3. Загальноасфіктичні ознаки смерті.

Загальноасфіктичні ознаки при зовнішньому огляді трупа (зовнішні ознаки):

• ціаноз (синюшність) обличчя;

• різко виражені суцільні, іноді з точковими крововиливами, рясні трупні плями, які швидко з’являються;

• точкові крововиливи на слизових оболонках очей;

• ознаки мимовільного виділення калу, сечі, сперми – рідко.

Внутрішні ознаки асфіксії, тобто такі, що виявляють при внутрішньому досліджені трупа:

• повнокрів’я внутрішніх органів;

• переповнення кров’ю правої половини серця (асфіктичний тип серця);

• темно-червона рідка кров в порожнинах серця;

• підпривральні та підепікардіальні дрібнокрапкові темно-червоного кольору крововиливи (плями Тардьє);

• альвіалярна ефізема легенів.

Ці ознаки, взяті окремо, зустрічаються при інших механізмах смерті, зокрема при гострій (швидкій) смерті. Однак різка вираженість та сукупність їх буває просто при асфіксії.

4. Судово-медична діагностика видів асфіксії.

Повішення. Найчастіше спостерігається повішення, тобто здавлення органів шиї петлею, що затягується під дією маси тіла, чи його частини. Повішення може бути повним, (коли ноги не торкаються землі, підлоги, тощо), чи неповним. Головним фактором повішення є наявність петлі. Її виготовляють з цупкого, м’якого та напівцупкого матеріалу. Петлі бувають відкритими та закритими, ковзкими та нерухомими. Положення петлі на шиї може бути типовим, атиповим та боковим. При типовому положенні вузол знаходиться ззаду, при атиповому – спереду, а при боковому – збоку. Чим цупкіший та тонкіший матеріал петлі, тим глибше буде слід від понеділка – негативний відбиток, (странгуляційна борозна). У випадках, коли петля виготовлена з м’якого матеріалу странгуляційна борозна може бути майже не помітною. Механізм смерті при повішенні пов’язаний з а) непрохідністю дихальних шляхів; б) порушенням кровообігу в ділянці шиї та голові (сонні артерії стають непрохідними, коли петля затягується під вагою 3-5кг, хребтові артерії – 15-20 кг), що приводить до гіпоксії головного мозку. Тобто механізм смерті при повішенні не є лише наслідком механічної асфіксії. Крім порушень дихання та кровопостачання мозку мають значення в) надавлення зубом другого шийного хребця (при атиповому положенні петлі) на довгастий мозок; г) подразнення блукаючого нерва, що може привести до зупинки серця; д) різке підвищення внутрішньочерепного тиску так як здавлюються вени.

Видові ознаки повішення:

• Розриви внутрішньої оболонки (інтими) сонних артерій в місцях їх роздвоєння (ознака Амюссе). Такі зміни не спостерігають при неповному повішенні;

• Наявність на шиї странгуляційної борозни – незамкненої, нерівномірно вираженої, косовисхідної, високорозміщеної (вище верхньої межі щитоподібного хряща);

• Випадіння язика (при всіх видах странгуляційної асфіксії).

Одним з найважливіших питань при експертизі трупа у випадках повішення є встановлення прижиттєвості виникнення стрянгуляційної борозни. Основні ознаки прижиттєвості странгуляційної борозни:

• ущільнення власне шкіри (дерми);

• гомогенізація та порушення тинкторіальних властивостей (сприйняття фарби) тканин;

• набряк шкіри;

• підвищене кровонаповнення та крововиливи в ділянці стронголяційної борозни.

На трупах повішених на голові та кінцівках досить часто визначаються садна і крововиливи. Утворюються вони від контактів з оточуючими предметами інколи через судоми. Щоб встановити істину причину ушкоджень при повішенні необхідно ретельно оглянути місце події. Рід смерті при повішенні як правило – самогубство, рідко – нещасний випадок та дуже рідко – вбивство.

Задушення петлею. Характерною ознакою цього виду механічної асфіксії також є странгуляційна борозна. Вона виникає внаслідок здавлення шиї але, на відміну від такої при повішенні, є рівномірною та щільною. Петля найчастіше затягується руками або за допомогою закрутки. Дуже велике значення має дослідження вузла, за характером якого інколи можна визначити фах злочинця (моряк, рибалка, швець). Тому доцільно при вилученні петлі розрізати її в протилежному від вузла боці, а сам вузол надійно зафіксувати. При такому виді задушенні странгуляційна борозна характеризується замкнутістю, невисоким і горизонтальним розташуванням на шиї (на рівні, або нижче щитоподібного хряща). Досить часто виявляється перелом підязткової кістки головним чином – рожків і хрящів гортані. Задушення петлею як правило є вбивством інколи самогубство, ще рідше нещасний випадок.

Задушення руками. В механізмі смерті крім вищезазначеного значну роль відіграють здавлення нервово-судинного пучка, подразнення гілок блукаючого нерва та синокаратидного вузла. Спостерігається миттєва втрата притомності. Загальні асфіктичні ознаки при задушені руками менш виражені ніж при повішанні та задушенні петлею. До видових ознак необхідно віднести:

• круглі чи овальні крововиливи від кінчиків пальців та серпоподібні садна від нігтів на шиї;

• переломи хрящів гортані та під’язикової кістки зустрічаються часто.

Задушення руками – це завжди вбивство.

Закриття отворів рота і носа. Якщо отвори рота і носа закриваються м’якими предметами (ковдрою, подушкою) то будь-яких видових ознак як при зовнішньому так при внутрішньому дослідженні не виявляється. Виняток становлять лише поодинокі крововиливи на слизових оболонках губ, які виникають внаслідок притискання їх до зубів. У порожнині рота та в носі і дихальних шляхах інколи можна виявити окремі ниточки, пушинки, частки вати тощо. Якщо отвори носа і рота закриваються руками то можна виявити садна і крововиливи навколо цих отворів, досить значні крововиливи на слизових оболонках губ, а також переломи кісток та хрящів носа, переломи та переломовивихи зубів.

Попри наявність чи відсутність видових ознак асфіксії завжди спостерігаються ознаки загальноасфіктичні.

Закриття рота і носа м’якими предметами найчастіше є нещасним випадком але може бути вбивство (присипання дітей, епілептичний стан). При вбивстві можна виявити сліди боротьби та самооборони.