4.2.6 Колективні форми організації та оплати праці

Колективні форми використовуються в тому випадку, коли характер облад­нання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_бр), як при прямій відрядній систе­мі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробі­ток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1. Методи розподілу бригадного заробітку

   Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом прово­диться в такій послідовності:

• визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г-К_бр), відпрацьованих бригадою за формулою:

, де Тфі - фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником, год./міс.;

Кі - тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

т - кількість членів бригади, чол.;

• знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт(ЗІ_Г-_К)

, грн

• заробіток і-го робітника (члена бригади) (Зі) обчислюють: З_і = Т_фі * К_і * З_{1 г-к} , грн.

2. Метод коефіцієнта виконання норм. Використовуєть­ся за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

Послідовність розподілу бригадного заробітку така: • визначають заробіток бригади у випадку стопроцент­ного виконання норм виробітку (З_бр.100%) за формулою:

З_бр100% = Т_фі * С_гі ,грн.,

де С_гі — годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.; • знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

• заробітну плату і-го робітника обчислюють:

З_і = Т_фі * С_гі * К_вн .

7. Доплати і надбавки до заробітної плати

Доплати і надбавки як самостійний елемент заробітної плати

За функціональним призначенням доплати і

надбавки є самостійними елементами

заробітної плати, які призначаються для

компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котріне враховано в тарифних ставках і посадових окладах. Вони відрізняються від тарифної заробітної плати (посадового окладу) необов’язковістю і непостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов праці. Закон України «Про оплату праці» передбачає, що умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства і згідно з генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Класифікація доплат і надбавок

Доплати до заробітної плати класифікуються

перед усім за ознакою сфери трудової діяльності (прикладання праці). За цією ознакою розрізняють доплати, які: 1) не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності; 2) застосовуються тільки в певних (окремих) сферах прикладання праці.

До першої групи зараховують доплати:

• за роботу в наднормовий час;

• особам, які не досягли 18 років і мають скорочену тривалість робочого часу;

• робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ними тарифних розрядів;

• за час простоювання, а також у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції, не з вини робітника.

Усі інші види доплат і надбавок мають обмежену сферу застосування. Їх встановлюють:

1. для компенсації додаткової роботи;

2. як компенсацію у сферах діяльності з несприятливими умовами праці;

3. як стимулювання за особливий характер роботи.

До доплат, пов’язаних з компенсацією працівникам додаткової роботи, не пов’язаної безпосередньо з їхніми основними функціями, належать:

• за суміщення професій (посад);

• за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

• на період освоєння нових норм трудових витрат;

• бригадирам із робітників, яких не звільнено від основної роботи;

• за ведення діловодства та бухгалтерського обліку;

• за обслуговування комп’ютерної техніки.

До компенсаційних доплат у сферах діяльності з несприятливими умовами праці належать:

• за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах;

• за інтенсивність праці;

• за роботу і нічний час;

• за перевезення небезпечних вантажів.

Доплатам, пов’язаними з особливостями характеру виконуваних робіт, є такі:

• за роботу у вихідні дні, що за графіком роботи підприємства є робочими;

• за багатозмінний режим роботи;

• водіям автомобілів, що працюють ненормований робочий день;

• за роз’їзний характер праці;

• за дні відпочинку (відгулу), які надають за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтовим методом організації робіт;

• за роботу в понаднормовий час у період масового приймання та закладення на зберігання сільськогосподарської продукції.