#4. Поняття, види та джерела правового регулювання іноземних інвестицій в Україні

Під іноземними інвестиціями прийнято розуміти матеріальні і нематеріальні цінності, що належать юридичним або фізичним особам однієї держави, але знаходяться на території іншої держави з метою отримання прибутку¹ Інакше кажучи, інвестиція - це вар­тість, яка збільшується завдяки своєму функціонуванню у системі, що забезпечує використання живої праці² Неважко переконатися, що зазначені цінності мають у державі перебування інший, ніж у державі походження, правовий режим, і головна проблема, що у такому випадку виникає, зводиться до принципів і правил охорони в тій чи іншій державі іноземної власності

Коли мова йде про інвестиції як форму вкладання в економіку іноземних держав матеріальних, фінансових або інтелектуальних ресурсів, що належать іноземному інвестору, то їх можна класифі­кувати за різними підставами 3 точки зору МПрП, важливим є по­діл інвестицій на державні (які є предметом регулювання міжна­родного економічного права) та приватні, тобто інвестиції, які належать виключно іноземним особам (фізичним та юридичним), а тому якраз і становлять об’єкт регулювання МПрП

Історія свідчить, що існує два принципово різних підходи до регулювання участі фінансового капіталу в економіці будь-якої країни зазначена участь або обмежується (шляхом запровадження державного контролю, націоналізації і т ін ), або заохочується (наданням пільг, різних гарантій тощо) До речі, часто політика держави у цьому питанні коливається, а інколи зовсім різко змі­нює свій напрям

Світовому співтовариству добре відомо, що інвестиції мо­жуть не тільки сприяти розвитку національних економік, а й, за певних умов, здатні гальмувати розвиток відповідної національної економіки або взагалі привести державу до економічної залежнос­ті Тому практикою вироблено ряд засобів як щодо заохочення, так і щодо обмеження інвестиційної діяльності

Заохочення іноземних інвестицій в економіку держав здійсню­ється шляхом законодавчого надання певних пільга або переваг, зокрема таких, як

• звільнення від митних зборів обладнання та сировини, що ввозяться для потреб виробництва, в яке вкладаються інвестиції,

• повне або часткове звільнення протягом певного часу від по­датку на прибуток,

• безподатковим вивіз готової продукції на іноземні ринки,

• право повного або часткового вивозу прибутку за кордон,

• надання гарантій на випадок націоналізації тощо

Навпаки, обмеження інвестиційної діяльності досягається шляхом

• встановлення особливого державного контролю за дозволом на допуск іноземного капіталу до розробки надр та природних ресурсів,

• виключення можливості такого допуску до певних, найбільш важливих галузей народного господарства,

• встановлення обов’язкової долі участі національного держав­ного або приватного капіталу у змішаних підприємствах, що ство­рюються завдяки залученню іноземних інвестицій,

• вжиття заходів щодо використання частини прибутку інозе­мних підприємств для внутрішніх потреб шляхом оподаткування, обмеження переказу прибутків за кордон тощо

З Наша країна, як і багато інших держав, відчуває гостру по­требу в ресурсах для капіталовкладень, внаслідок чого вкрай заін­тересована у залученні зовнішніх, іноземних ресурсів Проте, ста­новлення нашого національного законодавства щодо іноземних інвестицій віддзеркалює чи не у найбільшій мірі проблеми та су­перечності перехідного етапу у розвитку економіки Саме у цій сфері сфокусовані різноманітні політичні та соціальні інтереси, які пов’язані з напрямами розвитку до ринкової економіки держави, що ще зовсім недавно жила за правилами планово-розподільчої системи господарювання Тому законодавство, що регулює правове становище інвесторів та їх власності, у нас залишається мінливим, місцями жорстким, тому аж ніяк не приваблює іноземних інвесто­рів Щоб стало зрозумілим, про що йдеться, наведу два приклади

Щодо мінливості нашого національного законодавства у сфері іноземного інвестування можна послатись лише на один тільки 1997 р, протягом якого Верховна Рада України переглядала законо­давство про оподаткування компаній 22 травня, 18 листопада та 16 грудня До речі, відразу після останнього з цих переглядів норма­тивні положення знов були змінені на підставі вже президентського указу Ситуація ускладнюється і тим, що нерідко змінам у законодав­стві надається зворотна дія Як зазначає у даному зв’язку Т Феннен, юридичний радник Тасіз, впровадження законодавства із зворотною силою здатне зруйнувати всю довіру до України, так необхідну інве­сторам для вкладання грошей в середньо-1 довгострокові інвестиції

Що стосується жорсткості правового регулювання, то можна послатись на ситуацію, коли незалежно від того, чи є інвестор ре­зидентом в Україні, чи ні, для відкриття ним бізнесу, наприклад, у харчовій промисловості або тваринництві, він повинен отримати 86 ліцензій, дозволів та інших подібних документів від ЗО різних установ за підписами (інколи до восьми) посадових осіб з кожної з цих установ. І дане правило стосується навіть випадків, коли своє «ноу-хау» інвестор здатен довести на підставі міжнародних стан­дартів¹.