lingua_latina_metodichka
.pdfМіністерство охорони здоров’я України
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВОТВІР
АФІКСАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ
Посібник з латинської мови
та основ медичної термінологіі
для студентів медичного та
стоматологічного факультетів
Вінннця 2006
Міністерство охорони здоров'я України
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова
Кафедра іноземних мов, латинської мови
та основ медичної термінології
«Затверджено» ЦМКС ВНМУ ім. М.І.Пирогова
протокол № 3 від 17.02. 2005 р.
Автори-укладачі: доц., к.філол.н. Л.М.Кім, ст.викл. С.І.Тихолаз, М.Т.Денека, М.Г.Стоян, В.О.Карпова, Г.Т.Михайлюк, викл. І. В. Досієнко
Рецензенти:
-доцент кафедри гуманітарних наук Вінницького торгівельно-економічного інституту Київського торгівельно-економічного університету канд.пед.наук А.І.Калініченко
-старший викладач кафедри іноземних мов Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова В.В.Швець
Посібник призначений для студентів медичного та стоматологічного факультетів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Зміст посібника пов’язано з анатомічними і клінічними аспектами різних галузей медичних знань, що дає можливість цілісно і системно сприяти осмисленому засвоєнню медичних термінів та підготовки до практичних занять з латинської мови і основ медичичної термінології.
2
Передмова
Даний посібник з латинської мови та основ медичної термінології призначений для студентів медичного та стоматологічного факультетів медичних університетів.
Термінологічна підготовка майбутнього кваліфікованого фахівця-
медика не лише в межах розуміння термінів, але й уміння грамотно користуватися ними в практичній та науковій діяльності є основним завданням вищих навчальних медичних закладів. Це зумовлено тим, що термін посідає особливе місце на всіх етапах медичної освіти, оскільки виступає і як інструмент пізнання, і як словесний знак, який закріплює результат цього пізнання.
Саме на практичних заняттях з латинської мови та основ медичної термінології закладаються основи для оволодіння багатопрофільною медичною термінологією. Набуті знання студенти повинні розширювати,
вдосконалювати і продуктивно застосовувати на спеціальних медичних кафедрах під час подальшого навчання. Цьому сприяє постійна інтеграція між курсом латинської мови та медичними теоретичними і клінічними дисциплінами. Велика увага при вивченні предмета приділяється словотворенню, засвоєнню студентами його головних принципів, найчастіше вживаних терміноелементів, суфіксів, префіксів і загальних коренів,
відповідного лексичного мінімуму. Виконанню вищеперерахованих завдань сприяє логіко-дидактична структура предмета, що базується на системно-
термінологічному рівні, ретельний добір профільної лексики, яка ілюструє необхідний граматичний матеріал в методиці викладання.
Структура посібника, об’єм матеріалу, його характер продиктовані вимогами програми з латинської мови та основ медичної термінології для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та
3
багаторічним досвідом практичної роботи викладачів латинської мови у медичному вузі.
Основна мета посібника – формування умінь свідомого користування медичними термінами на першому етапі навчання у медичному вузі.
Досягненню цієї мети сприяє система цілеспрямованих вправ, лексичне наповнення яких – анатомічні і клінічні терміни.
Структура даного посібника розроблена із урахуванням економії часу студента, що буде витрачатися на опрацювання та запам’ятовування
(вивчення) матеріалу розділу “Термінологічний словотвір. Афіксальне словотворення”, а також дозволить студентові самостійно оволодіти даним матеріалом.
Посібник складено з урахуванням сучасного стану філологічної науки й медичної термінології, представленої у відповідних міжнародних номенклатурах.
При підготовці посібника були використані наступні джерела:
1.Энциклопедический словарь медицинских терминов. М: Советская энциклопедия, том 1-3, 1982-1984.
2.Г.Д. Арнаудов. Медицинская терминология на пяти языках. София:
Медицина и фикультура, 1979.
3.Російсько-український словник наукової термінології. Біологія.
Хімія. Медицина.- К.: Наукова думка,1996.- 660 с.
4.Орфографічний словник українських медичних термінів. Львів:
Львівський державний медичний інститут. Видавнича спілка
“Словник”, 1993. – 473 с.
5.И.Х. Дворецкий. Латинско-русский словарь: ок. 50000 слов – 4-е
изд., испр. – М.: Рус.яз., 2005.- 843 с.
4
6.Міжнародна анатомічна номенклатура / За ред. І.І. Бобрика, В.Г.
