діапазонів 2,4; 3,5; 5,8 ГГц) і Mesh при реалізації в Росії будуть поступово розмиватися.
Mesh як принцип мережевого побудови безумовно буде розвиватися і займе якщо не визначальне, то значуще положення в глобальній інформаційній мережі.
|
|
Wi-Fi, WiFi (від англ. Wireless Fidelity) — торгова марка, що належить Wi-Fi Alliance. Загальновживана назва для стандарту бездротового (радіо) зв'язку передачі даних, який об'єднує декілька протоколів та ґрунтується на сімействі стандартів IEEE 802.11 (Institute of Electrical and Electronic Engineers — міжнародна організація, що займається розробкою стандартів у сфері електронних технологій). Найвідомішим і найпоширенішим на сьогодні є протокол IEEE 802.11g, що визначає функціонування бездротових мереж.
Установка Wireless LAN рекомендувалась там, де розгортання кабельної системи було неможливо або економічно недоцільно. Нині в багатьох організаціях використовується Wi-Fi, оскільки при визначених умовах швидкість роботи мережі вже перевищує 100 Мбіт/сек. Користувачі можуть переміщатись між точками доступу по території покриття мережі Wi-Fi.
Мобільні пристрої (КПК, смартфони, PSP і ноутбуки), оснащені клієнтськими Wi-Fi прийомо-передаючими пристроями, можуть підключатися до локальної мережі і отримувати доступ в Інтернет через точки доступу або хот-споти.
Невелика ширина використовуваного спектра частот, відсутність можливостей роумінга і авторизації не дозволяють Wi-Fi пристроям потіснити на ринку мобільний зв'язок. Тим не менше, компанії ZyXEL, SocketIP і Symbol Technologies пропонують рішення по організації Wi-Fi телефонії.
Wi-Fi був створений в 1991 році NCR Corporation/AT&T (внаслідок — Lucent Technologies і Agere Systems) в Нівегейн, Нідерланди.
Стандарт IEEE 802.11n був затверджений 11 вересня 2009 року. Його застосування дозволяє підвищити швидкість передачі даних практично вчетверо в порівнянні з пристроями стандартів 802.11g (максимальна швидкість яких дорівнює 54 Мбіт/с)за умови використання в режимі 802.11n з іншими пристроями 802.11n. Теоретично 802.11n здатний забезпечити швидкість передачі даних 600 Мбіт/с. Мбіт/с[1].
Принцип роботи
Зазвичай схема Wi-Fi мережі містить не менш однієї точки доступу і не менш одного клієнта.точка, та легко маштабується
Також можливо підключення двох клієнтів в режимі точка-точка (Ad-hoc), коли точка доступу не використовується, а клієнти з'єднуються за участю мережевих адаптерів «напряму». Точка доступу передає свій ідентифікатор мережі (SSID) з допомогою спеціальних сигнальних пакетів на швидкості 0,1 Мбіт/с кожні 100 мс. Тому 0,1 Мбіт/с — найменша швидкість передачі даних для Wi-Fi. Знаючи SSID мережі, клієнт може вияснити, чи можливо підключення до даної точки доступу. При потраплянні в зону дії двох точок доступу з ідентичними SSID приймач може вибирати між ними на основі даних про рівень сигналу. Стандарт Wi-Fi дає клієнту повну свободу при виборі критеріїв для з'єднання [2].
Однак, стандарт не описує всі аспекти побудови безпровідних локальних мереж Wi-Fi. Тому кожен виробник устаткування вирішує цю задачу по-своєму, застосовуючи ті підходи, які він вважає за якнайкращі з тієї або іншої точки зору. Тому виникає необхідність класифікації способів побудови безпровідних локальних мереж.
За способом об'єднання точок доступу в єдину систему можна виділити:
Автономні точки доступу (називаються також самостійні, децентралізовані, розумні)
Точки доступу, що працюють під управлінням контролера (називаються також «легковагі», централізовані)
Безконтролерні, але не автономні (керовані без контролера)
За способом організації і управління радіоканалами можна виділити безпровідні локальні мережі:
Із статичними налаштуваннями радіоканалів
З динамічними (адаптивними) налаштуваннями радіоканалів
З «шаруватою» або багатошаровою структурою радіоканалів
Характеристики
Наявність Wi-Fi-зон (точок) дозволяє користувачу підключитися до точки доступу (наприклад, до офісної, домашньої або публічної мережі), а також підтримувати з'єднання декількох комп'ютерів між собою.
