45. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.

Із завершенням формування спільного ринку і переходом на вищий щабель інтеграції перед ЄС постає нова стратегічна мета → шляхом утворення спільного ринку, економічного і валютного союзу, спільної зовнішньої і внутрішньої політики, сприяти гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, стійкому і без інфляційному зростанню, яке зберігало б навколишнє середовище, досягнення високого ступеня конвергенції економічних показників, високого рівня зайнятості і соціального захисту населення, підвищення життєвого рівня і якості життя.

Відповідно поставленій меті і визначеним цілям формується політика ЄС по різним напрямам діяльності.

Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрямками: торгівельне виробництво ( промисловість, с/г, транспорт), рух фактичного виробництва ( капітал, робоча сила), регіоналізація відносин між суб»єктами міжнародної економіки в межах ЄС (конкуренція, антимонопольне законодавство та ін.).

Промислова політика спрямована на підвищення конкурентоспроможності промисловості країн ЄС.

Аграрна політика. Мета – збільшення продуктивності с/г виробництва шляхом підтримки технічного прогресу, забезпечення раціонального розвитку с/г, оптимального використання фактичного виробництва, особливо людської праці. Заснована спільна організація с/г ринків ( регулювання цін, надання виробникам маркетингових послуг, сприяння стабілізації обсягів експорту і імпорту с/г продукції, впроваджена єдина цінова політика).

Політика в галузі транспорту і зв»язку спрямована на утворення єдиної інфраструктури в просторі ЄС → спільні правила щодо перевезень вантажів і пасажирів між державами – членами, встановлені єдині тарифи, ліквідовані всі будь-які перешкоди на шляху перевезень від країни до країни.

Велике значення надається сприянню міжнародного руху фактичного виробництва → ліквідовуються обмеження на пересування капіталу і робочої сили між країнами-членами, лібералізується рух капіталу між країнами-членами і 3-ми країнами ( прямі і портфельні інвестиції, надання фінансових послуг і допуск ЦП на ринки капіталу).

Валютно-кредитна система ЄС- утворення валютно-кредитних і фінансових інститутів ЄС пов»язано з процесом економічної інтеграції. Основними елементами валютної інтеграції є : спільна валюта ( 1 січня 1999 року введення в безготівковий обіг євро, а у 2002р. – у готівковий), валютна інтервенція, спільні фонди взаємного кредитування країн-членів, валютно-кредитне регулювання.

Соціальна політика спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між підприємствами й працівниками, на боротьбу з безпідставним звільненням робітників.

Зовнішньоекономічна політика спирається н угоди, укладені з іншими країнами в контексті міжнародних правових норм, норм і принципів, розроблених ООН, СОТ, МВФ. Спільна зовнішня політика спрямована на захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності та цілісності ЄС.

46. Загальнонаціональні та індивідуальні приватні економічні інтереси і міжнародні стратегії економічного розвитку країни.

Очевидно, що в основі економічних стратегій лежать економічні інтереси, які умовно можна класифікувати як інтереси комунітарні (або загальнонаціональні) і індивідуальні (останні часто можуть бути представлені як приватні).

Комунітарні економічні інтереси – це інтереси спільнот. Вони є відображенням узгоджених інтересів підсуб'єктів міжнародних економічних відносин і вступають у суперечність із інтересами зовнішнього середовища та дуже часто можуть вступати у суперечність з інтересами самих підсуб'єктів.

Так, комунітарний національний інтерес полягає у формуванні соціально-економічної конкурентоспроможності країни, а комунітарний інтерес спільноти – у конкурентоспроможності усієї групи країн (приклад Польщі показує, що їй довелось закрити низку галузей внаслідок вступу в ЄС, які давали левову частку приросту ВВП).

Індивідуальні інтереси – це інтереси господарюючих суб'єктів, уособлені у двох показниках (прибутковість та які не визнають кордонів і комунітарних інтересів). Саме вони найбільшою мірою споріднюють усі країни, є основою уніфікації усіх стратегії.

До загальнонаціональних інтересів, як правило, відносять: непорушність конституційного ладу, суверенітет та територіальна цілісність, політична, економічна і соціальна стабільність, безумовне забезпечення законності та підтримання правопорядку, розвиток рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва.

Міжнародна економічна стратегія будь-якої потребує визначення ієрархії пріоритетів національних інтересів держави. Без їх чіткого визначення може виникнути невідповідність між задекларованими цілями та засобами їх реалізації.

Так, на основі комбінації двох підходів, розроблених Нюхтерляйном і Блеквілом, пріоритети національних інтересів держави можна класифікувати за чотирма категоріями: захист Батьківщин, економічне процвітання, гармонічний розвиток суспільства, створення сприятливих умов для ефективної участі країни у світовому розподілі праці.