Практична стилістика і культура мовлення. Морфологічні засоби стилістики. Стилістична забарвленість граматичних понять і граматичних форм, поняття роду, числа.

План

1. Практична стилістика і культура мовлення.

2. Морфологічні засоби стилістики.

3. Стилістична забарвленість граматичних понять і граматичних форм, поняття роду, числа.

Практична стилістика і культура мовлення

Ви, звичайно, пам’ятаете, що стилістика починається там, де є вибір. І не лише лексичного синоніма. Потужні ложливості вибору засобів, потрібних для конкретного висловлювання, має граматичну будову української мови. Бо і морфологічні, і синтаксичні одиниці мають певні варіанти, паралельні форми - синонімічні засоби. Особливості їх уживання в різних стилях граматична стилістика.

Прочитайте приклади. Проаналізуйте вживання форм дієслова в художньому стилях. Яку з навединих форм використовують у науковому та офіційно-діловому стилях?

А. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь (П. Тичина).

Б. Де ж ті люди, де ж ті добрі,

Що серце збиралось

З ними жити, їх любити? (Т. Шевченко).

В. І синій шум, і синій плач жоржин,

І в сутінках вечірніх синя хата…

Немов так мало, але так багато,

Що задля цьог варто жити й жить (П. Кир’ян).

Слово жити можна вживати в усіх стилях, а жити – тільки в розмовному й художньому. Це саме стосується фом на зразок питає – пита, беремо – берем, ходімо – ходім. Ті з них, що довші на один склад, є нейтральними, а коротші використовуються в розмовному та художньому мовлені. Інакше з варіантами типу несіть – несіте (несіть вживається в усіх стилях, тобто стилістично нейтральне, а несіте має урочистий відтінок і вживаеться в художніх творах). Слова досягти й досягнути – «рівноправні», їх уживають в усіх стилях однаково. У парах на зразок замінювати – заміняти перше слово частіше трапляеться в наукомову й офіційно-діловому стилях, а друге – у розмовному й художньому. Це лише невелика частина стелістичних «секретів» дієслова.

Кожна частина мови має стилістичні засоби. Вони пов’язані з тим, що:

• слова різних частин мови вживаються в різних стилях з неоднаковою частотою;

• кожна частина мови має граматичні особливості, синонімічні форми – нейтральні та стилістично марковані.

Найчастіше існування таких форм пов’язано з переносним вживанням певних граматичних категорій. Так, дієслова одного способу можуть вживатися в значенні іншого: А вона візьми та й спитай насправді означає Вона (раптово) спитала (наказовий спосіб ужито в значенні дійсного ), займеник 2-ї особини множини замість займенника 2-ї особи однини (пошанна форма) тощо. Поява варіантів зумовлюють також історичні зміни ( без солі – без соли).

Такі форми називають морфологічними синонімами.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження, відтінками спільного граматичного значення і стилістичним вживанням.

Синонімічні засоби морфології не завжди мають власне стилістичний характер

Займенникові форми їх та їхній

1.Мусимо їх слухати. 2. Мусимо слухати їх розмови! 3. Мусимо слухати їхні розмови. 4. Їхня поезія сповнена своерідних образів. 5. Імперія нівелювала національні особливості між білорусами, українцями ї росіянами, зводила їхні мови до однієї, « головної» (російської) (З газети). 6. Мета їхнього життя й визначалася вимогами буремного часу. 7. У їхній стороні й зимою сонце (Л. Українка).\

Довідка. Займеник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займеника вони: знаю їх, не чув їх. Він уживався і в значенні присвійного (як і займеники її, його) їх – їхній. Але під впливом рекоминдацій з культури російської мови, де є схожий займенник (просторічний ейний) наш їхній став використовуватися рідше. А дарма! Бо він дуже важливий. Тому нині звиртають увагу на правильне його вживання.