Питання 56_Структурні складові міжнародної законності
Міжнародна законність — складна багаторівнева система зв’язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. Виділяють в міжнародній законності компонентну, предметну, суб’єктну, юридичну, інтегральну та ін. структури.
1. До компонентної структури можна віднести:
а) міжнародно-правові, політичні та ін. норми;
б) політичні інститути (стан інституційного механізму і діяльність міжнародних міжурядових і неурядових організацій);
в) політичні режими (демократичний, колоніальний, режим опіки та ін.).
2. Предметну структуру міжнародної законності складають компоненти різного соціального змісту залежно від зони функціонування:
а) економічна зона (соціальний зміст: торгівельні, валютно-кредитні, науково-технічні і т. п. відносини спрямовані на обмін та розподілення матеріальних благ — угоди по цукру, пшениці, ловлі риби і т.п.);
б) політична зона (соціальний зміст: міжнародні, міжнаціональні відносини, формування держав і міжнародних організацій, діяльність ООН та ін. міжнародних організацій по підтримці і зміцненню миру і міжнародної безпеки та ін.);
в) соціально-культурна зона (соціальний зміст: діяльність ВООЗ, ЮНЕСКО, МОП, охорона навколишнього середовища і т.п.).
3. Суб’єкта структура:
а) зона діяльності держав (критерій деталізації: порядок утворення, права і обов’язки, статус, функції, зміст, форми і методи діяльності і т.п.);
б) зона діяльності міжурядових і зона діяльності неурядових організацій (критерій деталізації: порядок утворення, права і обов’язки, статус, функції зміст, форми і методи діяльності, матеріальне забезпечення і фінансування, правове становище органів та ін.);
в) зона діяльності націй і народів (критерій деталізації: зміст, форми і методи діяльності, міжнародно-правовий статус тощо);
г) зона діяльності фізичних осіб (критерій деталізації: права і обов’язки, правовий статус, умови існування особи і т.п.);
д) зона діяльності юридичних осіб (критерій деталізації: права і обов’язки, правовий статус, умови існування і діяльності і т.п.).
4. Юридична структура міжнародної законності поділяється на чотири основних зони функціонування:
а) використання юридичних суб’єктивних прав;
б) виконання юридичних обов’язків;
в) дотримання юридичних заборон; і
г) застосування юридичних правил (як правило, судами і арбітражними установами, але можливо і іншими органами, наприклад, Радою Безпеки).
5. Інтегральна структура міжнародної законності охоплює юридичні характеристики діяльності (кількість правомірних дій і кількість неправомірних дій при використанні юридичних суб’єктивних прав, виконанні юридичних обов’язків, дотриманні юридичних заборон і застосуванні юридичних правил) суб’єктів відносин (держав, міждержавних організацій, міжнародних неурядових організацій, націй і народів, фізичних і юридичних осіб та ін.) в політичній, економічній, соціально-культурній та ін. сферах міжнародних відносин.
Питяння 26_Міжнародно-правові гарантії міжнародної законності
Значення міжнародної законності для стабільного і ефективного функціонування міжнародних систем управління міжнародними відносинами гостро поставали питання забезпечення гарантій законності.
В системі гарантій міжнародної законності можна виділити різні аспекти, різні компоненти класифікації: норми міжнародного права, безпосередня ціль яких — зміцнення міжнародної законності, діяльність суб’єктів по застосуванню цих норм, правозастосовні документи, які фіксують результати цієї діяльності; або гарантії міжнародної законності на правотворчій стадії, тлумаченні права, застосуванні міжнародного права. Гарантії при безпосередній реалізації міжнародного права можна поділити на гарантії міжнародної законності при здійсненні диспозиції і при здійсненні санкції норми міжнародного права. Гарантії міжнародної законності в правозастосовчій діяльності розподіляються на ті, які діють:
а) при встановленні об’єктивної істини про юридично значимі обставини справи;
б) при виборі норми міжнародного права і адекватній юридичній кваліфікації фактів;
в) при виробленні і прийнятті правозастосовчого рішення.
Найважливішими міжнародно-правовими гарантіями міжнародної законності є:
1) довершеність, розвиненість системи міжнародного права; повнота, відсутність прогалин, а також суперечностей між міжнародно-правовими актами;
2) високий рівень міжнародно-правової культури і міжнародно-правової свідомості, зокрема;
3) ефективна система упереджувальних примусових заходів, вдосконалення механізму контролю за станом міжнародної законності;
4) заходи міжнародно-правової відповідальності і міжнародно-правових санкцій, які сприяють відновленню, порушених міжнародно-правових відносин,
3) якість (висока) міжнародної правотворчої і правозастосовчої діяльності.
Питяння 58_Форми реалізації норм МП
Реалізація — це втілення норм міжнародного права в поведінці та діяльності держав й інших суб’єктів міжнародного права, це практична реалізація нормативних приписів, що містяться в цих нормах. В офіційних документах ООН та міжнародній практиці здобув розповсюдження термін «імплементація»
Форми реалізації:
1. Дотримання. В такій формі реалізуються норми-заборони. Суб’єкти утримуються від здійснення дій, які заборонені нормами міжнародного права. Наприклад, при дотриманні Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. одні держави (ядерні) не передають будь-кому іншому ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої, а також контроль над такою зброєю, а інші (неядерні) держави не виробляють та не придбавають ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої. В таких ситуаціях пасивність суб’єктів свід-чить про те, що норми виконуються.
2. Виконання. Ця форма передбачає активну діяльність суб’єктів із здійснення норм. Виконання характерне для норм, що передбачають конкретні обов’язки, що пов’язані з конкретними діями. В такому вигляді сформульовані, наприклад, норми Пактів про права людини 1966 р. Ст.21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, зокрема, говорить, «кожна держава, що бере участь у цьому Пакті, зобов’язується поважати і забезпечувати всім особам, що знаходяться в межах її території і під її юрисдикцією, права, що визнані в цьому Пакті…».
3. Використання. В цьому випадку мається на увазі здійснення наданих можливостей, що містяться в нормах міжнародного права. Рішення про використання нормативних положень приймаються суб’єктами самостійно. В цій формі реалізуються так звані уповноважуючі норми. На відміну від перших двох випадків, тут немає жорсткого припису до конкретної поведінки (дії або утримання від неї). Так, в ст. 90 Конвенції ООН з морського права йдеться, «кожна держава незалежно від того, чи є вона прибережною чи не має виходу до моря, має право на те, щоби судна під її прапором плавали у відкритому морі».
4.Оскільки норма міжнародного права існує і діє в системі норм, реалізація завжди передбачає здійснення певної сукупності норм, взаємопов’язаних за предметом регулювання або за спільними цілями — норм договору (або іншого акту), інституту, галузі чи права в цілому.