29. Економічна допомога країн-лідерів країнам з перехідною економікою як інструмент управління трансформаційними процесами у цих країнах.

Списання боргів розглядається багатьма країнами-кредиторами як одна з форм допомоги з метою розвитку, і це дійсно так. Проте списання боргу не має такого значення для розвитку країн, як нові ресурси. Реальне збільшення допомоги займає багато часу, оскільки процедура її надання може тривати більше року. Тим часом, зліт цін на енергоносії вимагає від найбідніших країн-імпортерів нафти набагато більше витрат, ніж економічна допомога, яку вони отримують.

Гроші — не все і навіть не головне: необхідно зосередитися на кінцевому результаті зусиль з надання допомоги.

Фінансова допомога може принести реальну користь громадянам тих країн, де функціонують легітимні громадянські і соціальні інститути. Тільки з ефективним управлінням і здоровою економічною політикою, яка підтримує справедливе зростання прибутків, зовнішня допомога може привести до стійких змін.

При правильному використанні допомога стимулює економічний розвиток. Але ми повинні бути обережними, оцінюючи досягнення. Зростання прибутку, що вимірюється тільки сукупним ВВП, не завжди означає скорочення бідності. Як і автоматично не спричиняє зміни в природі людського розвитку, що означають свободу від пригноблення, свободу від невігластва, свободу від насильства.

За часів холодної війни геополітичні і військові інтереси визначали пріоритети зарубіжної допомоги, які досі зберігаються у взаємовідносинах деяких донорів і одержувачів допомоги. Допомога працює найкращим чином тоді, коли націям, що розвиваються, надається можливість вибрати свій власний курс з урахуванням уважно розглянутих порад широкого кола партнерів, при цьому не тільки з розвинених індустріальних держав «вісімки», але і країн-сусідів, і інших країн, що розвиваються.

Європейський Союз та держави-члени надають країнам, що розвиваються, більше 30 млрд. євро в рік офіційної допомоги, приблизно 6 млрд. євро якої проходить через установи ЄС. До 2012 року Європейський Союз зобов'язався підвищити загальну суму допомоги до 39 млрд. євро в рік. Хоча члени ЄС, як і інші промислово розвинені країни, погодилися щорічно виділяти на допомогу країнам, що розвиваються, 0,7% свого ВВП, лише Данія, Люксембург, Нідерланди та Швеція виконали цей показник. Інші країни пообіцяли надолужити. Середній показник допомоги, що надається країнами ЄС, становить 0,34% - це вище за показник допомоги, що надається Сполученими Штатами або Японією

30. Економічне середовище, види й суб'єкти міжнародних економічних стратегій.

При розробці стратегії необхідно насамперед виходити з інтересів і можливостей своєї країни. Але в умовах глобалізації вплив міжнародного середовища, великою мірою саме економічного, на економічний розвиток країни дуже сильний

Види стратегій класифікуються за вертикальним та горизонтальним рівнями і у загальному вигляді є стратегіями:

• Глобальними

• Стратегії домінування та підпорядкування

• Стратегії поступального розвитку

Ці стратегії використовують лише розвинуті країни такі як Швеція, Швейцарія, Голландія, Франція.

• Стратегії наздоганального розвитку

• Стратегії економічного прориву

Являє собою мобілізаційну модель розвитку. Потребує мобілізації всіх зусиль заради поставленої мети.

• Стратегії виживання

Пасивна стратегія, що не потребує ні участі держави, ні активної ролі індивідів суспільства.

• Антикризові стратегії

Ця стратегія здійснюється як на глобальному, так і на мікрорівнях.

Суб’єкти міжнародних економічних стратегій

- Національні інститути та організації

- Над регіональні інститути та організації

- Наднаціональні регіональні уряди

- Національні уряди

- Менеджери ТНК

- Власники підприємств