2. Під дією якої сили здійснюється напрям руху штучних супутників, які рухаються навколо Землі? Її формула.

Силу, з якою тіло притягується до Землі під дією поля тяжіння Землі, називають силою тяжіння.

Розмістимо на висоті h над Землею, радіус якої RЗ і маса - МЗ, тіло масою m (рис.2.2.12). Між тілом і Землею діє сила всесвітнього тяжіння:

F= G*m1m2\r в квадрате

тут m1 і m2 — маси двох тіл, r — відстань між ними, а G — коефі­цієнт пропорційності, який називають гравітаційною сталою. Його числове значення залежить від одиниць, у яких виражені сила, маса й відстань. Закон все­світнього тяжіння пояснює рух планет і комет навколо Сонця, рух супутників навколо плане: подвійних і кратних зір навколо їх спільного центра мас.

3. Сили тертя і опору. Формули.

Си́ла тертя́ у фізиці — це непотенційна сила, яка протидіє рухові фізичного тіла, розсіюючи його механічну енергію в тепло. F =

Сила трения - это сила, возникающая между поверхностями соприкасающихся тел. Если между поверхностями отсутствует смазка, то трение называется сухим. Сила сухого трения прямо пропорциональна силе, прижимающей поверхности друг к другу и направлена в сторону, противоположную возможному движению. Коэффициент пропорциональности называется коэффициентом трения. Прижимающая сила перпендикулярна поверхности. Она называется нормальной реакцией опоры. Где "k" - коэффициент трения, "N" - нормальная реакция опоры.

4) Ускоре́ние свобо́дного паде́ния g (обычно произносится как «Же»), — ускорение, придаваемое телу в вакууме силой тяжести, то есть геометрической суммой гравитационного притяжения планеты (или другого астрономического тела) и сил инерции, вызванных её вращением, за исключением кориолисовых сил инерции[1]. В соответствии со вторым законом Ньютона, ускорение свободного падения численно равно силе тяжести, воздействующей на объект единичной массы.Невесо́мость — состояние, при котором сила взаимодействия тела с опорой (вес тела), возникающая в связи сгравитационным притяжением, действием других массовых сил, в частности силы инерции, возникающей при ускоренном движении тела, отсутствует. Иногда можно слышать другое название этого эффекта —микрогравитация. Это название неверно для околоземного полета. Гравитация (сила притяжения) остаётся прежней. Но при полете на больших расстояниях от небесных тел, когда их гравитационное влияние пренебрежимо мало, действительно возникает микрогравитация.

5. Одержіть залежність статичного тиску від швидкості?

6. Потенціал гравітаційного поля. Принцип накладання.

Гравітаційне поле – фізичне поле, реальність, через яку здійснюється гравітаційна взаємодія мас. Граівтаційна взаємодія найслабша з відомих фундаменталних взаємодій. У класичній фізиці гравітаційне поле описується одним потенціалом та напруженістю. Напруженість гравітаційного поля збігається з прискоренням вільного падіння. У загальній теорії відносності гравітаційне поле пов’язується зі зміною метрики простору-часу. Теорія передбачає, що змінне гравітаційне поле породжує гравітаційні хвилі, однак існування таких хвиль досі не зафіксоване експериментально. Гіпотетичним квантом гравітаційного поля є гравітон. Гравітаційні хвилі та гравітони дуже слабко взаємодіють з речовиною.

Слабкі гравітаційні поля описуються законом всесвітнього тяжіння Ньютона. Сильні гравітаційні поля, що виникають в околиці дуже масивних тіл, зірок, чорних дір, описує загальна теорія відносності Ейнштейна, зокрема рівняння Ейнштейна. Відповідно, слабкі гравітаційні поля класичної фізики адитивні, потенціал поля, створеного кількома масивними тілами, є сумою потенцілів окремих тіл. У випадку сильних полів це не так.

Навколо сферичних однорідних статичних тіл (якою є, наприклад, наша планета), гравітаційне поле в рамках загальної теорії відносності описується статичною ізотропною метрикою