Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра філософії та соціології та соціології

Будз В.П.

Методичні рекомендації та програма проходження

виробничої педагогічної практики

для студентів 4 курсу філософського факультету

спеціальності «філософія»

м. Івано-Франківськ – 2012

ВСТУП

Викладання філософії у сучасних умовах зазнає докорінних змін, головне завдання яких – широка гуманізація та демократизація освіти та навчального процесу. Філософія у вищій школі повинна задовольнити потреби студентів у знаннях, пов’язаних з теоретичним осмисленням процесів, які відбуваються у сучасній Україні, і в світі загалом, у різних галузях науки, культури, економіки, політики.

Разом із тим ми повинні надавати вагу ідеї пріоритету філософії та гуманітарних наук в сучасній вищій школі, оскільки вони складають засади формування гуманної особистості, сприяють демократизації навчального процесу.

Філософські проблеми методики викладання філософії та філософські проблеми педагогіки, практичного застосування цієї методики майбутніми викладачами-філософами є однією із перспективних сфер розвитку знання. Має також методологічну та суспільно-практичну значущість філософсько-методичне та філософсько-методологічне осмислення педагогічних проблем у контексті викладання і виховання під час вивчення курсу філософії.

У таких процесах виявляється внутрішня спорідненість філософії, педагогіки та психології. Філософія пов’язана із осмисленням граничних основ людського буття. Педагогіка зорієнтована на вивчення сутнісних закономірностей онтогенетичного розвитку людини, покликана виявляти закономірності становлення особистості. Психологія вивчає сутнісні особливості процесів сприйняття та засвоєння знань та інформації, яка є однією із сутнісних ознак людського буття.

Для цих дисциплін є характерним спільний інтерес до пізнання сутнісних особливостей феномену людини. Тому для майбутнього спеціаліста викладача філософії є необхідними теоретичні знання у галузі цих дисциплін, які він повинен використовувати у процесі викладання. Звідси серед керівників-методистів виробничої педагогічної практики вагомим є поєднання фахового керівництва та керівників-методистів психолога та педагога, що сприятиме всебічному фаховому формування майбутнього фахівця-філософа.

Виробнича педагогічна практика студентів 4 курсу філософського факультету ПНУ дуже важлива у підготовці майбутніх спеціалістів до викладацької діяльності.

Зазначимо, що головною умовою успішної підготовки та проведення педагогічної практики є успішне теоретичне оволодіння студентами-практикантами головних філософських систем та теоретичне засвоєння знань із психології та педагогіки.

Упродовж навчання на філософському факультеті студенти вивчають нормативні курси з філософії, систему спецкурсів і спецсемінарів, які розкривають суттєвий зміст актуальних філософських проблем. Також студенти вивчають систему психологічних та педагогічних знань. Для студентів також викладаються «Методика викладання філософії». Комплексне поєднання цих навчальних дисциплін забезпечує успішне теоретичне становлення майбутнього фахівця. З іншого боку результати проведення практики свідчать про результати засвоєння студентами вище зазначених курсів.

У процесі навчання на 1-4 курсах у студентів формуються знання із методики викладання філософських дисциплін. Студенти отримують знання педагогічних методик, оволодівають сучасними філософсько-методологічні засадами та моделями систематизації основних предметів навчання і виховання. У процесі навчального процесу студенти знайомляться із системами методичного забезпечення учбового процесу, основними елементи системи методичного забезпечення учбового процесу, методичними аспектами єдності аудиторної та позааудиторної роботи при вивченні філософії. Також студенти вивчають основні методи викладання філософії в вузі, методи формування професійних якостей у вищій школі, критерії педагогічної майстерності, класифікацію методів навчання, формування типу мислення та мотивація учення, принципи та основні характеристики репродуктивного навчання, принципи проблемного та модульного викладання філософії, оскільки методичний потенціал проблемних ситуацій і учбових проблем є важливим при вивченні філософії. Також вивчається методика підготовки та проведення лекцій з філософії, роль та функції лекції в учбово-виховному процесі, види учбово-програмних лекцій, особливості реалізації репродуктивного, проблемного та модульного методу в умовах лекції, єдність методичного та методологічного аспектів лекції з філософії, творчій аспект лекції, основні форми лекцій з філософії (монологічна, інтроспективна, діалогічна), головні способи викладу матеріалу в лекції з філософії. Студенти засвоюють методологію проведення філософського семінару. його цілі, організацію, ефективність, структуру, особливості та функції семінару з філософії, методичне забезпечення семінару, засоби активізації студентів (прогнозування, підтримка, управління), втілення репродуктивного, проблемного та модульного методу в умовах філософського семінару, основні способи та прийоми організації семінарського заняття, роль системи питань і завдань в досягненні мети семінару.

