Поточна дезінфекція

Поточну дезінфекцію проводять в осередку інфекції багаторазово в присутності хворого чи бацилоносія.

Мета поточної дезінфекції: негайне знищення збудника інфекції після його виділення з організму хворого чи бацило носія з метою запобігання розсіюванню збудника інфекції в навколишньому середовищі. Поточна дезінфекція проводиться медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів або особами, які доглядають за хворими.

Поточна дезінфекція є обов'язковим заходом при перебуванні хворого в домашніх умовах, зокрема, при грипі та інших гострих респіраторних захворюваннях. Вона необхідна і в тих випадках, коли епідеміолог дозволяє залишити інфекційного хворого вдома на час хвороби або коли залишення хворого вдома передбачено відповідними інструкціями (скарлатина, хронічна дизентерія).

Поточна дезінфекція проводиться в інфекційних стаціонарах, протитуберкульозних або шкірно-венеричних диспансерах і кабінетах, дитячих закладах, пологових будинках та інших об'єктах.

Основні заходи при поточній дезінфекції – ізоляція хворого, багаторазове провітрювання приміщень, волого-механічне прибирання приміщень (кімнати, палати, коридори, туалет), знезараження виділень – кожен раз після дефекації при кишкових інфекціях, знезараження харкотиння при інфекції дихальних шляхів, білизни – після заміни або безпосередньо перед її пранням, посуду для їди – після приймання їжі та інших предметів догляду за хворими.

Поточна дезінфекція в осередках інфекційних захворювань

У домашніх осередках інфекційних захворювань поточну дезінфекцію організовує дільничний медичний персонал. Виконують поточну дезінфекцію особи, які доглядають за хворим, або сам хворий.

Дільничний лікар при першому візиті до хворого організовує первинні протиепідемічні заходи в осередку інфекції, а подальше спостереження за їх проведенням проводить середній медичний персонал, в обов'язки якого входить навчання осіб, які доглядають за хворим, методів знезараження і контроль за виконанням призначених заходів.

Якщо хворого можна лікувати вдома, йому необхідно створити найкращі квартирні умови. З цією метою в квартирі вибирають сонячну, світлу, суху кімнату, яка добре провітрюється. Якщо такої можливості немає, для хворого виділяють найзручнішу і найсвітлішу частину однієї кімнати, відгородивши її ширмою. З кімнати виносять зайві речі або накривають їх простиралом. Хворий повинен мати окрему білизну (натільну і постільну), рушники, носові хустинки, посуд. Усі ці предмети необхідно зберігати, прати і мити окремо від тих, якими користуються інші члени сім'ї.

Кімнату необхідно регулярно провітрювати, незалежно від погоди. В теплу пору року вікно або двері, що ведуть на балкон, чи кватирку треба тримати відчиненими протягом усього дня і навіть вночі. Взимку чи взагалі в холодні дні, щоб захистити хворого від холодного повітря на час провітрювання кімнати, його слід добре вкрити в ліжку. Особливо старанно треба вкривати голову (теплою хусткою, рушником). Найкращим є наскрізне провітрювання кімнати, коли повітря надходить з протилежних боків кімнати. Проте при наявності хворого в кімнаті не можна влаштовувати наскрізного провітрювання, краще провітрювати кімнату так, щоб свіже повітря надходило лише з одного боку. Наскрізне провітрювання можна допускати лише за умови переведення хворого на цей час в іншу кімнату. В кімнаті, де є хворий, слід підтримувати рівномірну температуру, приблизно 18– 20 °С. Якщо хворі діти чи особи похилого віку, то температура в кімнаті має бути вищою. Дуже важливо забезпечити доступ у кімнату природного денного світла, яке сприятливо впливає на нервову систему хворого і підвищує захисні властивості його організму. Крім цього, сонячне світло посилює обмін речовин, поліпшує кровотворення і кровообіг, а також затримує ріст і розвиток мікроорганізмів. Особа, яка доглядає хворого, має бути одягнена в халат, на голову необхідно пов'язати косинку; в осередках інфекції дихальних шляхів необхідно носити чотиришарову марлеву пов'язку. При виході з кімнати, де перебуває хворий, халат та тапочки слід знімати, класти окремо від іншого одягу і ррикривати простиралом.

При проведенні поточної дезінфекції в домашніх умовах найчастіше використовують такі чинники: гарячу воду, мило, соду, синтетичні мийні засоби, прання, кип'ятіння, провітрювання та інші методи, що не потребують використання спеціальної дезапаратури.

Вологе прибирання приміщення, в якому перебуває хворий, проводять 2 рази на день, а при потребі й частіше. Користуються спеціально виділеним для цього інвентарем (відро, щітка, швабра, ганчірки). Підмітати кімнату починають від вікон, стін, змітаючи сміття до середини кімнати і до дверей. Потім вологою ганчіркою протирають меблі і миють підлогу. Під час проведення, поточної дезінфекції та після її закінчення кімнату провітрюють, відкривши кватирки. Хворих, якщо вони залишаються на цей час у кімнаті, необхідно накрити ковдрою. Інвентар, яким користувалися під час прибирання, необхідно прокип'ятити протягом 15 хв і висушити.

Хворий на інфекційне захворювання повинен мати індивідуальний посуд, який треба зберігати окремо від посуду інших членів сім'ї. Після прийому їжі посуд хворого звільняють від її залишків, на 30 хв занурюють в 1 % розчин хлораміну, а потім миють гарячою водою. Замість обробки хлораміном можна перед миттям посуду прокип'ятити його у великій посудині протягом 30 хв у 2 % розчині соди (на 1 л води додають 1 чайну ложку питної соди). Залишки їжі також мають бути знезаражені. їх збирають в окремий посуд, найкраще в спеціальний бак з покришкою, на 1 тод заливають 1 % розчином хлораміну і після цього висипають у спеціальне місце для відходів.

Зняту з хворого натільну і постільну білизну, одяг обслуговуючого персоналу збирають в окремі мішки, кип'ятять у 2 % розчині соди протягом 15 хв від моменту закипання. Потім віджимають, полощуть і перуть.