Максимальна дальність передачі сигналу у такій мережі становить 100 метрів, однак на відкритій місцевості вона може досягати до 300—400 м. Дальність залежить від потужності передавача (яка в окремих моделях обладнання регулюються програмно), наявності та характеристики перешкод, типу антени.
Окрім 802.11b, ще є бездротовий стандарт 802.11a, який використовує частоту 5 ГГц та забезпечує максимальну швидкість 54 Мбіт/сек., а також 802.11g, що працює на частоті 2,4 ГГц і також забезпечує 54 Мбіт/сек. Крім цього, наразі ведеться розробка стандарту 802.11n, який у майбутньому зможе забезпечити швидкості до 320 Мбіт/сек.
Ядром бездротової мережі Wi-Fi є так звана точка доступу (Access Point), яка підключається до якоїсь наземної мережевої інфраструктури (каналів Інтернет-провайдера) та забезпечує передачу радіосигналу. Зазвичай, точка доступу складається із приймача, передавача, інтерфейсу для підключення до дротової мережі та програмного забезпечення для обробки даних. Навколо точки доступу формується територія радіусом 50-100 метрів (її називають хот-спотом або зоною Wi-Fi), на якій можна користуватися бездротовою мережею.
Для того, щоб підключитися до точки доступу та відчути всі переваги бездротової мережі, власник ноутбуку або мобільного пристрою із Wi-Fi адаптером, необхідно просто потрапити в радіус її дії. Усі дії із визначення пристрою та налаштування мережі більшість операційних систем комп'ютерів і мобільних пристроїв проводять автоматично. Якщо користувач одночасно потрапляє в декілька Wi-Fi зон, то підключення здійснюється до точки доступу, що забезпечує найсильніший сигнал.
Специфікації схвалені радою із стандартів міжнародної організації IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) 11 вересня 2009 року.[3][4] Максимальна швидкість передачі даних на фізичному рівні в бездротовій мережі стандарту 802.11n складає 600 мегабіт в секунду, на практиці це означає швидкість в 150—200 мегабіт в секунду. У попередній версії стандарту (802.11g) максимальна технічна швидкість дорівнювала 54 мегабітам в секунду, а реальна — близько 20 мегабітам.
Стандарт 802.11n розроблявся понад 7 років. У 2007 році була затверджена «чорнова» версія 802.11n Draft 2.0, в порівнянні з якою в остаточний варіант внесені тільки необов'язкові доповнення. Таким чином, випущені за останні два роки до стандартизації пристрої «Draft n» будуть повністю сумісні з фінальною версією. Нове устаткування зможе працювати також з пристроями попередніх поколінь 802.11a/b/g.
Висока швидкість досягається завдяки технології багатопотокової передачі даних (MIMO — multiple-input multiple-output). Приймачі і передавачі оснащуються кількома антенами. Бездротова мережа 802.11n може працювати в двох частотних діапазонах і забезпечує розширену зону прийому в порівнянні з попередньою версією.
Wi-Fi Direct
Wi-Fi Direct (раніше відомий як Wi-Fi Peer-to-Peer) дозволяє комп'ютерам і портативним ґаджетам зв'язуватися один з одним безпосередньо за існуючим протоколом Wi-Fi без використання маршрутизаторів і точок доступу. Тобто з'єднання встановлюється так само просто, як через Bluetooth. Важливим моментом є те, що для організації прямого з'єднання досить, щоб тільки один з пристроїв відповідало стандарту Wi-Fi Direct. Іншими словами, до сертифікованої апаратурі може бути підключено будь-яке сучасне обладнання з підтримкою Wi-Fi. Максимальна відстань передачі даних досягає 100 метрів.
Організація Wi-Fi Alliance почала сертифікацію бездротових пристроїв відповідно до стандарту Wi-Fi Direct у жовтні 2010[5].
Переваги Wi-Fi
Бездротовий Iнтернет на пляжi
Дозволяє розвернути мережу без прокладки кабеля, що може зменшити вартість розгортання і/або розширення мережі. Місця, де не можна прокласти кабель, наприклад, поза приміщеннями і в будівлях, що мають історичну цінність, можуть обслуговуватися безпровідними мережами.
Дозволяє мати доступ до мережі мобільним пристроям.
Wi-Fi пристрої широко поширені на ринку. Гарантується сумісність устаткування завдяки обов'язковій сертифікації устаткування з логотипом
Wi-Fi.
Випромінювання від Wi-Fi пристроїв у момент передачі даних на два порядки (у 100 разів) менше, ніж біля стільникового телефону.
