80. Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону.

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону історично орієнтувалися на експорт готових виробів, тому ці країни перетворились на найбільших світових постачальників ринку взуття, одягу, текстильних виробів, побутової техніки та комп’ютерної техніки. В цілому процеси розвитку продуктивних сил в АТР свідчать про господарське зближення країн і територій регіону. При цьому, за підрахунками спеціалістів, з другої половини 80-х років ці процеси стали більш інтенсивними і почали набувати інтеграційних рис.

Основним інтеграційним угрупуванням є Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) створене в 1989 р. з метою підтримання зростання і розвитку країн-учасниць. До складу входить 21 країна. АТЕС було створено для того щоб протистояти таким інтеграційним угруповування як НАФТА та ЄС. Організація має сприяти зростаючій економічній взаємозалежності держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) у сфері послуг, капіталу, технологій; зміцненню відкритої багатосторонньої торгової системи; підвищенню ступеня лібералізації торгівлі та інвестицій в АТР; зміцненню і стимулюванню розвитку приватного сектора; використанню принципів вільного ринку для збільшення переваг регіонального співробітництва.

Іншою організацією є АСЕАН — Асоціація держав Південно-східної Азії, створена ще в 1967 році. ДО складу організації входить 10 країн-членів, серед яких найбільшими є Сінгапур, Малайзія, Індонезія, В’єтнам. В 1992 році в межах АСЕАН була підписана угода про створення зони вільної торгівлі.

Важливим фактором посилення інтеграційних тенденцій в Східній Азії виступає зростання економічної взаємозалежності в рамках регіону, передусім в трикутнику НІК — АСЕАН — Китай, що включає основні країни з новими ринками.

У країнах цього трикутника у 80-ті роки — першу половину 90-х pp. суттєво зросла питома вага взаємних торговельних і інвестиційних зв´язків і дещо ослабла залежність від торгівлі з провідними індустріально розвинутими країнами, від припливу інвестицій звідти. Така тенденція стала прямим наслідком зростання виробничого та інвестиційного потенціалів країн трикутника, розширення її внутрішніх ринків, поглиблення внутрішньорегіонального розподілу праці.

Особливо помітним стало падіння частки Японії, як в торгівлі, так і в інвестиціях. Послаблення її позицій в регіоні — наслідок структурних вад японської економіки, зокрема багаточисельних нетарифних бар´єрів для імпорту і пасивності основної маси фірм в іноземному інвестуванні. Разом з тим для Японії частка Східної Азії в торгівлі помітно зростає.

Другим головним фактором зростання інтеграційних тенденцій — все більша серйозна заклопотаність тим, що за темпами і глибиною інтеграції Східна Азія суттєво відстає від двох інших центрів, і це може негативно позначитись на її економічних перспективах.

Третій фактор східноазіатської інтеграції — стрімке посилення економічних позицій Китаю

В регіоні буде формуватися мережа багатосторонніх та двосторонніх зон вільної торгівлі. На більш тривалу перспективу можливе створення східноазіатського економічного співтовариства зі своєю інституціональною структурою. Формування єдиного ареалу здійснить стимулюючий вплив на економіку країн регіону і суттєво вплине на співвідношення сил у світовій економіці. Про масштаби ареалу говорить й те, що його населення складає 2 млрд. чоловік.