Водопровідно-каналізаційне господарство
Станом на 01.01.2010 централізованими системами водопостачання забезпечено всі 459 міст України, 771 селище міського типу, або 87,1% їх загальної кількості, 6316 сільських населених пунктів, або 22,2%. Централізованими системами водовідведення забезпечено мешканців 445 міст, або 96,9% їх загальної кількості, 503 селища, або 56,8%, та 737 сільських населених пунктів – 2,6%. Питне водопостачання в Україні здійснюється за рахунок використання поверхневих (70%) і підземних (30%) вод.
Знос основних фондів у підгалузі сягає 62,2%. Із загальної протяжності водопровідних мереж перебувають в аварійному стані і потребують заміни 37%, каналізаційних мереж – 34,8%.
У 260 населених пунктах питна вода подається споживачам з відхиленнями за окремими показниками від вимог чинного стандарту. Найбільш напружений стан з якістю питної води зберігається в населених пунктах Донецької, Запорізької, Луганської, Одеської, Херсонської областей. У 102 населених пунктах через значну зношеність основних фондів, значні нераціональні втрати питної води в зовнішніх мережах, послуги з водопостачання надаються не цілодобово, а за графіком.
Жителі майже 1200 сільських населених пунктів у південних і східних регіонах через природні або техногенні причини, не маючи гарантованих джерел водопостачання вимушені частково або повністю користуватися привізною водою. Більше ніж у 260 населених пунктах питна вода за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам чинного стандарту.
Теплопостачання
За даними Держкомстату, на 01.04.2010 теплопостачання в населених пунктів України забезпечують 8250 підприємств усіх форм власності, на яких експлуатується 32725 котелень сумарною потужністю 130618,7 Гкал/год, з них:
За потужністю:
до 3 Гкал/год – 27791 од. (21896,0 Гкал/год, в середньому на одиницю – 0,78 Гкал/год),
від 3 Гкал/год до 20 Гкал/год – 3948 од. (28991,0 Гкал/год, в середньому на одиницю – 7,34 Гкал/год),
від 20 Гкал/год до 100 Гкал/год – 781 од. (29355,5 Гкал/год, в середньому на одиницю – 37,5 Гкал/год),
від 100 Гкал/год і більше – 205 од. (50131,7 Гкал/год, в середньому на одиницю – 244,5 Гкал/год).
Загальна кількість установлених котлів становить 75831 одиниць, з них 16 254 котлів (21,4%) з терміном експлуатації більше 20 років. Протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні становить 34 625,5 км, з них ветхих та аварійних – 5 491,4 км, що становить 15,8% від загальної протяжності мереж.
Благоустрій
В Україні експлуатується 5229 автомобільних мостів, 1607 пішохідних мостів та 592 шляхопроводи загальною протяжністю 1586 км. Із загальної кількості мостів та шляхопроводів 507 споруд (7%) мають обмежену несучу спроможність або перебувають в аварійному стані. Протяжність вулиць і доріг населених пунктів - 163 тис. км.
Загальна протяжність електромереж зовнішнього освітлення становить 76,8 тис. км.
На одну тисячу мешканців України припадає у середньому 13,5 га зелених насаджень, із них насаджень загального користування – 3,4 га. Відсоток зелених насаджень загального користування, охоплених доглядом, становить 70%.
Проблеми житлово-комунального господарства України
погана керованість, неконтрольованість, низька якість роботи підприємств житлово-комунальної галузі та послуг, що ними надаються;
слабка фінансова спроможність житлово-комунальної сфери;
застарілість та низька ефективність, вразливість, в тому числі перед ціновим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення помешкань;
нерівноправність відносин, незахищеність мешканців перед свавільними діями постачальників комунальних послуг.
Державний контроль
Державний контроль за дотриманням суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства законодавства , стандартів , нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації систем водо-, теплопостачання, водовідведення, газопостачання та іншого інженерного обладнання багатоквартирних житлових будинків, утримання, обслуговування і використання житлового фонду, кількості та якості житлово-комунальних послуг, формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також у сфері благоустрою населених пунктів та галузі поховання здійснює Державна житлово-комунальна інспекція (Держжитлокомунінспекція). Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг єНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг – державний колегіальний орган. Завдання Комісії – регулювання та ліцензування діяльності у сфері генерації, транспортування та постачання тепла, а також централізованого водопостачання та водовідведення. Під контролем Комісії знаходяться підприємства, що надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання у населених пунктах, чисельність населення яких складає більше ніж сорок тисяч осіб або системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані на території двох або більше областей, підприємств з іноземними інвестиціями, а також підприємства теплоенергетики, які мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або відпускати із джерел теплової енергії, що належать йому на правах власності або користування, для потреб споживачів теплову енергію в обсязі, що перевищує 20 тисяч Гкал на рік; мають намір здійснювати господарську діяльність з транспортування теплової енергії на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або має намір відпускати із теплових мереж і теплових пунктів для потреб споживачів теплову енергію в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік; мають намір здійснювати господарську діяльність з постачання теплової енергії на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або постачати для потреб споживачів теплову енергію в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік.
Реформування житлово-комунального господарства
Для досягнення корінних змін у структурі житлово-комунального господарства необхідні:
Відверте обговорення владою з суспільством бачення реформ, їх ризиків, складностей, які очікують населення в процесі їх проведення;
Реалізація непопулярних, але необхідних для реанімації галузі заходів;
Широке залучення до реформування ЖКГ науковців, громадськості, фахових спеціалістів, міжнародних організацій;
Забезпечення прозорості та транспарентності дій влади у проведенні реформ;
Забезпечення чіткої координації діяльності з реформування та розвитку ЖКГ.
вдосконалення законодавчої бази, яка регулює дану сферу;
розробка науково обгрунтованих методик формування максимально гнучких тарифів на ринку житлово-комунальних послуг, орієнтованих на ринковий попит та враховують можливості житлово-комунальних підприємств;
створення умов для надійного і безпечного надання житлово-комунальних послуг за доступними цінами, які стимулюють енергозбереження;
узгодження економічних інтересів держави та суб'єктів господарювання;
чіткий розподіл повноважень між органами влади, які керують цією важливою соціальною сферою.
Одним з основних нормативних документів щодо ЖКГ України є «Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002 — 2005 роки і на період до 2010 року». У цій програмі визначено головні напрямки удосконалення роботи галузі, підвищення якості обслуговування населення. Пріоритетним напрямком прискореного реформування ЖКГ є проведення ефективної енергозберігаючої політики. Мета Програми полягає у визначенні засад реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.