9. Схема пунктуаційного аналізу

1. Назвати синтаксичне явище, в якому пояснюється розділовий знак (однорідні члени, звертання, відокремлені члени речення тощо).

2. Назвати розділовий знак (кома, двокрапка, тире).

3. Указати функцію розділового знака — відокремлення, виділення.

4. Перерахувати необхідні і достатні умови, за яких вживається або не вживається розділовий знак.

5. Указати на співвідношення пунктуації та інтонації в кожному випадку.

10. Схема повного синтаксичного аналізу речення

1. Речення просте чи складне.

2.Якщо просте, то ускладнене чи неускладнене, окличне чи неокличне, спонукальне, питальне чи розповідне, поширене чи непоширене, повне чи неповне, стверджувальне чи заперечне, односкладне (тип) чи двоскладне. Далі аналізуються словосполучення і члени речення (див схеми 1,3.)

3.Якщо речення складне, то двокомпонентне чи багатокомпонентне, окличне чи неокличне.

4. Якщо речення складне двочленне, то складносурядне, складнопідрядне чи безсполучникове (див. схему № 4).Далі кожний тип складного речення аналізується за своєю схемою (схема № 5 — аналіз складносурядного речення, схема № 6 — аналіз складнопідрядного речення, схема № 7 — аналіз безсполучникового речення). Кожна предикативна частина складного речення аналізується за схемою простого речення (див. схему №2).

5. Якщо речення багатокомпонентне, то багатокомпонентне складносурядне, багатокомпонентне складнопідрядне, багатокомпонентне безсполучникове чи багатокомпонентне змішаного типу (див. схему № 8).

6. Якщо багатокомпонентне складнопідрядне речення, то з послідовною підрядністю чи супідрядністю (однорідною — неоднорідною) (див. схему №8).

7. Далі кожна предикативна частина багатокомпонентного складносурядного, складнопідрядного і безсполучникового речення аналізується за схемою складносурядного (схема № 5), складнопідрядного (схема № безсполучникового (схема № 7) і простого речення (схема № 2).

Та встала¹, бо вже зрозуміла²: щось трапилося³, треба йти додому⁴.

Речення розповідне, складне, із безсполучниковим і складнопідрядними складними реченнями. Речення 1 — (головне), просте, двоскладне, повне, непоширене. Підмет та виражений вказівним займенником, вжитим у значенні іменника. Присудок встала простий дієслівний.

Речення 2 — (підрядне причинове), двоскладне, неповне (пропущений підмет та, що встановлюється з головного речення), поширене. Присудок зрозуміла простий дієслівний, від нього залежить обставина часу вже, виражена прислівником. Речення 3 — двоскладне, повне, непоширене. Підмет щось виражений неозначеним займенником, присудок трапилось простий, дієслівний. Речення 4 — односкладне, безособове, повне, поширене.

Присудок треба йти складений, дієслівний, виражений неозначеною формою дієслова йти і прислівником треба, що виконує роль допоміжного дієслова. Від нього залежить обставина місця додому, виражена прислівником.

В цей момент важку імлу опалив синій промінь¹, дерева спалахнули золотими язиками², і десь над горою з тріском -, немов рушились якісь будови⁴, загримів перший грім³.

Речення розповідне, складне, сполучниково-безсполучникове, із сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком . провідним зв’язком є сурядний, яким (єднальним сполучником і) поєднуються безсполучникове складне речення з однорідними частинами, підрядне порівняльне приєднується до головного (речення 3) сполучником немов.

Коми поставлено на межі частин складного речення.

Речення 1 — двоскладне, повне, поширене. Підмет промінь виражений іменником, присудок опали простий дієслівний.

У групі підмета є узгоджене означення синій, виражене прикметником.

У групі присудка є такі другорядні члени: обстави на часу в цей момент, виражена словосполученням що складається з іменника в поєднанні з прийменником та займенника; прямий додаток імлу, виражений знахідним відмінком іменника, .і залежне від нього узгоджене означення важку, виражене прикметником.

Речення 2 — двоскладне, повне, поширене. Підмет дерева виражений іменником, присудок спалахнули-простий дієслівний. Від присудка залежить обставина способу дії язиками, виражена іменником, від якої залежить узгоджене означення золотими, вира жене прикметником.

Речення 3 — (головне), двоскладне, повне, поширене. Підмет грім виражений іменником, присудок загримів простий дієслівний. У групі підмета є узгоджене означення перший, виражене порядкова числівником. У групі присудка наявні три обставини: обставина місця десь, виражена прислівником і над горою, виражена іменником з прийменником, обставина способу дії з тріском, виражена іменником з прийменником.

Речення 4 — (підрядне), двоскладне, повне, поширене. Підмет . будови виражений іменником, присудок рушились простий дієслівний У групі підмета є узгоджене означення якісь, виражене неозначеним займенником.