Vіі. Розробка концепції функціонально-планувальної та просторової організації поселення.

Завдання: Сформулювати перелік процесів життєдіяльності, що можуть відбуватися на території поселення. Розробити концепцію (ідею) функціонально-планувальної структури поселення. Визначити необхідну площу земельної ділянки для визначених процесів та обґрунтувати їх розміщення в структурі поселення.

Що проектуємо? Відповідь на це запитання отримаємо, коли знатимемо які дії відбуватимуться в проектованому житловому середовищі.

Мешканці у своєму поселенні будуть:

Жити Спілкуватися з сусідами Відпочивати Гуляти з дітьми Займатися спортом Здійснювати покупки Користуватися послугами відділення банку, почти; послугами по ремонту та ін; Працювати (незначна частина) Навчатися Отримувати первинне медичне обслуговування та ін.

Отже, виходячи з перелічених процесів потрібно запроектувати: житло, об’єкти сервісної інфраструктури, об’єкти дошкільного, шкільного навчання, технічні об’єкти, об’єкти прикладання праці, рекреацію.

Які вимоги до функціонального зонування та планувальної організації території?

На даному етапі уже відомо ЩО проектуємо (житло та об’єкти інженерної і сервісної інфраструктури) і скільки м.кв. їх повинно бути. Залишається питання «ЯК?» проектуємо.

Функціональне зонування території здійснюється на основі комплексної оцінки природних ресурсів, аналізу розташування існуючих та перспективних об’єктів з урахуванням їх спеціалізації, інженерно-будівельних умов, наявних зовнішніх транспортних зв'язків, рекреаційних ресурсів.

Рис. 3 Схема функціональної організації (зонування) території

На схемі зонування території визначаються зони, що входять в межі нового проектованого поселення, а також зони, запроектованих об’єктів спільного із існуючим населеним пунктом користування:

• житлової забудови,

• громадської забудови,

• освітніх закладів,

• промислової (якщо така є) та комунального господарства,

• транспорту та вуличної мережі,

• об’єктів інженерного забезпечення,

• територій спеціального призначення,

• ландшафтно-рекреаційних територій,

• об’єктів природно-заповідного фонду.

В межах функціональних зон визначаються території з прописаними обмеженнями їх використання для забезпечення охорони природного середовища та з урахуванням вимог збереження історико-культурної спадщини.

Зона житлової забудови призначається для розташування житлових будинків, споруд зберігання автомобілів (для забудови середньої поверховості), окремих об’єктів соціального і культурно-побутового обслуговування населення, локальних рекреаційних та громадських просторів.

Зона громадської забудови призначається для розміщення об’єктів побутового обслуговування, освітніх, виховних та медичних закладів, спортивно-оздоровчих закладів, об’єктів відпочинку. Вищеперелічені об’єкти, виходячи з концепції планування, можуть формувати громадський центр так-званого неповного обслуговування.

Рекреаційна зона призначаються для відпочинку населення та з метою збереження цінного ландшафтно-природних територій.

Зони інженерної та транспортної інфраструктур визначають для розміщення і функціонування споруд і комунікацій транспорту (в т.ч. трубопровідного), зв'язку, інженерного обладнання.

Комунальні зони призначаються для підприємств комунального господарства. Проектуючи нове поселення потрібно врахувати потребу в його обслуговуванні, а саме:

• в щоденному організованому вивезенні сміття (чого нажаль не передбачено для сіл, результатом є тотальне засмічення прилеглих до села територій, в більшості випадків лісу чи засипання недіючого кар’єру);

• в розчищенні доріг від снігу зимою;

• в прибиранні громадського (не приватного) простру;

• в догляді за рослинністю благоустрою (поливанні, обрізанні гілок і т.д);

• охороні порядку приватними охоронними службами;

• обслуговуванні електромереж та приладів освітлення, мережі зв’язку, водопостачання та газопостачання.

Перелічені функції можуть забезпечуватися як приватним комунальним підприємством, розміщеним на території поселення так і у формі залучення приватних підприємств, що надаватимуть послуги згідно умов договору, але без їх фізичної локалізації на землях села.