Wi-Fi — це набір глобальних стандартів. На відміну від стільникових телефонів, Wi-Fi устаткування може працювати в різних країнах по всьому світу.
Недоліки Wi-Fi
Частотний діапазон і експлуатаційні обмеження в різних країнах неоднакові. У багатьох європейських країнах дозволено два додаткові канали які заборонені в США; У Японії є ще один канал у верхній частці діапазону, а інші країни, наприклад Іспанія, забороняють використання низькочастотних каналів. Більш того, деякі країни, наприклад Росія, Білорусь і Італія, вимагають реєстрації всіх мереж Wi-Fi приміщень, що працюють зовні, або вимагають реєстрації Wi-Fi-оператора[6].
Як було згадано вище — в Росії точки безпровідного доступу, а також адаптери Wi-Fi з еіїм, що перевищує 100 мвт (20 дбм), підлягають обов'язковій реєстрації.[7]
Найпопулярніший стандарт шифрування WEP може бути відносно легко зламаний[8] навіть при правильній конфігурації (із-за слабкої стійкості алгоритму). Не дивлячись на те, що нові пристрої підтримують досконаліший протокол шифрування даних WPA і WPA2, багато старих точок доступу не підтримують його і вимагають заміни. Ухвалення стандарту IEEE 802.11i (WPA2) в червні 2004 року зробило доступною безпечнішу схему, яка доступна в новому устаткуванні. Обидві схеми вимагають стійкіший пароль, ніж ті, які зазвичай призначаються користувачами. Багато організацій використовують додаткове шифрування (наприклад VPN) для захисту від вторгнення.
Комерційне використання Wi-Fi
Комерційний доступ до сервісів на основі Wi-Fi надається в таких місцях, як інтернет-кафе, аеропорти і кафе по всьому світу (зазвичай ці місця називають Wi-Fi-кафе), проте їх покриття можна вважати за точкове в порівнянні із стільниковими мережами::
Ozone і Ozoneparis у Франції. У вересні 2003 року Ozone почала розгортання мережі Ozoneparis через The City of Lights.
Кінцева мета — створення централізованої мережі Wi-Fi, що повністю покриває Париж. Основний принцип Ozone Pervasive Network полягає в тому, що це мережа національного масштабу.
WISE Technologies надає комерційний доступ в аеропортах, університетах, і незалежних кафе на території США.
T-mobile забезпечує роботу хот-спотів для мережі Starbucks в США і Великобританії, а також більше 7500 хот-спотів в Німеччині.
Pacific Century Cyberworks забезпечує доступ в магазинах Pacific Coffee в Гонконзі.
Columbia Rural Electric Association намагається розвернути мережу 2.4 ггц Wi-Fi на території майданом 9500 км., розташованою між округами Уалла-Уалла і Колумбія в штаті Вашингтон і Юматіллаа]], Орегон. У список інших великих мереж в США також входять: Boingo, Wayport і ipass.
Sify, індійський інтернет-провайдер, встановив 120 точок доступу в Бангалорі: у готелях, галереях і урядових установах.
Vex має велику мережу хот-спотів, розташовану по всій території Бразилії. Telefonica Speedy Wifi почала надавати свої сервіси в новій зростаючій мережі, що розповсюдилася на територію штату Sao Paulo.
BT Openzone володіє багатьма хот-спотами в Великобританії, що працюють в McDonald's, і має роумінгову угоду з T-mobile UK і Readytosurf. Їх клієнти також мають доступ до хот-спотів The Cloud.
Netstop забезпечує доступ в Нової Зеландії.
У Естонії є декілька комерційних операторів, найбільший з них Elion, забезпечує АЗС Statoil по всій Естонії і великі торгівельні центри.
Компанія Вимпелком,під торгівельною маркою Білайн, купивши G Golden Telecom, здійснює підтримку найбільшої в світі[9] міської мережі Wi-Fi в Москві. Канали доступу до дротяної мережі забезпечує найбільший московський провайдер Корбіна Телеком. Розгорнені мережі і в Московських аеропортах Шереметьєво і Домодєдово.
Компанія Earthlink планувала в третьому кварталі 2007 року повністю підключити Філадельфію (США) до мережі Інтернет через безпровідних ноканали зв'язки. Це мало бути перше місто-мегаполіс в США, повністю охоплений Wi-Fi. Передбачувана вартість повинна була складати 20-22 долари в місяць при швидкості підключення 1 Мбіт/сек. Для малозабезпечених жителів Філадельфії — 12-15 доларів в місяць. В даний час центр міста і прилеглі до нього райони вже підключені. Підключення решти районів проводитиметься у міру установки передавачів.
