Медичнi групи.
Для фiзичного виховання в навчальних закладах i занять фiзичною культурою осiб середнього та похилого вiку видiляють 3 медичнi групи:
1. Основна. Особи без вiдхилень у cтaнi здоров'я, а також особи, якi мають незначнi вiдхилення за умови достатнього фiзичного розвитку. Їм дозволяють заняття за програмою в повному обсязi, у секцiях та участь у змаганнях. До цiєї групи також зараховують осiб середнього i похилого віку без вiдхилень у cтaнi здоров'я за умови достатньої фiзичної пiдготовленостi. Вони займаються в групах загальної фiзичної пiдготовки «Здоров'я», можуть змагатися i здавати норми з урахуванням віку.
2. Пiдготовча. Особи з недостатнiм фiзичним розвитком i мало фiзично пiдготовленi без вiдхилень та з незначними вiдхиленнями в cтaнi здоров'я. Вони займаються за програмою, вiдвiдують додатковi заняття, здають нормативи у бiльш пiзнi термiни. До групи також зараховують осiб середнього i похилого віку з незначними вiдхиленнями в cтaнi здоров'я на тлi вiкових змiн, але без icтотних функцiональних розладiв. Заняття в групах загальної фiзичної пiдготовки «Здоров'я» проводять за спецiальними програмами для рiзних вiкових труп.
3. Спецiальна. Особи, що мають вiдхилення в стані здоров'я постiйного або тимчасового характеру (в тому числi функцiональнi розлади на тлi вiкових змiн у осiб середнього та похилого віку без достатньої фiзичної пiдготовленостi) , якi потребують значного обмеження фiзичних навантажень. Вони займаються за спецiальними програмами фiзичного виховання, звiльняються вiд складання деяких нормативiв. У середньому та похилому вiцi займаються лiкувальною фiзкультурою.
Кiлькicна оцiнка рiвня фiзичного здоров'я
Для оцiнки здоров'я органiзму, який росте, важливе значения має фiзична зрiлiсть (соматична i психiчна), котра проявляється резистентнiстю або адаптацiєю до умов навколишнього середовища, яке постiйно змiнюється. Стан здоров'я є -пiдставою для розробки статево-вiкових нормативiв навчальної, трудової та спортивної дiяльностi.
Оцiнка здоров'я необхiдна як на iндивiдуальному, так i на популяцiйному рiвнях. Визначення зі Статуту ВООЗ «3доров'я - це стан повного фiзичного, душевного та соціального благополуччя, а не тiльки вiдсутність хвороб чи фiзичних вад»;- фактично стосується оцiнки здоров'я на iндивiдуальному piвні. Щодо популяцiйного рiвня, то його в медицинi традицiйно визначають за статистичними показниками фiзичного розвитку, эахворюваностi та медико-демографiчними характеристиками.
Фізичне (соматичне) здоров'я, зумовлює досить високий рівень фізичної підготовленостi, фiзичного розвитку i працездатностi. Але до останнього часу не вирiшено питання про те, яка рухова якiсть є провiдною у формуваннi фiзичного здоров'я. Бiльшу частину процесу становлення здоров'я справедливо пов'язувати iз розвитком витривалостi. Це зумовлена тим, що саме витривалiсть забезпечує рiзнобiчну адаптацію внутрiшнiх opгaнiв, розширення резервiв серцево-судинної i дихальної систем, забезпечує потребу тканин у киснi. А тому за ступенем розвитку витривалості судять про фiзичне (соматичне; тобто тiлесне, яке стосується оргaнiв тiла, а не нервової системи i психiки) здоров'я. Вважають, що його еквiвалентом є фiзичний стан людини. Існує декiлька бiльш коректних концепцiй, на яких базується визначення кiлькостi здоров'я. Серед них на особливу увагу заслуговують «адаптацiйна» концепцiя в. п. Казначеєва i Р. М. Баєвського (1974) та «енергетична» концепцiя Г. Л. Апанасенка (1985). В основу першої концепцiї покладено положения про те, що адаптацiйнi властивостi людини є мiрою її здатностi зберiгати нормальну життєву дiяльнiсть У неадекватних умовах середовища. Тому залежно вiд ступеня напруження адаптацiйних механiзмiв автори пропонують здiйснювати донозологiчну дiагностику. Без сумніву, що видiленi стали (задовiльна адаптацiя, функцiональне напруження механiзмiв адаптацiї, незадовiльна адаптацiя та зрив адаптацiї) певною мiрою характеризують здоров'я. Вузьким мiсцем концепцiї є те, що дезадаптацiя та зрив адаптацiї можуть виникнути попри значнi резерви функцiй.
В основі другої концепцiї лежить бiологiчна закономiрнiсть, яка полягає в тому, що icнyє зумовлений еволюцiєю порiг енергопотенцiалу бiосистеми, вище вiд якого у iндивiдiв практично не реєструються нi ендогеннi фактори ризику, нi хронiчнi соматичнi захворювання. Нижче вiд цього порогу, котрий названо автором як «безпечний piвeнь» соматнчного здоров'я iндивiда, розвиваються спочатку ендогеннi фактори ризику, а в разi наступного зниження - хронiчнi соматичнi захворювання, збiльшується ризик cмертi. Цей порiг кiлькiсно визначають за показниками максимальної аеробної здатності та iншими показниками, якi з нею корелюють.
Таким чином, для кiлькiсної оцiнки рiвня фiзичного здоров'я найбiльш прийнятною методикою можна вважати ту, що заснована на визначеннi МСК. Як вiдомо з попереднiх роздiлiв, МСК визначають прямими (за допомогою газоаналiзаторiв) та непрямими методами. Придатнi i «польовi» тести типу Tecтів Купера, оскiльки мiж МСК i результатами тестування загальної витривалостi icнyє прямолiнiйна залежнiсть. Приблизно МСК можна розрахувати i за допомогою простої формули Ж. Шеррер (1973), яка враховує залежнiсть ЖЄЛ i аеробної здатностi: чим вища ЖЄЛ, тим бiльша максимальна вентиляцiя, а значить вище МСК. Тому МСК=ЖЄЛ * 0,7.
Вiдноснi показники МСК у перерахунку на 1 кг маси тiла дозволяють дати кiлькiсну оцiнку рiвня фiзичного здоров'я. Запропонованi також системи кiлькісної оцiнки рiвня фiзичного здоров'я за допомого'ю експрес-методiв. Рівень фiзичного здоров'я оцiнюють, пiдраховуючи суму балiв.
Остання зміна: Monday 31 January 2011 11:54 AM