Зонування території здійснюється з урахуванням сталих особливостей історичної забудови, наявної функціональної організації в межах існуючого села та з врахуванням генерального плану села та затвердженої схеми розвитку територій (у випадку проектування в приміській зоні Львова враховується «Схема розташування міста в системі розселення (з приміською і зеленими зонами), що входить до складу креслень Генерального плану Львова на період до 2025 року).

Планувальна організація території полягає у:

1) безконфліктному приєднанні нового поселення до історично сформованої структури села базуючись на принципах сталого розвитку поселень³ (рис. 4);

2) раціональному взаємному розміщенні всіх елементів (із врахуванням природних умов) як нового поселення так і існуючого задля сприятливих умов життя, праці та відпочинку населення (рис.5) ;

3) розробленні концепції транспортно-пішохідного каркасу з організацією вузлів входу на територію структурних елементів поселення (рис.6).

Рис. 4 Приклад включення нового поселення у структуру села Мітата (Греція): А. Існуючий стан села, Б. Включення нового поселення у структуру села , В. Схема забудови нового поселення, Г. Формування простору нового поселення. Інтернет-ресурс: http://www.kythera-aphrodite-museum.com/architects/
А Б В Г

Рис. 5 Графоаналітичний пошук оптимального розміщення функцій на території поселення

Можна сформулювати правила ОПТИМАЛЬНОГО взаємного

розташування об’єктів та використання території:

1. Розміщувати об’єкти таким чином, щоб мінімізувати м.п. проектованих вулиць. Для цього потрібно визначити інтенсивність відвідування об’єктів. Після чого дати пропозиції які об’єкти повинні розташовуватися безпосередньо на комунікаційних шляхах і мати загальний доступ, а які можуть бути розміщенні у житловій зоні;

2. Врахувати сумісність сусідніх об’єктів. Наприклад, навчальні заклади можуть межувати з рекреацією – сквером, парком, і не рекомендується їх межування з торгово-розважальними об’єктами (згідно закону, об’єкти торгівлі алкоголем та тютюном не можуть бути розміщені ближче аніж 200 м до школи). Також шкільні та дошкільні навчальні заклади повинні бути розміщенні в радіусі пішохідної доступності (див. ДБН 360-92**) та не можна їх «відсікати» від сельбищної території магістралям.

3. Бажано передбачити просторовий розподіл транспортно-пішохідних потоків. Розмістити об’єкти потрібно таким чином, щоб якнайменше перетиналося потоків транспорту і пішоходів.

Рис. 6 Схема функціонально-планувальної організації території

Щодня мешканці, вийшовши з дому, відвідуватимуть запроектовані об’єкти обслуговування, просто гулятимуть, але особливо інтенсивним буде рух пішоходів і транспорту ранком і ввечері на виїзді (в’їздах) поселення в поїздках на роботу (місцем праці більшості мешканців є значне місто). Отже, розмістити основні функціональні зони поселення необхідно таким чином, щоб території та об’єкти, поміж котрими здійснюється найбільш інтенсивний пішохідний чи транспортний зв'язок були поряд чи навіть межували, а об’єкти поміж якими є лише епізодичні зв’язки можуть знаходитися на значній віддалі.

Шляхом ескізування потрібно визначити оптимальне розташування об’єктів на заданій території та їх об’ємно-просторове вирішення.

Наступне питання – який вигляд матиме забудова в плані? Це можуть бути замкнута забудова, напівзамкнута, лінійна, з перетіканням просторів (чергування житлових будинків та озеленення), розташування будинків «ланцюгом», дисперсне розміщення будинків без будь-яких композиційних закономірностей та інш. (таб. 1)

Таблиця 1. Схеми планувальної організації території житлової забудови

Ознайомившись з варіантами розташування забудови та схемами їх транспортного обслуговування, як прийняти рішення щодо планувальної організації у своєму проекті? Схему планування диктують: природний каркас, планувальна структура існуючого поселення (села), концепція просторової організації нового поселення з закладеною системою просторових орієнтирів (маркерів).