Укртелеком у Україні надає послуги Wi-Fi («ОГО! Wi-Fi») зі всіх міст країни. Покриття поширюється не лише на центри міст, великі готелі, ресторани, кафе, вокзали аеропорти, але і на бібліотеки, відділення «Телекомсервіс» і так далі.
Бездротові технології в промисловості
Для використання в промисловості технології Wi-Fi пропонуються поки обмеженим числом постачальників. Так siemens Automation & Drives пропонує Wi-Fi-рішення для своїх контролерів SIMATIC відповідно до стандарту IEEE 802.11g у вільному ISM-діапазоні 2,4 Ггц і що забезпечує максимальну швидкість передачі 11 Мбіт/с. Дані технології застосовуються в основному для управління рухомими об'єктами і в складській логістиці, а також в тих випадках, коли з якої-небудь причини неможливо прокладати дротяні мережі Ethernet.et.
Wi-Fi і телефони стільникового зв'язку
Деякі вважають, що Wi-Fi і подібні до нього технології з часом можуть замінити сотові мережі, такі як GSM. Перешкодами для такого розвитку подій в найближчому майбутньому є відсутність роумінгу і можливостей аутентифікації (див. 802.1x, SIM-карти і RADIUS) обмеженість частотного діапазону і сильно обмежений радіус дії Wi-fi. Правильнішим виглядає порівняння Wi-Fi з іншими стандартами стільникових мереж, таких як UMTS, CDMA або WIMAX.]].
Проте, Wi-Fi придатний для використання VOIP в корпоративних мережах або в середі SOHO. Перші зразки устаткування з'явилися вже в початку 2000-х, проте на ринок вони вийшли тільки в 2005 році. Тоді такі компанії, як Zyxel UT Starcomm, Samsung, Hitachi і багато інших, представили на ринок VOIP Wi-Fi-телефони по «розумних» цінах. У 2005 році біля ADSL ISP провайдери почали надавати послуги VOIP своїм клієнтам (наприклад нідерландський ISP xs4all). Коли дзвінки за допомогою VOIP стали дуже дешевими, а частенько взагалі безкоштовними провайдери, здатні надавати послуги VOIP, дістали можливість відкрити новий ринок — послуг VOIP. Телефони GSM з інтегрованою підтримкою можливостей Wi-Fi і VOIP зачали виводитися на ринок, і потенційно вони можуть замінити дротяні телефони.н]]и.
Зараз безпосереднє порівняння Wi-Fi і стільникових мереж недоцільно. Телефони, що використовують тільки Wi-Fi, мають дуже обмежений радіус дії, тому розгортання таких мереж обходиться дуже дорого. Проте, розгортання таких мереж може бути якнайкращим рішенням для локального використання, наприклад, в корпоративних мережах. Проте пристрої, підтримуючі декілька стандартів, можуть зайняти значну частку ринку.].
Варто відмітити, що за наявності в даному конкретному місці покриття як GSM, так і Wi-Fi, економічно набагато вигідніше використовувати Wi-Fi, розмовляючи шляхом сервісів інтернет-телефонії. Наприклад, клієнт Skype давно існує у версіях як для смартфонів, так і для КПК..
Міжнародні проекти
Інша бізнес-модель полягає в з'єднанні вже наявних мереж в нових. Ідея полягає в тому, що користувачі розділятимуть свій частотний діапазон через персональних безпровідні маршрутизатори, що комплектуються спеціальним ПЗ. Наприклад FON — Іспанська компанія, створена в листопаді 2005 року. Зараз співтовариство об'єднує більше 1 000 000 користувачів в Європі Азії і Америці швидко розвивається. Користувачі діляться на три категорії:
linus — що виділяють безкоштовний доступ в Інтернет
bills — що продають свій частотний діапазон
aliens — що використовують доступ через bills.
Таким чином, система аналогічна пірінговим сервісам. Не дивлячись на те, що FON отримує фінансову підтримку від таких компаній, як Google і Skype, лише з часом буде ясно, чи буде ця ідея дійсно працювати.
Зараз біля цього сервісу є три основні проблеми. Перша полягає в тому, що для переходу проекту з початкової стадії в основну потрібний більше уваги з боку громадськості і смі. Потрібно також враховувати той факт, що надання доступу до вашого інтернет-каналу іншим особам може бути обмежено вашим договором з інтернет-провайдером. Тому інтернет-провайдери намагатимуться захистити свої інтереси. Так само, швидше за все, вчинять звукозаписні компанії, промовці проти вільного розповсюдження Mp3.]].
