Основні схеми рекреаційно-курортного районування України
Туристичне районування України, що веде свій початок від 60-х рр. XX ст., здійснювалось у вузькогалузевому розрізі (курортологічне, рекреаційно-кліматичне, для спортивного туризму та ін.) і виходило з роззосередження на даній території тих чи інших природних рекреаційних ресурсів та визначення зон з умовами, найсприятливішими для розвитку відповідних видів туризму. Лише в 70-х роках у зв'язку з розвитком комплексної географії на основі системного підходу в Інституті географії АН СРСР під керівництвом В.С. Преображенського вперше було розроблено схему комплексного рекреаційного районування, за якою територія СРСР поділялась на 4 рекреаційні зони, розбиті, в свою чергу, на 19 рекреаційних районів. За цією схемою в межах України виділялися Кримський, Одеський, Азовський прибережний та Дніпровсько-Дністровський рекреаційні райони (див. табл.).
Питання туристичного районування України починаючи з 70-х років розроблялось науковцями Київського науково-дослідного і проектного інституту містобудування, Інституту географії НАН України, а також Київського, Львівського, Чернівецького, Сімферопольського, Донецького університетів. Першою з таких спроб стала «Схема перспективного розвитку туризму Української РСР», у відповідності з якою виділялося 4 туристичні регіони, 35 туристичних районів із ранжируванням туристичних центрів.
До числа критеріїв, що визначають вибір форм організації продуктивних сил у рекреаційних районах, варто віднести соціально-економічні фактори конкретної території, сукупність яких забезпечує протікання рекреаційного процесу на різних рівнях: від одиничного рекреаційного підприємства до курорту чи конкретного ТРК.
Рекреаційні райони, територіальні рекреаційні системи тощо, як і всі територіальні міжгалузеві системи, зароджуються, формуються і функціонують під впливом територіального поділу праці (ТРП), тому що ТРП визначає спеціалізацію господарства і наявність (чи відсутність) зв'язків між територіями, що спеціалізуються.
Необхідною умовою функціонування рекреаційних утворень є наявність трудових ресурсів, які забезпечують технічне й організаційне обслуговування рекреантів.
Рівень розвитку і територіальна структура матеріально-технічної бази, яка має величезну інерційну силу, впливають на спеціалізацію і внутрішню структуру рекреаційних районів. Матеріально-технічна база рекреації включає наступні елементи:
засоби розміщення;
підприємства харчування;
внутрішня транспортна інфраструктура.
Дія факторів адміністративно-територіального розподілу виявляється в процесі керування рекреаційними утвореннями. При встановленні границь рекреаційних районів орієнтуються на сформовані границі, щоб уникнути дублювання органів керування.
Таким чином, у результаті спільної дії перерахованих вище факторів, рекреаційна галузь формує систему таксономічних одиниць, відповідно до особливостей територіальної організації галузей господарства – виникають внутрішні і зовнішні зв'язки, формується ієрархія координаційних центрів, формуються рекреаційні райони різного рівня.
Комплекси рекреаційних районів, підрайонів, вузлів, центрів поєднують усі рекреаційні підприємства, розташовані на їхній території. Основа їхньої спільності – виробнича цілісність території, яка відповідає визначеному таксономічному ступеню районування. На регіональному рівні взаємозалежність всіх територіальних і суспільних форм організації рекреаційної діяльності є необхідною умовою їхнього ефективного функціонування.
Крім інтересу до даної проблематики, пропоновані схеми засвідчують неоднозначність критеріїв районування, тенденцію до поглибленої деталізації цих схем, а також наявність суб'єктивного моменту в підході до проблеми.
Автор
Таксони |
І.Д. Родічкін |
Інститут географії АН СРСР |
І.ВЗорін,,І.Пірожнік, Ю.М.Пряхін |
І.Пірожнік |
М.П. Крачило |
Географічний факультет КДУ |
Географічна енциклопедія України |
О.О. Бейдик, Д.О. Ляшенко |
І.В.Смаль |
О.О. Бейдик |
Рік |
1978 |
1980 |
1985 |
1985 |
1987 |
1989 |
1988-1993 |
1987 |
2004 |
2004 |
Регіон, зона |
|
|
|
|
Кримсько–Одесько–Азовський, середня смуга європейської частини СРСР |
|
Карпатський, Кримський,, Дніпропетровсько-Дністровський,Азово-Чорноморський |
|
Поліський, Західний, Центрально-Східний, Приморський, Кримський |
|
Район |
ТРС: Київсько-Дніпровська, Волинська, Сіверсько-Донецька, Придніпровська, Приазовська Одесько-Чорноморська, Дністровсько-Бузька, Кримська |
Кримський, Одеськй, Дніпровсько-Дністровський, Азовсько -прибережний |
Український приморський, Кримський, Україно-Молдавський, Карпатський |
Дніпровсько-Дністровський, Південний |
Карпатський, Кримський, Одеський, Азовський, Дніпровсько-Дністровський |
Західний, Центральний, Східний, Південний, Кримський, Закарпатський. |
Одеський, Приазовський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський |
Карпатський, Полісько-Подільський, Київсько-Дніпровський, Донецько-Дніпровський, Кримський, Причорноморський |
Столичний, Волинський, Карпатський, Подільський, Придніпровський, Слобожанський, Донецький, Приазовський, Причорноморський. |
Причорноморський, Карпатсько-Подільський, Полісько-Столичний, Придніпровсько-Донецький, Харківський |
Підрайон, вузол |
|
|
|
Київсько-Дніпровський, Харківсько-Донецький, Карпатський, Кримський, Одеський, Азовський. |
|
|
Суданський,, Євпаторійський, Феодосійський,Чорноморський, Кримський, Ялтинський, Алуштенський, Роздольненський. |
|
|
|