2. Класифікація, форми та найменування міжнародних договорів.

Договори можуть класифікуватися по колу учасників та по об’єкту. По колу учасників договори поділяються на двосторонні та багатосторонні. У свою чергу, багатосторонні договори поділяються на договори: універсальні (загальні) та договори з обмеженою кількістю учасників.

До універсальних договорів можемо віднести договори, в яких приймають участь або можуть приймати участь всі об’єкти МП. Договори з обмеженим числом учасників, які називаються регіональними або партикулярними, це такі договори, число учасників яких обмежено.

Договори можуть класифікуватися і по об’єкту регулювання. З цієї точки зору договори поділяються на політичні, економічні, з правових питань, з питань транспорту та зв’язку тощо.

Договори можуть бути закритими або відкритими.. До закритих договорів відносяться, як правило, статути міжнародних організацій, двосторонні договори. Участь в таких договорах третьої сторони передбачає згоду їх учасників.

У відкритих договорах можуть приймати участь будь які держави і така участь не залежить від згоди сторін договору. Відкритим договором є, наприклад, Віденська конвенція про правонаступництво держав в стосунку державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р., Договір про всезагальну заборону ядерних випробувань 1966 р. тощо.

Форма міжнародних договорів. З визначення поняття МД витікає, що під дію Віденських конвенцій 1969 і 1986 рр. підпадають договори у письмовій формі. Однак держави можуть заключати договори і в усній формі. Договори в усній формі отримали найменування „джентльменських угод”. Вони мають таку ж юридичну силу, що й договори в письмовій формі.

Між іншим досить часто форму договору ототожнюють з його структурою під якою розуміються складові частини договору. До них відносяться: назва договору, преамбула, основна частина, заключні положення, підписи сторін.

Преамбула є важливою складовою частиною договору, оскільки в ній досить часто формулюються цілі договору. Окрім того, преамбула використовується при тлумаченні договору.

Основна частина договору ділиться на статті, деякі можуть бути згруповані у розділи (Конвенція ООН з морського права 1982 р.), розділи (Устав ООН) або частини (Чикагська конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.). У деяких договорах статтям, а також розділам (главам, частинам) можуть даватися назви.

У заключній частині викладаються такі положення, як умови вступу в силу і припинення договору, мова, на якій складено текст договору тощо.

МД можуть мати додатки, які будуть складати невід’ємну частину договорів лишень у тому випадку, якщо про це буде прямо вказано в договорі.

Договори можуть і не мати вказану структуру, що залежить від їх характеру.

Текст договору міститься як правило в одному документі. Однак у тому випадку, коли договір приймається шляхом обміну нотами або листами, то його текст міститься у двох або більш пов’язаних поміж собою документах.

Найменування МД. Договору можуть мати самі різноманітні найменування або бути й без назви. Найменування договору (конвенція, угода, власне договір, хартія, статут, пакт, декларація, протокол тощо) не має будь-якого юридичного значення, оскільки поняття „договір” є родовим.

Мова МД. Сторони, що домовляються, самі визначають на яких мовах складається текст договору. Двосторонній договір складається, як правило, на мовах сторін, що домовляються. Але вони можуть вибрати мову чи мови інших сторін. Зокрема, Портсмутський мирний договір 1905 р. поміж Росією та Японією було складено на французькій та англійській мовах. Іноді окрім двох рідних мов сторін, що домовляються, договір складається ще й на третій, нейтральній мові. Як правило, цей третій текст використовується як основа для тлумачення договору.

Багатосторонні договори складаються на мовах, які визначаються сторонами, що домовляються. Вже стало практикою, що договори, які заключаються під егідою ООН, її спеціалізованих установ або інших міжнародних організацій, складаються на офіційних мовах цих організацій. Тексти багатостороннього договору на різних мовах є автентичними і мають однакову юридичну силу.