МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ та СПОРТУ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичної роботи

«Вивчення і проведення методик для діагностика професійного вигорання»

з дисципліни «Охорона праці в галузі»

для студентів всіх форм навчання

2012

Методичні вказівки до практичної роботи «Вивчення і проведення методик для діагностика професійного вигорання» з дисципліни «Охорона праці в галузі» для студентів всіх форм навчання /Укл. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2012. – с.

Укладачі:

Рецензенти:

Відповідальний за випуск О.В. Нестеров, доцент, к.т.н.

Затверджено на засіданні кафедри «Охорона праці і навколишнього середовища» Протокол № від

ЗМІСТ

1	Мета роботи
2	Загальні теоретичні відомості
3	Порядок виконання роботи
3.1	Тест I
3.2	Тест II
3.3.	Тест III
4	Практичні рекомендації
5	Контрольні питання Зміст звіту
6	Вказівки з техніки безпеки
7	Зміст звіту
8	Рекомендована література

1 Мета роботи

Вивчити проблему й провести діагностику професійного вигоряння серед студентів гуманітарного напрямку..

2 Загальні теоретичні відомості

У будь-якій трудовій діяльності людини можна виділити два компоненти: фізіологічний та психічний.

Фізіологічний компонент пов’язаний із фізіологічними можливостями кожного індивідуума і визначається роботою його м’язів, системи кровообігу, дихання, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Дія цих систем координується (мимоволі) центральною нервовою системою. У цьому процесі витрачається велика кількість енергії, кисню для активізації обмінних процесів. Галузь фізіології, яка вивчає зміни функціонального стану людини залежно від характеру і типу трудової діяльності і розробляє найоптимальніші режими (умови) праці та відпочинку, називається фізіологією праці.

Психічний компонент визначається психічними процесами і психічними властивостями особистості. Психологи виділяють пізнавальні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення і мовлення), та психічні властивості (або стан особистості), які регулюють спілкування людей один із одним, безпосередньо керують вчинками і діями (здібності, темперамент, характер, емоції та почуття, мотивація і воля). Психологічні стани відрізняються різноманітністю і характером. Вони обумовлюють особливості психічної діяльності в конкретний період часу і можуть позитивно або негативно впливати на протікання всіх психічних процесів.

Галузь науки психології, яка вивчає психологічні особливості різноманітних видів трудової діяльності залежно від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, знарядь праці, методів навчання праці і психологічних якостей особистості, називається психологією праці.

Професійна діяльність насичена стресогенами. Серед основних психологи називають наступні:

1. Необхідність багато й інтенсивно спілкуватися з різними людьми, знайомими й незнайомими. День у день доводиться зіштовхуватися з різними проблемами великої кількості людей, а такий контакт із емоційної точки зору дуже важко підтримувати тривалий час. Якщо вам властиві скромність, сором'язливість, замкнутість і концентрація на проблемах «трудових буднів», то ви схильні накопичувати емоційний дискомфорт.

2. Часта робота в ситуаціях, що вимагають високої ефективності. Така публічність і твердий зовнішній контроль із боку як керівника, так і колег, згодом можуть викликати внутрішнє роздратування й емоційну нестабільність.

3. Емоційно напружена атмосфера, постійний контроль над правильністю своїх дій. В умовах, коли вимоги перевершують ваші внутрішні й зовнішні ресурси, стрес виникає як закономірна реакція.

У психології синдром професійного вигоряння визначається як один із проявів тривалого робочого стресу, а також деяких видів професійної кризи. Виникає він у результаті нагромадження негативних емоцій без відповідної «розрядки», що приводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини.

Уперше поняття «професійне вигоряння» ввів в 1974 році американський психіатр Герберт Фрейденбергер для характеристики психологічного стану здорових людей, які працюють у системі «людина-людина».

Проблему професійного вигорання розглядають як трикомпонентну систему, що включає:

- Емоційне виснаження (зниження емоційного фону, байдужість або емоційне пересичення).

- Деперсоналізацію (деформування відносин з іншими людьми або підвищення залежності від інших, поява негативного, навіть цинічного відношення до навколишніх).

- Редукція особистих досягнень (тенденція до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень і успіхів, обмеження своїх можливостей, зобов'язань стосовно інших).

У психології прийнято розділяти симптоми професійного вигоряння на три групи:

- психофізичні;

- соціально-психологічні;

- поведінкові.

До психофізичних симптомів професійного вигоряння відносять:

- почуття постійної, не минаючої втоми (симптом хронічної втоми);

- відчуття емоційного й фізичного виснаження;

- зниження сприйнятливості й реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на фактор новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

- загальна астенізація (слабість, зниження активності й енергії, погіршення біохімії крові й гормональних показників);

- часті безпричинні головні болі;

- постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

- різка втрата або різке збільшення ваги;

- повне або часткове безсоння (швидке засипання й відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 годин ранку, або, навпаки, нездатність заснути ввечері до 2-3 годин ночі й «важке» пробудження ранком, коли потрібно вставати на роботу);

- постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

- задишка або порушення подиху при фізичному або емоційному навантаженні;

- помітне зниження зовнішньої й внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху й дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми професійного вигоряння:

- байдужність, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);

- підвищена дратівливість на незначні події;

- часті нервові зриви («відхід в себе», вибухи немотивованого гніву або відмови від спілкування);

- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);

- почуття неусвідомленого занепокоєння й підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

- почуття гіпервідповідальності й постійне почуття страху («це в мене не вийде», «я не впораюся»);

- загальна негативна установка на життєві й професійні перспективи («як не намагайся, однаково нічого не вийде»).

Поведінкових симптомів професійного вигоряння:

- відчуття, що робота стає усе важче й важче, а виконувати її - усе трудніше та трудніше;

- помітна зміна режиму робочого дня;

- почуття марності, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужність до результатів;

- невиконання важливих, пріоритетних завдань і зосередження на дрібних деталях.

- дистанціювання від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності.

На початку синдрому вигорання приглушаються емоції, відчувається незадоволеність собою або, навпаки, з'являється нечутливість до речей, які звичайно викликають гостру реакцію. Починаються непояснені головні болі й болі в спині, нескінченні застуди й безсоння.

На другій стадії цього синдрому психологічний стан проявляється на рівні емоцій. Виникає недоброзичливе відношення до людей, з якими доводиться спілкуватися щодня: вони дратують, злять.

Третя стадія - виснаження. Робота робиться на автопілоті. З'являються різкість, озлобленість, брутальність, відстороненність, замкненість, переоцінка професійних цінностей.

На перших двох стадіях синдрому професійного вигоряння можна відновитися, але, щоб повернутися до нормального життя, необхідно або навчитися жити з тим, що маєте, або змінити ситуацію.