Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Реферат з МС.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
49.5 Кб
Скачать

Міністерство освіти , науки , молоді і спорту України

ЧНУ імені Ю.Федьковича

економічний факультет

кафедра фінансів і кредиту

Реферат

на тему:

«Фінансове забезпечення житлово-комунальних

господарств України»

Виконав :

студент 481 групи

Байдюк С.С.

Науковий керівник:

Давидова С.М.

Чернівці

2012

Зміст:

Вступ

1) Житлово-комунальне господарство

2) Проблеми регулювання відносини в ЖКГ України

3) Способи фінансової підтримки ЖКГ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні суспільне життя людства нерозривно зв"язане з містом. Кожна друга людина мешкає в місті. Сучасне місто є центром несільськогосподарського виробництва, постійно розширює свій вплив на навколишню територію і далі розвиває функції суспільно-політичного і культурного характеру. Місто - це особлива соціально-територіальна форма організації суспільного виробництва, де відбуваються не тільки виробництво але й формування самих людей та їх способу життя. Формування людини багато в чому залежить від стану соціально-культурного середовища, що визначається поряд з іншими і такими чинниками, як наявність і якість житла та комунальних послуг, транспорту та зв"язку, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, охорони здоров"я, освіти і т.п. Процес ускладнення міського середовища призводить до зміни якостей самої людини. Реформування економіки України впливає на зміну характеру організаційно-економічних відносин у процесі виробництва. Сучасні підходи до ринкового господарювання ставлять перед підприємствами і організаціями завдання з випуску конкурентоздатності продукції або послуг, відповідних попиту і прогнозам. Тому завдання кожного підприємства є підвищення рівня його організації, використання методів ситуаційного менеджменту, гнучкість реагування на попит, ефективність і економічність виробництва продукції при забезпеченні високої культури праці. Міське господарство є складним об"єктом управління, що має у своєму складі різні за характером і підлеглістю підрозділи, що надають населенню житлові й комунальні послуги. Робота служб і виробництв підлягає сезонним коливанням попиту і пропозиції. Вона знаходиться в тісному взаємозв"язку і взаємозалежності міського господарства як галузі народного господарства країни з іншими його галузями з діючими системами планування, фінансування і матеріально-технічного постачання. Всі підрозділи міського господарства тісно взаємозв"язані, доповнюють один одного. Але своєрідним центром, базисом галузі по праву називають житлові фонди. Це легко пояснити тим, що значення існування всіх служб міського господарства - полегшити, зробити більш здоровим, зручним, комфортним життя людини. Отже, основне завдання житлового господарства - завжди бути в готовності прийняти послуги галузей і довести їх безпосередньо до людини, до мешканця. Отже, основне завдання житлового господарства - бути завжди готовим прийняти послуги галузей міського комунального господарства і довести їх безпосередньо до людини, до мешканця конкретного будинку, виробничого підрозділу чи офісу.

1)Житлово-комунальне господарство — галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.

Система ЖКГ представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, що має забезпечити їм нормальні санітарно-гігієнічні і безпечні умови життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів.

Комунальне господарство — сукупність підприємств, служб і господарств по обслуговуванню населення міст, селищ і сіл; в містах входить до складу міського господарства. У багатьох містах і селищах підприємства комунального господарства обслуговують також і промислові підприємства, забезпечуючи їх водою, електроенергією, газом та ін. Однак залежно від місцевих умов, промислові підприємства мають і власні системи тепло забезпечення, водопостачання, каналізацію, і інші споруди комунального призначення.

Структура

1. Санітарно-технічні підприємства  — водопостачання та водовідведення, житлово-експлуатаційні підприємства, підприємства з прибирання територій населених місць та санітарної очистки домоволодінь, пральні, лазні, купальні-плавальні споруди;

2. Транспортні підприємства — міський громадський пасажирський транспорт (метрополітен, трамвай, тролейбус, фунікулер, канатні дороги, автобуси, таксі), водний транспорт місцевого призначення;

3. Енергетичні підприємства — електричні, газові та теплофікаційні розподільні мережі, опалювальні котельні, ТЕЦ і електростанції, газові заводи, які обслуговують населені пункти.

До споруд зовнішнього благоустрою населених місць, які входять до складу комунального господарства належать дороги і тротуари, мости та шляхопроводи, підземні та наземні транспортні, пішохідні переходи та естакади, споруди і мережі зливової (водостічної) каналізації, набережні, різні гідротехнічні споруди, призначені для запобігання зсувів та затоплення територій, їх осушення, берегоукріплення, зелені насадження загального користування, вуличне освітлення та ін.