Ковешнікова.-К.: Здоров”я, 2001.-328 с.
7.П.П. Шапаренко, Л.П. Смольський. Анатомія людини:У 2т.- К.:
Здоров”я, 2005.
8.Дмитренко С. В., Краюшин А. И., Сапин М. Р. Анатомия Зубов человека. – М.: Медицинская книга; Н. Новгород; изд-во НГМА,
2003. – 196 с.
9.Г.О.Краковецька, В.М.Бобирьов, О.М.Бєляєва. Латинська мова.
Рецептура. Клінічна термінологія. – К: Здоров’я, 1993.
10.Латинська мова. За ред. А.Г.Ступінської. Вид. при Львівському університеті вид. об’єднання “Вища школа”, 1986.
11.Николаев А. И, Цепов Л. М. Практическая терапевтическая стоматология: Учебн. пособ./ А. И. Николаев, Л. М. Цепов – 3-е изд.
– М.: МЕДпресс-информ, 2004. – 548 с.
12.М.С. Расін. Пропедевтика внутрішніх хвороб.– Полтава: 2004 – 352 с.
13.Рожко М. М., Неприсядько В. П. Ортопедична стоматологія. К.:
Книга плюс, 2003. – 552 с.
14.Терапевтична стоматологія / Данилевський М. Ф., Борисенко А. В.,
Поліщук А. Н. та ін. – К.: Здоров’я, 2001. – 392 с.
15.Н.Т.Бабичев, Я.М.Боровский. Словарь латинских крылатых слов. –
М. 1982 .
16. Ю.В.Цимбалюк, Г.О.Краковецька Крилаті латинські вислови. – К.:
Вища школа, 1976.
5
Вступ
Терміни, терміносистеми і термінологія як цілий лексичний пласт є предметом аналізу багатьох робіт лінгвістичного, логічного і конкретно наукового змісту. З роками інтерес до різних проблем термінології як теоретичного, так і практичного спрямування незмінно зростає. Це викликане незвичайним ростом значимості термінології в сучасній мові, що є прямим відображенням особливої ролі науки в сучасному суспільстві.
Лінгвісти вивчають терміни як мовний матеріал. Лінгвістичний аспект аналізу термінології висуває ряд актуальних питань, які в сумі дають достатньо повну загальну лексикологічну, граматичну та словотворчу характеристику. Фахівці з логіки при аналізі термінології більше звертають увагу на строгість класифікаційних основ, відповідність термінів категоріям понять. Представники конкретних наук і медицини в тому числі, частіше всього аналізують смислову сторону термінів і терміносистем, як правило, у
зв’язку із загальними методологічними проблемами даної області знань.
Сучасна медична термінологія – поняття комплексне, до складу її входить декілька сотень тисяч слів і стійких словосполучень. Медична термінологія – це природньо сформована терміносистема, яка має багатовікову історію. Характерна її особливість – використання латинської та грецької мов для утворення термінів. І сьогодні більшість неологізмів у медичній термінології мають грецько-латинське походження.
В латинській мові розрізняють 2 види словоутворення:
1.афіксація;
2.основоскладання.
Афіксацією називають утворення слів шляхом приєднання до їх основи словотворчих лексико-морфологічних елементів – афіксів, дещо змінюючих значення основи.
Основоскладанням називають утворення складних слів шляхом поєднання двох і більше основ в одне слово.
6
У медичних термінах словотворчими елементами виступають корені,
префікси, суфікси латинського та грецького походження.
Медичний термін, утворений від латинських та грецьких слів шляхом приєднання афіксів (префіксів та суфіксів) називають похідним.
Афікси (лат. affixum /ad + fixum/) - це префікси та суфікси взяті разом.
до прикріплений
Префікс (лат. praefixum /prae + fixum/) - це частина слова, що знаходиться
перед |
прикріплений |
перед коренем і служить для утворення нових слів. |
|
Суфікс (лат. suffixum /sub + |
fixum/)- це частина слова, що знаходиться |
під, після |
прикріплений |
після кореня і служить для |
утворення нових слів. |
Закінчення, флексія (лат. flexio) - це кінцева частина слова, яка
змінює його форму, зберігаючи при цьому лексичне значення.
Корінь – це незмінна частина слова.
Основа – це значима частина слова без закінчення.
Твірна основа – це основа, до якої приєднують афікси.
Похідна основа – це основа, отримана в результаті приєднання афіксів.