У Росії основна кількість точок доступу співтовариства FON розташована в московському регіоні (див. карту).
Ізраїльська компанія wefi створила спільну мережу соціальної направленності[10], з можливістю пошуку мереж Wi-fi і спілкування між користувачами. Програма і система в цілому була створена під керівництвом доктора Варді, одного з творців компанії Mirabilis, і протоколу ICQ[11]..
Wi-fi в ігровій індустрії
Wi-fi сумісний з ігровими консолями і кпк і дозволяє вести мережеву гру через будь-яку точку доступу або в режимі точка-точка.
Всі ігрові консолі сьомого покоління мають підтримку стандартів Wi-Fi IEEE 802.11g.
sony PSP має підтримку безпровідної мережі (AOSS), яка включається перемиканням кнопки, що знаходиться у верхній частці консолі для з'єднання з хот-спотамі Wi-Fi або іншими безпровідними з'єднаннями.
Некомерційне використання Wi-Fi
Поки комерційні сервіси намагаються використовувати що існують бізнес-моделі для Wi-Fi, багато груп, співтовариства, міста, і приватні особи будують вільні мережі Wi-Fi, часто використовуючи спільну пірингову угоду для того, щоб мережі могли вільно взаємодіяти один з одним..
Багато користувачів муніципалітети об'єднуються з локальними співтовариствами, щоб розширити вільні Wi-Fi-мережі. Деякі групи будують свої Wi-Fi-мережі, повністю засновані на добровільній допомозі і пожертвуваннях..
Для отримання докладнішої інформації дивитеся розділ спільні безпровідні мережі, де можна також знайти список вільних мереж Wi-Fi, розташованих по всьому світу (див. також Безкоштовні точки доступу Wi-Fi в Москві)..
OLSR (en) — один з протоколів, використовуваних для створення вільних мереж. Деякі мережі використовують статичну маршрутизацію, інші повністю вважаються на OSPF. У Ізраїлі розробляється протокол Wipeer для створення безкоштовних P2p-мереж на основі Wi-fi.
У Wireless Leiden розробили власне програмне забезпечення для маршрутизації під назвою Lvrouted для об'єднання Wi-Fi-мереж побудованих на повністю безпровідній основі. Велика частка мереж побудована на основі по з відкритим кодом, або публікують свою схему під відкритою ліцензією. Див. наприклад «Wifi Liberator»[12] (перетворює будь-який ноутбук зі встановленою Mac OS X і WI-Fi-модулем у відкритий вузол Wi-Fi-мережі). Також слід звернути увагу на netsukuku — Розробка всесвітньої безкоштовної mesh-мережі..
Деякі невеликі країни і муніципалітети вже забезпечують вільний доступ до хот-спотам Wi-Fi і доступу до Інтернету через Wi-Fi по місцю проживання для всіх. Наприклад, королівство Тонга і Естонія, які мають велику кількість вільних хот-спотів Wi-Fi по всій території країни. У Парижі Ozoneparis надає вільний доступ в Інтернет необмежено всім, хто сприяє розвитку Pervasive Network надаючи дах свого будинку для монтажу устаткування Wi-Fi. Unwire Jerusalem — це проект установки вільних точок доступу Wi-Fi у великих торгівельних центрах Єрусалима. Багато університети забезпечують вільний доступ до Інтернет через Wi-Fi для своїх студентів, відвідувачів і всіх, хто знаходиться на території університету.
Деякі комерційні організації, такі як Panera Bread, надають вільний доступ до Wi-fi постійним клієнтам. Заклади McDonald's Corporation теж надають доступ до Wi-Fi під брендом McInternet. Цей сервіс був запущений в ресторані в Оук-Брук Ілінойс; він також доступний в багатьох ресторанах в Лондоні, Москві і Києві.
Проте, є і третя підкатегорія мереж, створених співтовариствами і організаціями, такими як університети, де вільний доступ надається членам співтовариства, а тим, хто в нього не входить, доступ надається на платній основі. Приклад такого сервісу — мережа Sparknet в фінляндії.
Sparknet також підтримує Opensparknet — проект, в якому люди можуть робити свої власні точки доступу часткою мережі Sparknet, отримуючи від цього визначену вигоду.
Останнім часом комерційні Wi-Fi-провайдери будують вільні хот-споти Wi-Fi і хот-зони. Вони вважають, що вільний Wi-Fi-доступ привабить нових клієнтів і інвестиції повернуться.