До комунального господарства входять також готелі, служби землекористування, інвентаризації будівель, споруд і мереж, ремонтно-експлуатаційні організації, які обслуговуютьжитловий фонд, цвинтарі, крематорії, надають ритуальні послуги та ін. У сферу діяльності комунального господарства входить також і експлуатація і утримання житлового фонду, з якими органічно пов'язані комунальні підприємства та служби зовнішнього благоустрою населених місць.

Енергоспоживання в житлово-комунальному господарстві

У житлово-комунальному господарстві споживається 44% енергетичних ресурсів або 70 млн. тонн умовного палива (у.п.), що є близько 30% загального споживання палива в Україні.

Житловий фонд держави та соціальна сфера споживають енергоресурсів - 85% від загального споживання галуззю. Щорічно галузь споживає електроенергії - біля 10,0 млрд.кВт/год., природного газу - біля 14,0 млрд.куб.м, вугілля - біля 1,5 млн.т. Нетрадиційні та відновлювані види енергії становлять 0,87 млн.т умовного палива.

Витрати на одного мешканця в Україні становлять 0,7-1,0 т у.п., у Європі цей показник значно менше.

Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг більш ніж у 1,5 рази перевищують зарубіжні показники.

В Україні, на одного мешканця, як приклад, в існуючих будівлях з централізованим теплопостачанням, в перерахунку на 1м² площі, на території України витрачається 1,4 т у. п. за рік, що в 1,5 рази більше, ніж у США і в 2,5-3 рази більше, ніж у Швеції.

Витрати палива на вироблення 1 Гкал тепла в комунальній теплоенергетиці становлять 160-180 кг у.п., в розвинутих країнах - 145-150 кг.

Втрати теплової енергії за рік складають більше 13 млн. Гкал. Це 12% від обсягів відпущеної теплової енергії, на які марно витрачено 2,5 млрд. куб. м природного газу.

Перевитрата палива призводить до викидів в атмосферу 45 г/МДжCO замість 26 г/МДжCO.

Енергоємність національного продукту в Україні сьогодні становить 0,89 кг у.п./дол. У розвинутих країнах Європи - в середньому у 3 рази менше (зокрема, у Німеччині - 0,26 кг у.п./дол.).

На підприємствах комунальної теплоенергетики налічується понад 29 тис. котелень, технічний стан яких є критичним. Більш як 23 відсотки котлів експлуатуються понад 20 років. Значна кількість котлів (38 відсотків) малоефективна - коефіцієнт корисної дії становить 65-75 відсотків.

Аналіз втрат теплової енергії і природного газу, що використовується на виробництво втраченої теплової енергії в комунальній теплоенергетиці у схемах централізованого теплопостачання свідчить про те, що втрати при виробництві (на котельнях) сягають до 22%, при транспортуванні теплової енергії до 25%, але найбільші перевитрати природного газу відносяться на виробництво теплової енергії втраченої у споживача до 30%.

Аналіз сучасних технічних можливостей, досягнень науки і техніки свідчать про можливість зменшення втрат природного газу у використанні, транспортуванні та постачанні газу у середньому по країні на 22%.

У багатьої країнах Західної Європи, а від 2012 року і в Україні, впроваджуються проекти енергозберігаючої санаці житлових будівель[1].

Стан житлово-комунального господарства України

Житловий фонд України

Житловий фонд України становить 10,2 млн. будинків, загальною площею 1066,6 млн. кв. м, з якого у комунальній власності знаходиться – 238,2 тис. будинків (2,3% всього житлового фонду країни), загальною площею 67,5 млн. кв.м. В Україні 60,7 тис. (0,6% житлових будинків країни) ветхих та аварійних житлових будинків загальною площею 5,1 млн. кв.м., де постійно проживає 145,7 тис. мешканців.

Житловий фонд будинків перших масових серій (60-70-х років забудови) становить близько 72 млн. кв.м і потребує заміни або реконструкції. Фактично кожний четвертий міський житель проживає у житлових приміщеннях, які мають незадовільний технічний стан, низькі експлуатаційні якості та вичерпали свій експлуатаційний ресурс.

Утримання та обслуговування житлового фонду Станом на 01.07.2010 в Україні налічується 509 приватних підприємств з утримання житлових будинків і прибудинкових територій та 10993 об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, які самостійно утримують відповідні будинки, що становить 14,2% від кількості будинків (77401 будинків 5 поверхів і вище), де може бути створено ОСББ. Працює 66 підприємств служби єдиного замовника.