Просторова організація поселення створюється на основі загальних принципів архітектурної композиції і відповідає закономірностям розвитку від загального до приватного, від основних елементів до тих, що їм підпорядковуються. Спрощено простір сельбищної території можна поділити на три типи: замкнена квартальна забудова, лінійна забудова і дисперсна (таб. 2). Комбінація цих типів формує численні різновиди простору.

Таблиця 2. Основні планувально-просторові типи житлового середовища.

Фоомуваня середовища лінійною блокованою забудовою зі зміщенням окремих житлових блоків, що забезпечує нормативну інсоляцію житла та порушує монотонність середовища	Формування середовища засобом повтору структурної одиниці - кварталу	Формування житлового середовища з імітацією «стихійної» забудови шляхом поєднання різних типів житла дисперсного розташування

Головним елементом нового поселення може бути комплекс будівель та споруд, що формуватимуть громадський центр.
Побудова об'ємно-просторової організації спрямована на виявлення цього головного елементу (чи групи елементів) засобами архітектурної композиції.

Оскільки більшість забудови поселення планується як малоповерхова садибна, то громадський центр, задля уникнення монотонності середовища, повинен формуватися з вертикальними елементами та цільними масами напротивагу «дрібній» формі житла.

Встановлення простих чергувань двох планувальних або об'ємних елементів створює метричний лад - закономірну послідовність повторення фрагментів загальної композиції. За таким принципом проводиться елементарна розстановка житлових будинків, що формує однакові житлові квартали. Введення додаткових елементів планування та забудови призводить до більш складних ритмічних побудов об'ємно-просторової композиції. Здійсненню такого принципу сприяє змішана забудова житловими будинками різних типів, поверховості, протяжності, конфігурації, пластичності, архітектурного вирішення фасадів.

Форма та розташування об’єктів в плані є результатом аналізу існуючої планувальної структури села, на землях якого ведеться проектування нового поселення, врахування основних планувальних осей та організації входу на території структурних частин поселення (рис.7,8).

Рішення щодо лінії забудови, композиції розташування об’ємів архітектури базується на висновках аналізу існуючої планувальної структури села, на землях якого ведеться проектування нового поселення (рис. 7-8).

Рис. 7. Визначення основних планувальних осей Рис.8. Ескіз забудови

та організації входу на території структурних частин поселення

Параметри забудови.

Важливим моментом у вирішенні композиції поселення є пошук оптимальної масштабності при виборі розмірів площі, ширини вулиць, бульварів і т. д. оскільки середовище поселення орієнтовно на 1000 мешканців, на відміну від міського, можна вважати камерним. Масштабність визначається відношенням висоти будівель і прилеглої території (рис. 9).

Рис. 9. Пошук оптимальних параметрів співвідношення ширини житлової вулиці проектованого поселення та висоти і характеру забудови (виходячи з особливостей сприйняття людиною фронтально замкнутого простору вулиці).

Також автор роботи має ознайомитися із сучасними напрямами архітектури, зокрема з досвідом будівництва нових екологічно орієнтованих поселень. Планування таких житлових утворень скеровано на мінімізацію як споживання ресурсів (енергії, території, води) так і продукування відходів.

Рис. 10. Приклади планувальних

вирішень екологічно орієнтованих

поселень, в основі яких ієрархічна

організація озеленених просторів з

поділом на приватні, доступні

мешканцям групи будинків

та загальнодоступні громадські

Е кономне використання землі під забудову можливе при блокованій забудові (рис. 11).

Рис.11.Приклади блокування забудови з організацією приватного та громадського простру . Вар. 1. Формування персонального замкнутого внутрішнього простору для групи будинків; Вар.2. Організація спільного громадського простору для кількох вулиць з житловою забудовою; Вар.3. Організація лінійного громадського простору для кількох планувальних типів блокованої малоповерхової забудови. Вар.4. Блокування хрестоподібних форм створює перетікаючий простір