Безкоштовний доступ до Інтернету через Wi-Fi
Незалежно від початкових цілей (залучення клієнтів, створення додаткової зручності або чистий альтруїзм) у всьому світі і в Росії, у тому числі, росте кількість безкоштовних хот-спотів, де можна дістати доступ до найбільш популярної глобальної мережі (Інтернет) абсолютно безкоштовно. Це можуть бути і великі транспортні вузли, де підключитися можна самостійно в автоматичному режимі, і бари, де для підключення необхідно попросити картку доступу персоналу і, навіть, просто території міського ландшафту, що є місцем постійного скупчення людей.
Wi-Fi і ПЗ
Драйвери для чіпів Atheros, Prism, Harris/intersil і Aironet (від відповідних виробників Wi-fi пристроїв) зазвичай входять до ОС BSD починаючи з версії 3. У OPENBSD 3.7, було включено більше драйверів для безпровідних чіпів, включаючи Realtek Rtl8180l, Ralink Rt25x0, Atmel At76c50x, і Intel 2100 і 2200bg/2225bg/2915abg. Завдяки цьому частково вдалося вирішити проблему браку відкритих драйверів безпровідних чіпів OPENBSD. Можливо деякі драйвери, реалізовані для інших BSD-систем, можуть бути перенесені, якщо вони ще не були створені. Ndiswrapper також доступний для FREEBSD.BSD.
Mac OS. Адаптери виробництва Apple підтримувалися з системи Mac OS 9, випущеної в 1999 році. З 2006 року всі настільні комп'ютери і ноутбуки Apple Inc. (а також що з'явилися пізніше телефони iphone, плеєри ipod Touch і планшетні комп'ютери Ipad) штатно оснащуються адаптерами Wi-fi мережа Wi-fi в даний час є основним вирішенням Apple для передачі даних, і повністю підтримується Mac OS X. Можливий режим роботи адаптера комп'ютера як точка доступу, що дозволяє при необхідності зв'язувати комп'ютери Macintosh в безпровідні мережі у відсутності інфраструктури.
Darwin і Mac OS X, не дивлячись на частковий збіг з BSD, мають свою власну, унікальну реалізацію Wi-fi.-Fi.
Linux: Починаючи з версії 2.6, підтримка деяких Wi-Fi пристроїв з'явилася безпосередньо в ядрі Linux. Підтримка для чіпів Orinoco Prism, Aironet, Atmel, Ralink включена в основну гілку ядра, чіпи Admtek і Realtek Rtl8180l підтримуються як закритими драйверами виробників, так і відкритими, написаними співтовариством. Intel Calexico підтримуються відкритими драйверами, доступними на Sourceforge.net. Atheros підтримується через відкриті проекти. Підтримка інших безпровідних пристроїв доступна при використанні відкритого драйвера Ndiswrapper, який дозволяє Linux-системам що працює на комп'ютерах з архітектурою Intel x86, «обертати» драйвера виробника для Microsoft Windows для прямого використання. Відома по крайньому заходу одна комерційна реалізація цієї ідеї. FSF створило список тих, що рекомендуються адаптерів, докладнішу інформацію можна знайти на сайті Linux wireless.
Існує досить велика кількість Linux-based прошивок для безпровідних роутеров, поширюваних під ліцензією GNU GPL. До них відносяться так звана «прошивка від Олега», FREEWRT, OPENWRT, X-WRT, DD-WRT і так далі Як правило, вони підтримують набагато більше функцій, чим оригінальні прошивки. Необхідні сервіси легко додаються шляхом установки відповідних пакетів. Список підтримуваного устаткування постійно росте.
У ОС сімейства Microsoft Windows підтримка Wi-fi забезпечується, залежно від версії, або за допомогою драйверів, якість яких залежить від постачальника, або засобами самої Windows.
Ранні версії Windows, такі як і молодше, не містять вбудованих засобів для налаштування і управління, і тут ситуація залежить від постачальника устаткування.
Microsoft Windows XP підтримує налаштування безпровідних пристроїв. І хоча первинна версія включала досить слабку підтримку, вона значно покращала з виходом service Pack 2, а з виходом service Pack 3 була додана підтримка WPA2.
Microsoft Windows Vista містить покращену в порівнянні з Windows XP підтримку Wi-fi.
