- •1. Вступ.
- •2. Ґрунтова основа та методи покращення її фізико-механічних характеристик.
- •2.1. Інженерна геологія.
- •2.2.Інженерно-геологічні вишукування.
- •2.3. Ущільнення ґрунтового масиву та заміна слабкого грунту основи.
- •2.4. Цементизація, силікатизація, термічне закріплення грунтів, тощо.
- •2.5. Інші методи (dsm, tsm, kss, fss, Vibroflotacia).
- •3. Фундаменти неглибокого закладання.
- •3.1. Загальні положення.
- •3.2. Класифікація фундаментів.
- •3.3. Стрічкові та стовпчасті (окремі) фундаменти.
- •4. Фундаменти пальові.
- •4.1. Загальні положення.
- •4.2 Класифікація фундаментів.
- •4.3. Забивні, задавлювальні палі.
- •4.4. Бурові палі(буроінєкційні та буронбивні).
- •4.5. Нові технології паль(mesi, titan, vibrex, rim, тощо). Технология mesi
- •Технологія titan
- •4.6. Випробування паль.
- •5. Спеціальні фундаменти.
- •5.1. Опускний колодязь (кесон).
- •5.2. Стіна в грунті (барети).
- •6. Проблеми у будівництві.
- •7. Висновки.
3. Фундаменти неглибокого закладання.
3.1. Загальні положення.
Фундамент - опорна частина, яка передає всі навантаження на ґрунт. Правильно сконструйований і надійний фундамент стає запорукою довговічності будови. Помилки, зроблені на стадії проектування й спорудження фундаментів, приводить до осідань ґрунтів і, як наслідок, до стін, що перекосилися, або тріщинам у їхньому масиві. Саме тому це майже невидима частина приймає на себе 15-20% витрат на зведення будинку.
Для того, щоб правильно сконструювати фундамент, потрібно врахувати властивість ґрунтів, знати глибину їх промерзання в даному регіоні, розрахувати несучу здатність основи й тільки після цього приступати до реалізації ідеї будівництва.
Глибину закладення фундаментів визначають із урахуванням виду ґрунтів, величини їх сезонного промерзання розташування рівня ґрунтових вод, особливостей експлуатації й конструкції будинку.
Навантаження, що припадають на основу домівки, складаються з багатьох складових. Це вага конструктивних елементів, природні впливи, експлуатаційні навантаження.
Самими небезпечними силами, що діють на фундаменти малоповерхових будов, є сили морозного обдимання. У результаті дії цих сил у зимовий період фундаменти піднімаються нагору, а навесні знову опускаються на місце. Нерівномірність підйому й опускання будинку приводить до перекосу стін і утвору тріщин, "залікувати" які часом буває неможливо. Тому конструкція фундаменту повинна бути такий щоб виключити вертикальні переміщення конструкцій будинку в зимовий період.
Грамотно спроектований фундамент дозволить створити конструкції з 15-20% запасом міцності що цілком достатньо для безпечної експлуатації будинку.
При будівництві дерев'яних будинків і бань найчастіше застосовуються стрічкові й стовпчасті фундаменти.
3.2. Класифікація фундаментів.
Класифікація фундаментів. За видом матеріалу фундаменти поділяють на бутобетонні, з бутового каменю, бетонні та залізобетонні.
За конструктивною схемою фундаменти можуть бути стрічкові (суцільні й переривчасті), стовпчасті (які стоять окремо), пальові та суцільні.
За способом зведення фундаменти поділяють на індустріальні й виготовлені на будівельному майданчику (неіндустріальні).
За величиною заглиблення в ґрунт фундаменти можуть бути малозаглиблені (до 1 м), мілкого (менше 5 м) і глибокого (більше 5 м) закладання.
Стрічкові фундаменти застосовують у будівлях із масивними стінами, коли можливе їх неглибоке закладання, або в будинках із підвалами.
Збірний стрічковий фундамент складається із залізобетонних фундаментних плит-подушок, які працюють на вигин, і бетонних стінових фундаментних блоків, що працюють в основному на стиснення. Конструкції таких фундаментів слід приймати згідно з каталогом індустріальних виробів.
Стовпчасті фундаменти застосовують у каркасних будівлях з елементів заводського виготовлення .Складається такий фундамент із фундаментних башмаків стаканного типу під колони, внутрішніх і зовнішніх та цокольних панелей. Цокольні панелі спираються безпосередньо на фундаменти під колонами або через спеціальні фундаментні залізобетонні балки.
