плаваючими. їх конструкція являє собою суцільну або решітчасту плиту, виконану з монолітного залізобетону, або зі збірних перехресних залізобетонних балок. При спорудженні фундаментів у вологих грунтах бажано застосовувати не пустотілі, а суцільні блоки, щоб виключити проникнення води. Плитні фундаменти споруджують на важких здимистих усадочних ґрунтах.

Бетонозмішувач

Поперечний переріз пальового фундаменту

Плитний фундамент - оптимальне рішення для складних геологічних умов

Кількість та розміщення паль залежать від планування, а також від ваги майбутньої будівлі

Рис. 4.9. Улаштування плитних та польових фундаментів

Для будівництва плитного фундаменту спочатку рию:і котлован, потім його втрамбовують і виконують на лн; подушку з шару піску та шару гравію. Зверху на н;г>. розташовують гідроізоляційний матеріал. Потім наливають тонкий шар бетону, далі укладають арматуру і закачують ;• котлован бетон. На спорудженій таким чином плиті робить;* стрічковий монолітний фундамент під несучі стіни будівлі. Ь подальшому фундаментна плита може слугувати підлого:- цокольного поверху. Плитні фундаменти мають виссп вартість внаслідок великих витрат на земляні роботи, бето к ~ь

56

металеву арматуру. При влаштуванні фундаментів необхідно передбачити гідроізоляцію, яка витримає і високий тиск грунтових вод, і не зруйнується при можливих зрушеннях грунту. Надійна гідроізоляція необхідна в будь-якому випадку, навіть коли рівень ґрунтових вод знаходиться досить глибоко.

Основним матеріалом для виготовлення фундаментів є оетони, що повинні мати необхідну міцність, щільність, морозостійкість, водонепроникність, хімічну стійкість до агресивного середовища тощо, особливо коли йдеться про спорудження фундаментів у здимистих грунтах та при їх глибокому промерзанні; тут застосовують високоміцні водо- га морозостійкі бетони. Ізоляція від ґрунтової вогкості та грунтових вод підземних конструкцій будівель та споруд досягається застосуванням щільного монолітного бетону з пластифікуючи ми або водовідштовхуючими домішками або влаштуванням гідроізоляції гідроізолюючими цементами.

При високому рівні ґрунтових вод влаштування збірних блочних, цегляних фундаментів та підвалів не є доцільним, тому що він постійно буде вогким від проникаючої через шви золоти. В цьому випадку використовують плитні фундаменти на піщаній подушці, що отримали останніми роками широке застосування в багатьох регіонах країни як найпростіші та технологічні. Якщо в будівлі все ж таки передбачається підвал, то його бажано виконувати монолітним з гідроізоля- пійних цементів (наприклад, Гідроні та НЦ).

Для гідроізоляції вже існуючого збірного фундаменту з бетонних блоків необхідно розшивати шви та закарбовувати їх гідроізоляційною сумішшю, а потім цією ж сумішшю оштукатурювати поверхню фундаменту по армуючій сітці.

Цоколь - продовження фундаменту від рівня землі до рівня підлоги першого поверху. Зовнішня частина цоколю повинна бути міцною та довговічною, стійкою до впливу атмосферних та ґрунтових вод. Цоколь бажано оштукату­рювати цементним розчином. При полегшеній кладці цегля­них стін цоколь виконують суцільними рядами, застосовуючи для зовнішнього боку відбірну цеглу.

Для відводу від будівлі поверхневих та дощових вод кругом зовнішніх стін роблять вимощення в бік з ухилом у бік від будівлі. Для цього верхній рослинний шар ґрунту знімають на глибину 10-15 см та ширину - 60-100 см. Заглиб­лення, що утворюються, заповнюють спочатку глиною, потім піском з гравієм, щебенем або цегляним боєм та утрамбо­вують. Для утеплення простору під підлогою з внутрішнього боку цоколю влаштовують відсипку з шлаку чи піску.

Рекомендується:

• не залишати незавершене будівництво фундаменту на зимовий період. Найкращий період закладання фундаменту - з середини травня до кінця вересня (до сезону дощів);

• якщо передбачене укладання плит перекриття, необ­хідно перекривати всю площу перекриття протягом

57

одного тижня. В іншому випадку нерівномірне навантаження на стіни фундаменту може призвести до його деформації та руйнування. Фундамент дасть тріщини;

• перед спорудженням стін необхідно надати фундаменту мінімум два тижні «устоятися» (дг.я монолітних фундаментів);

• бажано для блочних фундаментів виконати боков; гідроізоляцію стін фундаменту гарячим бітуме:.;, попередньо обробивши праймером поверхню блок:; (праймер - у два-три кілограми розігрітого бітум;, заливається 10 л дизельного палива);

• після завершення будівництва фундаменту нес Г- хідно відразу засипати пазухи фундаменту глино;-: та утрамбувати;

• напрямок стоку води по жолобах та зливах покріьті необхідно задавати в бік відмінного ухилу ділянки.

Розрахунковий термін експлуатації:

• монолітних (стрічкові та плитні) фундаментів - :; років;

• стовпчастих з природного каменю - 50 років;

• стовпчастих з цегли - до 30 років.

Питання для самоперевірки

1. Чим відрізняється основа від природної основи?

2. Назвіть основні вимоги до грунтів.

3. Охарактеризуйте властивості ґрунтів, що є типовими нашої місцевості.

4. Назвіть особливості ведення земляних робіт.

5. Що впливає на глибину закладання фундаменту?

6. Яким чином вирішується проблема не придатних длі будівництва ґрунтів?

7. Які функції виконує фундамент?

8. Коли застосовують стрічкові фундаменти?

9. У чому особливість влаштування стовпчастих фундамен­тів?

10. Що зумовлює необхідність влаштування пальових фунда­ментів?

11. Суцільні (плитні) фундаменти.

12. Які функції виконує цоколь будівлі?

13. Яким чином і для чого влаштовують вимощення?

14. Терміни експлуатації яких фундаментів є найтрива­лішими?

58