Студенти освоюють методи вдосконалення самостійної роботи при вивченні філософії, принципи активізації учбово-пізнавальної діяльності, види активності в навчанні, передумови, напрямки та зміст самостійної роботи студентів (СРС), структуру вільного часу та СРС, основні форми СРС при вивченні філософії, роль викладача в організації СРС, методичне забезпечення СРС, проблемні та творчі завдання при вивченні філософії.

Навчальний процес зорієнтований на отримання знань щодо методичного змісту контролю у курсі вивчення філософії, особливості контролю та самоконтролю як необхідних аспектів учбово-пізнавальної діяльності, функції та зміст контролю, основні типи, форми та рівні контролю в учбовому процесі, метод викладання філософії та пріоритетні форми контролю, взаємозв’язок поточного, межового та підсумкового контролю, основні рівні засвоєння матеріалу при вивченні філософії. У цілому, у студентів формуються методичні навики та вміння ймовірністного та креативного мислення.

Суттєве значення у підготовці студентів до виробничої педагогічної практики має попереднє проходження різних видів практик, які студенти проходять на попередніх курсах (1 курс – комп’ютерний практикум, 2 – ознайомлююча навчальна практика, 3 курс – соціологічна практика). Важливим моментом підготовки до педагогічної практики є виступи на семінарах перед групою, виступи на студентських наукових конференціях, участь у філософських дискусіях, написання курсових робіт та рефератів, робота у проблемних групах та студентських гуртках.

Згідно із навчальним планом філософського факультету ПНУ на 2011-2012 н.р. студенти 4 курсу денної форми навчання спеціальності «філософія» проходять виробничу педагогічну практику у 7 семестрі. Тривалість педагогічної практики становить – 6 тижнів, або 180 годин.

Таблиця кількості годин педагогічної виробничої практики

Студентів 4 курсу філософського факультету

Курс	Семестр	К-ть тижнів	Аудиторних годин	Самостійна робота	Всього	Примітка
1	2	3	4	5	6	7
4	8	6	180	144	324	30 год/ тиждень або 6 годин/день

Примітка. На керівника-методиста кафедри філософії та соціології виділяється згідно нормативних документів 2 години/ тиждень на одного студента-практиканта.

1. Мета і завдання педагогічної практики.

Під час проходження педагогічної практики студенти 4 курсу філософського факультету спеціальності «філософія» повинні суттєво закріпити теоретичні знання у галузі філософії за допомогою виробничих умов та виробити основи методики викладання філософії. Студенти повинні також у процесі проходження практики:

1. ознайомитися із головними формами, принципами і методами викладання філософських дисциплін у навчальних закладах;

2. ознайомитися із передовим педагогічним досвідом та використовувати його на практиці;

3. набути професійних рис майбутнього викладача, які відповідають сучасним вимогам вищої освіти в Україні у контексті гуманізації освіти;

4. навчитися творчо, по-дослідницькому підходити до навчальної, наукової і виховної діяльності;

5. формувати потреби в самоосвіті, самовихованні та підвищенні своєї кваліфікації;

6. виробити та засвоїти ціннісні орієнтири гуманістичної освіти та виховання учнів та студентів.

2. Зміст педагогічної практики.

Зміст педагогічної практики охоплює навчальну, науково-дослідницьку, виховну та профорієнтаційну роботу студента.