Microsoft Windows 7 підтримує всі сучасні на момент її виходу безпровідні пристрої і протоколи шифрування. Окрім іншого в Windows 7 створена і додана можливість створювати віртуальні адаптери Wi-fi, що теоретично дозволило б підключатися не до однієї Wi-Fi-мережі, а до декількох відразу.
На практиці в Windows 7 підтримується створення тільки одного віртуального адаптера, за умови написання спеціальних драйверів[13]. Це може бути корисно при використанні комп'ютера в локальній Wi-Fi-мережі і, одночасно, в Wi-Fi-мережі підключеною до Інтернет.
Юридичний статус
Юридичний статус Wi-Fi різний в різних країнах. У США діапазон 2.5 Ггц дозволяється використовувати без ліцензії, за умови, що потужність не перевищує певну величину, і таке використання не створює перешкод тим, хто має ліцензію.
Україна
В Україні використання Wi-fi без дозволу Українського державного центру радіочастот[1] можливо лише в разі використання точки доступу із стандартною всенаправленою антеною (<6 Дб, потужність сигналу ≤ 100 мвт на 2.4 Ггц і ≤ 200 мвт на 5 Ггц) для внутрішніх (використання усередині приміщення) потреб організації (Рішення Національної комісії з регулювання зв'язку України № 914 від 2007.09.06). В разі сигналу більшої потужності або надання послуг доступу в Інтернет, або до яких-небудь ресурсів, необхідно реєструвати передавач і отримати ліцензію УДЦР.[14]>
Росія
У Росії використання Wi-fi без дозволу на використання частот від Державної комісії з радіочастот (ГКРЧ) можливо для організації мережі усередині будівель, закритих складських приміщень і виробничих територій[15]. Для легального використання позаофісної безпровідної мережі Wi-fi (наприклад, радіоканалу між двома сусідніми будинками) необхідне отримання дозволу на використання частот. Діє спрощений порядок видачі дозволів на використання радіочастот в смузі 2400—2483,5 Мгц (стандарти 80202.11b і 802.11g; канали 1-11), для отримання такого дозволу не потрібне приватне вирішення ГКРЧ. Для використання радіочастот в інших діапазонах, зокрема 5 Ггц (стандарт 802.11a), необхідно заздалегідь отримати приватне вирішення Гкрч[16]. У 2007 році ситуація змінилася з виходом документа: „Ухвала від 25 липня 2007 р. № 476 Про внесення змін до ухвали Уряду Російській Федерації від 12 жовтня 2004 р. № 539 «Про порядок реєстрації ра|радіоелектронних засобів і високочастотних пристроїв»“[17]. Шістнадцятим пунктом ухвали із списку устаткування, підмета реєстрації було виключено[18]::
Призначене (крайове) для користувача устаткування радіодоступу (безпровідного доступу) в смузі радіочастот 2400—2483,5 Мгц з потужністю випромінювання передавальних пристроїв до 100 мвт включно.
Також у виконання протокольного запису до вирішення ГКРЧ від 19 серпня 2009 р. № 09-04-09, ГКРЧ вирішила[19] (п.2):
Виділити смуги радіочастот 5150-5350 Мгц і 5650-6425 Мгц для застосування на території Російської Федерації за винятком міст, вказаних в додатку [2], РЕС фіксованого безпровідного доступу громадянами Російської Федерації і російськими юридичними особами без оформлення окремих вирішень ГКРЧ для кожної фізичної або юридичної особи.
Вказаним смугам частот відповідають стандарти 802.11a/h/j/n і канали з номерами з діапазонів 36-64 і 136—165. Проте, в додатку перераховано 164 найбільші міста Росії, в яких вказані частоти для створення безпровідних мереж використовувати не можна (див. п.6).
За порушення порядку використання радіоелектронних засобів передбачається відповідальність по статтях 13.3 і 13.4 кодекса Російської Федерації про адміністративні правопорушення (КОАП РФ)[20]. Так, в липні 2006 року декілька компаній в ростові-на-дону були оштрафовані за експлуатацію відкритих мереж Wi-fi (хот-спотів)[21]. Зовсім недавно Федеральна служба по нагляду в сфері масових комунікацій, зв'язку і охорони культурної спадщини видало нове роз'яснення використання і реєстрації всіх пристроїв, використовуючих Wi-fi. Пізніше виявилось, що існує коментар россвязьохранкультури[22], який частково спростовує непорозуміння, розвинені мережевими ЗМІ.
