3. Релігія Стародавньої Греції

П’яте і четверте століття до нашої ери – це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області, яку звуть Аттіка (гр. – узбережжя країни). Щедро обдарована природою, населена енергійним і працелюбним, мислячим і хоробрим народом, що добре надбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного, політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни – центром всіх подій. Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним. Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін в греко-перських війнах (500-499 рр. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоський союз держав. В самих Афінах підсилилася демократія. Влада належала Раді п’ятисот (бум), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це був суверенітет народу. Релігія знаходилась під наглядом держави. Так, нагляд за священним майном здійснювали архонти, які поступилися своїм впливом стратегами, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіями, жертвоприношенням і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення. Саме ці заходи і єднали афінське суспільство. Участь в релігійному культі для всіх громадян була обов’язковою, політичне безправ’я рабів і метеків (іноземців, що проживали в Афінах) автоматично виключало їх з цієї участі. В період правління Стратега Перікла з 443 до н.е. (цей період вважають золотою епохою афінської демократії) вплив релігії лишається незмінним і дуже вагомим. На Акрополі в 447-438 рр. до н.е. був збудований Парфенон (архітектори Іктін і Камікрат) у великому храмі розмістили статую Афіни, покровительки міста, яку виготовив скульптор Фідій. На щиті Афіни Фідій зобразив себе і Перікла, за що звинувачений у кощунстві, ув’язнений і помер у в’язниці. На Акрополь були змуровані мармурові сходи, сам храм прикрашений чисельними статуями. Храм вистояв всю античну епоху. В 5 ст. н.е. він став християнським храмом, в 15 ст. – мусульманською мечеттю, в 1686 р. був зруйнований венеціанцями. Тепер ми можемо милуватися лише його руїнами, але і вони вражають своєю красою. В той час був перебудований храм Деметри в Елевсіні. Він постояв до 396 р. н.е. і був зруйнований готами. Кінець 5 ст. до н.е. затьмарив розквіт античного світу – суперництво двох могутніх держав Афін і Спарти привело до тривалих міжусобних воєн, які дістали спільну назву Пелопоннеські війни 431-404 рр. до н.е. Як наслідок, Афіни зазнали поразки, але і Спарта не стала гегемоном. Війна загострила соціальні суперечності, послабила демократію і полісну мораль. Релігія стародавніх греків не вберегла їх від кривавих зіткнень, хоч у сторін, що воювали, були спільні боги і спільні храми. Виникає затяжна криза стародавнього грецького полісу: дрібні військові сутички і війни, перевороти і деспотії. А на Сході тим часом виникає Перська імперія. 34 ст. до н.е. серед грецьких держав відбувається піднесення Македонії. Після Коринфського з’їзду 337 р. до н.е. Македонія стала панувати в Греції. В 334 р. до н.е. Олександр Македонський розпочав свій похід до Азії. Блискучі перемоги навіки прославили ім’я видатного полководця. До часу його смерті в 323 р. до н.е. казково склалась світова імперія, яка так само науково розпалася після його смерті. ВИСНОВКИ З огляду на опрацьовані нами питання ми можемо сказати, що: - Релігія та міфологія стародавніх єгиптян істотно вплинула на духовний світ інших народів Передньої Азії, передусім східно середземноморських. Зокрема, жителі фінікійського м. Бібл ушановували культ Озіріса, а стародавні євреї влаштовували похорони на єгипетський лад, їхній бог Яхве, як і єгипетський деміург Пта створив світ за допомогою слова. Античний світ також зазнав впливу єгипетської релігії, особливо в плані вшанування культу Ізіди, храми якої існували в ряді міст Риму, Греції, а також у Галії, Іспанії і Британії. - Добре продуманою, відфільтрованою тисячолітньою історією, релігія Месопотамії давала ключ до розгадки таємниць світу, що оточував древніх. Жреці великих богів Межиріччя розробили навіть складну схему влаштування світу, що узгоджувалася з їхніми представленнями про вищі сили. Справедливості заради треба помітити, що аж ніяк не всі сторони життя, не вся система ідей і інститутів древнього Двуріччя обумовлювалися релігійними представленнями. - Міфологія Стародавньої Греції посіла почесне місце в світі. Протягом свого розвитку вона набирає не лише релігійного, а й літературного і мистецького значення, сповнена гармонією і відчуттям реального життя. Стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часи античності, але і пізніше, в епоху Відродження, аж до наших часів і норм стародавні греки ретельно ставились до виконання культових положень. Участь в релігійному культі була для всіх громадян обов’язковою. Антропоморфне уявлення греків про своїх богів викликало відповідне ставлення до них – в їх очах, боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти, які бажали того що й люди. Міфологія, релігія і культура Греції постійно розвилась. Проте після важких воєн ці поняття почали зникати, хоча сьогодні ми вивчаємо красу і знаменність грецької міфології. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Лубський В.І. Релігієзнавство, - К.: «Вілбор», 1997. 2. Лукач Й. Пути богов. К типологии религий, предшествующих християнству. – М., 1984. 3. Крівєлєв І.А. Історія релігії. - 2 т, - М., 1975-1976. 4. Радугин А.А. Введение в религиоведение, - Москва, 1996. 5. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.