Студенти 4 курсу проходять педагогічну практику у 7 семестрі (6 тижнів). На протязі дня студент повинен бути зайнятий активною та пасивною формами педагогічної практики у середньому не менше 6-ти астрономічних годин на день, на тиждень у середньому – 30 годин, у цілому 180 годин за весь період виробничої педагогічної практики.

2.1. Навчальна робота студента.

Під час проходження педагогічної практики студент четвертого курсу філософського факультету ПНУ спеціальності «філософія» повинен виконати такі завдання:

● вивчити методичний досвід і систему навчальної роботи навчального закладу та викладача-методиста, до яких на період практики скеровують студента-практиканта;

● ознайомитися із плануванням та організацією занять у навчальному закладі;

● оволодіти методикою організації та контролю роботи учнів та студентів у навчальному процесі;

● освоїти засоби і методи організації та контролю самостійної роботи студентів;

● засвоїти системний та проблемний методи у навчальній роботі;

● розробити прийоми застосування системного та проблемного методів у навчальній роботі;

● розробити та написати власні тексти лекцій на підставі наукового матеріалу першоджерел, наукових праць, підручників (навчальних посібників) і методичних розробок;

● розробити власні сценарії проведення семінарських занять;

● досягти у процесі проходження практики взаєморозуміння із студентами (учнями);

● розробити до кожної теми практики систему аргументації щодо тих чи інших філософських положень і спробувати навчити студентів (учнів) робити це самостійно;

● показати студентам (учням) обмеженість стереотипних методів доказової аргументації, сформованої під час вивчення конкретних наук;

● розробити форми самостійної роботи студентів (учнів) на лекціях, семінарських заняттях, під час написання рефератів, надати консультації з цих проблем;

● активізувати самостійну роботу студентів шляхом залучення їх до наукових гуртків, написання рефератів, участі у філософських олімпіадах;

● розробити тести та експрес-контрольні завдання для контролю знання з філософії.

Навчальна робота студента-практиканта філософського факультету умовно поділена на два рівні: пасивна та активна практики.

Зміст пасивної практики.

Пасивна практика студента полягає у науковій та методологічній підготовці до проведення лекційних і семінарських занять, у відвідуванні семінарських занять і лекцій керівника-методиста практики, студентів-практикантів та їхнє обговорення й рецензування на протязі всього періоду практики.

Прочитані лекції та проведені семінарські заняття активно обговорюються усіма учасниками підгрупи. Оцінюються негативні та позитивні моменти у процесі їх проведення. Обговорення занять фіксуються у Звіті-щоденнику практики та виставляється оцінка.

В обговоренні основних моментів проведених лекційних та семінарських занять обов’язково беруть участь усі керівники-методисти групи (фаховий керівник-методист, педагог та психолог) та студенти підгрупи. Обговорюються основні позитивні моменти занять, та даються рекомендації щодо усунення негативних моментів проведених занять.

Основні моменти обговорення проведення семінарських та лекційних занять:

Схема аналізу відвіданої лекції:

1. Загальні відомості.

● тема, мета лекції, структура

● повідомлення плану лекції, рекомендованої літератури

● місце у загальній структурі курсу

● присутність студентів на лекції

2. Науково-теоретичний рівень та зміст лекції:

● науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки

● методологічне обґрунтування теми

● використання сучасних наукових досліджень

● забезпечення виховного впливу лекції на студента

● зв'язок теорії із практикою

● професійна спрямованість лекції

● розвиток мислення студентів, елементи проблемності

● забезпечення зв’язку з попереднім навчальним матеріалом, з суміжними дисциплінами та спеціальністю студентів

● відповідність мети та змісту лекції, відповідність методів і форм роботи меті та змістові лекції

3. Методика читання лекції та логіка викладу матеріалу.