Білорусь
У Білорусії діє спеціалізована Державна комісія з радіочастот (ГКРЧ). На основі Ухвали Міністерства зв'язку і інформатизації Республіки Білорусь від 26.08.2009 р. № 35 «Перелік радіоелектронних засобів і (або) високочастотних пристроїв, що не підлягають реєстрації»(рос.) устаткування Wi-fi не вимагає реєстрації, за умови, що їх параметри задовольняють наступним вимогам: - Абонентські станції широкосмугового безпровідного доступу, що використовують смуги радіочастот 2400—2483,5 Мгц, 2500—2700 Мгц, 5150-5875 Мгц і не використовуючи зовнішні антени (антени, що встановлюються поза будівлями і спорудами). - Абонентські станції широкосмугового безпровідного доступу мережі електрозв'язки спільного користування, що використовують смуги радіочастот 3400 — 3800 Мгц, 5470-5875 Мгц. [23]>
The Wi-Fi Alliance є всесвітнім, неприбутковим промисловим об'єднанням понад 300 компаній з метою сприяння росту бездротових локальних мереж (WLAN). Маючи на меті покращення роботи користувачів з бездротовими переносними, мобільними, та розважальними пристроями, програми тестування та сертифікації Wi-Fi Alliance гарантують WLAN продукції на основі специфікації IEEE 802.11. З часу запровадження програми сертифікації Wi-Fi Alliance у березні 2000 року, понад 4000 продуктів отримали позначку Wi-Fi CERTIFIED™, що стимулює ширше використання Wi-Fi продуктів та послуг на ринках для споживачів і підприємств.
Wibree - технологія цифрової бездротової передачі даних (можливо стане відкритим стандартом по бездротовому зв'язку) з наднизьким енергоспоживанням і малим радіусом передачі (10 м), заснована на недорогих мікросхемах в передавальних пристроях. Станом на червень 2007 Wibree відомий як Bluetooth з ультра низьким енергоспоживанням (Bluetooth ultra low power), в 2008 перейменований в Bluetooth з низьким енергоспоживанням (Bluetooth low energy).[1]
Історія
У 2001 році дослідження компанії Nokia визначило кілька сегментів бездротових технологій, які на той момент були не охоплені. Концерн Nokia почав розробку технології, основаної на стандарті Bluetooth. Нова технологія повинна була забезпечити низьке енергоспоживання передавальних пристроїв і більш низьку вартість устаткування в порівнянні з Bluetooth. Напрацювання були представлені в 2004 році під назвою Bluetooth Low End Extension («слабка» версія Bluetooth). За участю партнерів Nokia технологія розвивалася, і в жовтні 2006 року була представлена під брендом Wibree («Wi» - відwireless(англ.бездротової) і «bree» - зі староанглійського перехрестя ). Після переговорів у червні 2007 року з членами групи Bluetooth SIG (Special Interest Group), було отримано згоду на включення Wibree в наступну специфікацію Bluetooth в як Bluetooth-технології ультра низького енергоспоживання, тепер відомої як Bluetooth з низьким енергоспоживанням.
Технічна інформація
Wibree призначена для роботи пліч-о-пліч з Bluetooth. Вона працює в діапазоні 2,4 Ггц із фізичною швидкістю передачі 1 Мбіт / с. Основні області застосування включають такі пристрої, як наручний годинник, бездротові клавіатури, іграшки та спортивні датчики, де низьке енергоспоживання є одним з ключових вимог. Технологія була анонсована 3 жовтня 2006 Nokia.
Wibree не призначений для заміни Bluetooth, а розробляється як доповнення до цієї технології. Wibree-пристрої будуть менш енергозатратними, ніж їх Bluetooth-колеги.[2] Це особливо важливо в таких пристроях, як наручний годинник, де модулі Bluetooth можуть бути дуже великими і важкими, щоб було зручно. Заміна Bluetooth з Wibree зменшить габарити і вага пристроїв.
Bob Iannucci, голова дослідницького центру Nokia (Nokia Research Centre), стверджує, що ця технологія в десять разів ефективніша, ніж Bluetooth. iannucci
WiMAX від англ. Worldwide Interoperability for Microwave Access Стандарт IEEE 802.16 — стандарт безпровідного зв'язку, що забезпечує широкосмуговий зв'язок на значні відстані зі швидкістю, порівняною з кабельними з'єднаннями.
Назву «WiMAX» було створено WiMAX Forum — організацією, яку засновано в червні 2001 року з метою просування і розвитку WiMAX. Форум описує WiMAX як «засновану на стандарті технологію, яка надає високошвидкісний бездротовий доступ до мережі, альтернативній виділеним лініям і DSL»;