1. cell |
- a |
– комірка |
основа |
|
|
2. cell |
- ul - a |
– клітина |
твірна основа |
|
|
похідна основа |
|
|
3. cеllul - ar - is – клітинний
твірна основа похідна основа
4. inter - cellular - is – міжклітинний
твірна основа похідна основа
7
Способи словотворення
У сучасній медичній і фармацевтичній термінології терміни утворюються:
1. за допомогою афіксації |
2. шляхом складання основ |
|
|
|
/найбільш |
поширеними |
|
|
конструктивними |
типами |
є |
|
двокомпонентні |
складні іменники |
|
intra-ven-os-us, a, um - |
середнього роду другої відміни/. |
|
|
внутрішньовенний |
Інтерфіксом виступає “о” або “і”. |
|
|
|
Chin-o-cid-um, i n |
|
|
|
china - кора хінного дерева |
|
|
|
“o” – інтерфікс |
|
|
|
осcіdere – вбивати |
|
|
|
Ap-і-lac-um, i n |
|
|
|
apis – бджола |
|
|
|
“i” – інтерфікс |
|
|
|
lac - молоко |
|
|
|
|
|
|
В латинській мові в ролі префіксів найчастіше виступають прийменники і частки. В похідних анатомічних термінах переважають префікси латинського походження, хоча зустрічаються і грецькі. Вони розгортають конкретне значення відповідних термінів і, крім основних значень, можуть виражати також вторинні і переносні значення (найчастіше не в морфологічних, а в клінічних дисциплінах, а також у патологічній анатомії). Префікси суттєво не змінюють значення кореня, а лише надають йому певного відтінку, або посилюють це значення.
Префіксальними вважаються також компоненти, що походять від прикметників (грецьк. mesoвід mesos – середній), або числівників (uni-, mono-, bi-, di-).
Латинські префікси, як правило, приєднуються до латинських коренів,
грецькі – до грецьких, хоча достатньо часто має місце відхилення від цієї закономірності, наприклад: epicranialis, endocervicalis.
8
При афіксальному словотворенні досить часто кінцевий приголосний префікса уподібнюється до початкового приголосного кореня, наприклад: afferens – той, що приносить (від ad – ferens). Префікс in – перед b, m, p
переходить в im-, наприклад: impar – нерівний (від in – par).
В деяких випадках у латинських префіксах може випадати кінцевий приголосний, наприклад: evacuatio – випорожнення, видалення (від ex – vacuare).
У грецьких префіксах може випадати кінцевий голосний перед голосним кореня, наприклад: metencephalon – задній мозок (від meta – encephalon), hypaesthesia знижена чутливість (від hypo – aesthesia).
Велику роль при утворення анатомічних та клінічних термінів відіграють суфікси. Найчастіше серед анатомічних термінів зустрічаються іменники зі зменшувальним значенням, наприклад: fossula – ямочка (від fossa
– яма), frenulum – вуздечка (від frenum - вузда).
Однак, необхідно зауважити, що серед термінів зустрічаються і такі,
що не мають зменшувального значення, хоч у їх коренях є демінутивні суфікси. Це, зокрема, терміни, що означають стадії розвитку ембріона,
наприклад: blastula ( від грецьк. blastos - зародок) – кінцева стадія дроблення яйця, яка являє собою багатоклітинний одношаровий зародок.
Слід розрізняти ряд анатомічних термінів, що не є демінутивами, тобто не мають зменшувального значення, наприклад: acetabulun – вертлюжна впадина, macula – пляма, cingulum – пояс.
У латинській медичній термінології часто зустрічаються слова, які являють собою сполучення двох або більше латинських, грецьких чи латинських і грецьких основ (коренів), наприклад:
oss-i-ficatio – окостеніння; sacr-o-lumbalis – крижовопоперековий;
palat-o-pharyngeus – піднебінно-глотковий.
Латинські основи (корені) з’єднуються між собою за допомогою голосних –і- або –о-, грецькі – за допомогою –о-, який здебільшого випадає,
9
якщо наступний компонент починається з голосного. Латинські та грецькі основи з’єднуються за допомогою –о- або без нього, якщо наступний компонент починається з голосного.
В сучасній латинській медичній термінології, а саме у номенклатурах морфологічних (анатомія людини, топографічна анатомія, гістологія), а
також клінічних дисциплін активно використовуються обидва способи словотворення. І для свідомого засвоєння латинської медичної термінології є необхідним знання етимології та семантики найчастіше вживаних як латинських, так і грецьких терміноелементів(ТЕ), які надають термінові певної чіткості і визначають його зміст.
10