● чіткість структури лекції та логіка викладу

● чіткість плану та його реалізація

● послідовність і систематичність викладу

● точність визначення понять, формулювання правил, аргументованість і доказовість положень лекції

● виділення основних думок і висновків

● прийоми активізації пізнавальної діяльності слухачів

● використання комп’ютерного забезпечення та ТЗН, навчальних посібників, дидактичних матеріалів

● використання опорних матеріалів під час читання лекції (текст, тези, вільне читання лекції без опорних матеріалів, інше)

● засоби підтримування уваги студентів, зв'язок із аудиторією, дисципліна студентів під час лекції

● організація навчальної роботи студентів (темп лекції, вимоги до конспектування, орієнтація на самостійне вивчення навчального матеріалу)

4. Рівень педагогічної майстерності викладача.

● володіння навчальним матеріалом, уміння використовувати приклади із практики, життя

● емоційний вплив викладача на студентів

● вміння встановлювати контакт із аудиторією, враховуючи її особливості та професійну спрямованість

● психологічний клімат в аудиторії

● володіння технічними засобами, прийомами роботи із дошкою, наочними посібниками

● стиль викладу матеріалу та культура мовлення викладача

5. Загальні висновки про відвідане заняття.

● загальна оцінка лекції

● ступінь досягнення дидактичної мети (інформаційна цінність, виховний вплив лекції)

● основні позитивні ознаки і недоліки лекції

● рекомендації і поради щодо удосконалення лекції

Схема аналізу семінарського заняття:

1. Загальні відомості.

● тема семінарського заняття, його структура

● присутність студентів на занятті

2. Підготовка до семінарського заняття.

● розробка плану викладачем та добір літератури

● попереднє визначення виду семінарського заняття (обговорення визначених наперед питань, семінар-диспут, виступи студентів з основних питань, підготовка рефератів, письмові відповіді, аналіз першоджерела)

● рівень підготовки студентів до семінарського заняття (опрацювання літератури, основних джерел)

● зв'язок питань семінарського заняття із змістом лекційного курсу

3. Аналіз змісту семінарського заняття.

● відповідність теми заняття навчальній програмі

● науково-теоретичний рівень семінарського заняття

● забезпечення внутрішньо предметних та між предметних зв’язків

● професійна спрямованість семінарського заняття

● володіння викладачем змістом навчальної дисципліни

4. Методика проведення семінарського заняття.

● організовуюча роль вступного слова викладача

● прийоми активізації пізнавальної діяльності й самостійності студентів на занятті, засоби активізації уваги

● використання комп’ютерного забезпечення та ТЗН, наочності, дидактичних матеріалів

● поєднання колективних та індивідуальних форм роботи на занятті

● характер запитань викладача і студентів, наявність проблемних питань

● здійснення поточного контролю, рівень об’єктивності оцінювання знань студентів, мотивація оцінок

● проведення загальних підсумків заняття

5. Висновки, поради та пропозиції.

● рівень досягнення мети семінарського заняття

● дисципліна та організованість студентів, їх ставлення до заняття

● основні позитивні аспекти семінарського заняття та його недоліки

● поради та рекомендації щодо поліпшення якості семінарського заняття

Зміст активної практики.

Активна практика полягає у самостійному проведенні студентами-практикантами семінарських занять, читанні лекцій з філософських дисциплін, участі в індивідуальній роботі із студентами (відпрацювання пропущених тем), проведенні консультацій.

Всі проведені лекційні та семінарські заняття фіксуються у Звіті-щоденнику практики.

Кожен студент-практикант у процесі активної практики проводить два залікових семінарських занять з двох різних тем і читає дві залікові лекції з різних тем.

Студент-практикант складає розклад проведення залікових лекційних і семінарських занять (активна практика) відповідно до баз практики за нижче наведеною схемою.

Розклад залікових занять (додаток 6) складається відповідно до розкладу занять бази практики і подається факультетському керівнику педагогічної практики після першого тижня практики з метою контролю за проведенням практики та всіх передбачених робіт.

Тексти лекцій повинні складати один друкований аркуш машинопису (40 000 знаків, або 20-24 сторінки). Тексти лекцій та методичні розробки проведення семінарських занять попередньо рецензуються керівником-методистом практики.