5.6 Фізичне спрацювання основних фондів

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первинних техніко - експлуатаційних властивостей (якостей), тобто споживної вартості, що проводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацювання.

На швидкість і розміри фізичного спрацювання впливають такі основні чинники:

- надійність і довговічність засобів праці;

спосіб експлуатації (екстенсивний чи інтенсивний);
особливості технологічного процесу;
якість технічного догляду й ремонтного обслуговування;

- кваліфікація робітників, обслуговуючого та ремонтного персоналу.

Форми фізичного спрацювання основних фондів за рівнем спрацювання і можливістю усунення:

усувне (тимчасове) — періодично усувається з допомогою проведення відповідних ремонтно - профілактичних робіт;

неусувне (постійно нагромаджуване) — об'єктивно нагромаджується до граничної межі, досягнення якої зумовлює необхідність заміни повністю спрацьованих засобів праці.

Методи визначення рівня фізичного спрацювання:

за строками служби (експлуатації) - через зіставлення фактичних і нормативних значень для окремих елементів (однорідних груп) основних фондів з урахуванням ліквідаційної вартості;

за даними обстеження технічного стану — обчисленням середньозваженого відсотка спрацювання основних конструктивних елементів тих або інших засобів праці.

5.7 Техніко – економічне старіння основних фондів

Техніко – економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці під впливом науково – технічного прогресу ще до настання повного фізичного спрацювання. Воно притаманне передовсім знаряддям праці і транспортним засобам.

Ступінь техніко – економічного старіння засобів праці (коефіцієнт Ктес) визначається за формулою:

де Ц0, Ц1 – ціна (повна вартість) відповідно застосовуваного та нового засобу праці;

П0, П1 – відповідно продуктивність тих самих засобів праці чи витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.

5.8 Показники ефективності відтворення та використання основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка всебічно може характеризуватися ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів.

Зокрема коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року. Визнання коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більш правильним.

Основним показником використання основних фондів є фондовіддача ( ):