2.4. Метод розрахунку плинної ціни

При контрактних формах розрахунку доцільно коригувати базисні ціни з метою страхування від зміни вартості сировини і матеріалів, оплати праці, паливно-енергетичних ресурсів тощо. Відповідно на час виконання договору (контракту) ціна коригується на коефіцієнт зміни цих витрат в ціні товару.

Математична модель методу має вигляд:

, (1.12)

де Ц_баз- базисна ціна виробу, гр. од.;

Ц_пл – плинна ціна виробу (розрахункова), гр. од.;

П₁ - питома вага постійних витрат у собівартості, %;

П₂ - питома вага витрат на сировину та матеріали, %;

П₃ - питома вага витрат на оплату праці. %;

П₄ - питома вага витрат на паливо та енергію, %;

с_1,с₀- вартість сировини і матеріалів у звітному та базисному періодах, гр. од.;

з_1, з₀ - вартість оплати праці у звітному і базисному періодах, гр. од.;

е_1, е₀ - вартість палива і енергії в звітному та базисному періодах, гр. од.

2.5. Метод "цільового прибутку"

Даний метод полягає в тому, що підприємство бажає отримати бажану величину чистого прибутку на вкладений капітал. Ціна розраховується за формулою:

, (1.13)

де Н_пр - бажана норма чистого прибутку на інвестований капітал, %;

Q_ціл - запланований обсяг виробництва і збуту продукції, шт.;

І - величина інвестованого капіталу, гр. од.

Розрахунок цін при цьому доцільно проводити в наступній послідовності:

1) визначається бажана величина норми чистого прибутку на вкладений капітал;

2) визначається абсолютна величина чистого прибутку (цільового) на товар;

3) визначається декілька альтернативних варіантів цін на товар, які охоплюють весь діапазон цін конкурентів на аналогічні товари;

4) для кожного варіанту розраховується цільовий обсяг продукції (Q_ціл), що забезпечить бажану величину чистого прибутку за формулою:

, (1.14)

де С_пр - ставка податку на прибуток, %,

П_ціл – цільовий прибуток, гр. од.

Н_пр – бажана норма чистого прибутку;

І_осн + І_об - інвестиції в основний і оборотний капітал, гр. од.;

ПВ – постійні витрати, гр. од.;

ЗВ – змінні втрати, гр. од.

Отже,

(1.15)

5) для кожного варіанту цін визначається ймовірність збуту цього обсягу продукції;

6) на основі аналізу ймовірності збуту визначається рівень ціни і обсяг продажу.

2.6. Метод розрахунку ціни обладнання на основі величини економічного ефекту в сфері експлуатації

Даний метод доцільно застосовувати при виборі імпортного обладнання, визначаючи максимально можливу ціну, яку імпортер може заплатити за обладнання.

, (1.16)

де Ц_обл - ціна обладнання (сума інвестицій), гр. од;

Q - кількість продукції, що має виготовлятись на обладнанні, шт.;

Н_ам – норма амортизаційних відрахувань, % ;

Ц - ціна продукції, що має виготовлятись на обладнанні, гр. од.;

Н_пр - бажана норма чистого прибутку.

Отже, . (1.17)

2.7. Розрахунок ціни експортного чи імпортного товару в залежності від базисних умов поставки згідно Інкотермс

Визначення ціни експортного чи імпортного товару залежить від умов поставки, вказаних у зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу. Міжнародною торгівельною палатою була проведена робота з узагальнення умов поставок товарів та, починаючи з 1923 року, вона пропонує їх базисні умови. Нині, у зовнішньоторговельних відносинах, контрагенти угоди керуються Правилами інтерпретації комерційних термінів за редакцією 2000 року - скорочена назва "Інкотермс - 2000" (існували версії Правил, видані Міжнародною торговельною палатою у 1936, 1953, 1967, 1980 та 1990 роках. З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладені договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" було встановлено, що ці Правила застосовуються при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари. Кожною з тринадцяти умов поставки товару, що існують нині, визначаються обов'язки продавця та покупця з доставки товару та момент переходу ризику випадкової втрати або пошкодження товару від продавця до покупця. Ці умови визначаються терміном «вільно» (франко), який свідчить, що покупця звільнено від ризику та будь-яких витрат з доставки товару до місця, яке означене словом «франко». Перелік існуючих умов поставок з позначенням видів витрат, які в них включаються, представлені у додатках В.1 та В.2. Базисні умови поставок розташовані таким чином, що зобов’язання продавця збільшуються, а покупця зменшуються. Якщо товар перевозиться морськими чи річковими судами, використовуються умови FAS, FOB, CFR, CIF, DES, DEQ. Крім того, незалежно від виду транспорту, при укладанні зовнішньоторговельного контракту можуть використовуватись умови EXW, FCA, CPT, CIP, DAF, DDU, DDP.

В Інкотермс-1990 для зручності в користуванні усі терміни, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, F, С та D - починаючи з терміну, згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця ("E"-термін - Ex Works); далі йде друга група, в рамках якої продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F"-терміни - FCA, FAS і FOB); далі "C"-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, "D"-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP). Класифікація торговельних термінів (рис 2.1.) та розподіл витрат при імпорті та експорті (табл 2.1, 2.2.) подані нижче.

Рис. 1. Класифікація торгових термінів в редакції „Інкотермс-2000”

Таблиці 2.1.