56. Поняття та умови рівноважного розвитку економіки

Під рівноважним економічним зростанням розуміється такий розвиток національної економіки в довгостроковому періоді, при якому об'єми сукупного попиту і сукупної пропозиції, що збільшуються від періоду до періоду, постійно рівні між собою.

З цього визначення виходить, що при рівноважному зростанні сукупний попит і сукупна пропозиція збільшуються однаковими темпами, що дозволяє економіці зберігати постійний рівень цін. Послідовність станів рівноваги, які характеризують зміни реальних макроекономічних показників в часі, називається рівноважною траєкторією розвитку.

У макроекономіці виділяються два основні типи рівноважних траєкторій економічного зростання : стійкі і нестійкі. До стійких відносяться такі рівноважні траєкторії, відхилення від яких, викликане тим або іншим чинником, економіка здатна здолати на основі властивого їй механізму саморегулювання. Це означає, що порушена рівновага автоматично відновлюється після витікання деякого періоду.

Основними відмітними властивостями нестійких рівноважних траєкторій є:

–здатність ринкової економіки до збереження рівноваги в процесі розвитку у тому випадку, якщо така рівновага була одного разу досягнута;

–відсутність у економіки внутрішніх механізмів пристосування, що забезпечують відновлення рівноваги після його порушення. Таким чином, нестійкість рівноважних траєкторій означає, що при незмінності зовнішніх умов розвитку досягнута рівновага може зберігатися в економіці скільки завгодно довго, але порушення рівноваги веде до посилення відхилення реальної траєкторії розвитку від рівноважної і вимагає для свого відновлення втручання держави.

У макроекономіці існують два основні типи рівноважних моделей економічного зростання : неокласичні і неокейнсіанські.

Основною методологічною передумовою неокласичних моделей є гіпотеза про наявність досконалої конкуренції як на товарному, так і на ресурсному ринках.

Безпосередніми наслідками такого роду гіпотези є припущення: про автоматичне відновлення загальної макроекономічної рівноваги за рахунок гнучкості цін; про підтримку повної зайнятості і т. д.

Таким чином, при побудові неокласичних моделей по суті справи йдеться про «динамічну статику»: характер розвитку в майбутньому повністю аналогічний його стану в сьогоденні. Однією з найбільш широко відомих неокласичних моделей рівноважного зростання є модель Р. Солоу.

Неокейнсіанські моделі рівноважного економічного зростання. Згідно концепції Кейнса, досягнення макроекономічної рівноваги при повній зайнятості у разі, коли ефективний попит недостатній для реалізації усього потенційного об'єму громадського продукту, припускає додаткові витрати, що ініціюються державою за рахунок збільшення дефіциту державного бюджету або зростання грошової маси в країні.

57. Моделі макроекономічної рівноваги

Існує 2 моделі: Класична і Кейнсіанська

За класичною моделлю сукупний попит пристосовується до про-позиції.Ціни відіграють вирішальну роль при визначенні по-питу. Головними інструментами макроекономічного саморегулюванняза класичною моделлю є: загальний рівень цін як чинник по-питу на ринку товарів; Класична модель макрорівноваги грунтується на кількох гіпотезах:1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії

ринків ресурсів,товарів,грошей та заощаджень(інвестицій).

2)Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.

3)На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін,який врівно-важує попит і пропозицію,і завдяки цінам відбувається автома-тичне очищення ринків як від зайвого попиту,так і від зайвої

Якщо виходитиіз сучасних уявлень про економічну рівновагу,то класична мо-дель виглядає малопрактичною хоча б тому,що вона виключає заналізу фактор держави. .

Кейнсіанська модель товарного ринку грунтується на визначенні ролі сукупного попиту у формуванні макрорівноваги. Насамперед Дж.М.Кейс виявив ті фактори,що визначають умо-ви макроекономічної рівноваги.Цими факторами є сукупний по-пит і сукупна пропозиція та пов'язані з ними сукупне спожи-вання,сукупне заощадження і сукупне нагромадження(сукупніінвестиції).Ці фактори є суто макроекономічними і Кейнс пер-шим вивчив їх вплив на загальну рівновагу.

Рівновага без втручання держави може встановитись на рівні, що не гарантує повного використання ресурсів, тобто повної зайнятості. Тому держава розглядається як важливий чинник макрорівноваги.