Опера Балет

1. Місце опери як музично-драматичного твору в історії світової музичної культури.

2. Складові оперного спектаклю. Синтез мистецтв в опері.

3. Історичні передумови створення балету.Реформи балету.

4. Складові балетного спектаклю.

5. Розвиток балетного театру для дітей.

Опера – вид театрального мистецтва, в якому сценічна дія тісно пов”язана з музикою (вокальною і оркестровою). З італійської “опера” – твір.

До 16 ст. опері передувала антична трагедія, пісенні переспіви, діалоги, народні обряди і аристократичні святкування з музики і співу, маскаради і карнавали, театралізовані концерти, пасторальні спектаклі.

Перші опери були створені в Італії на рубежі 16-17 ст. в середовищі широко освічених аристократів, які мріяли возз”єднати поетичний текст, музику і театр за взірцем древньогрецького театру.

Опера використовувала музику як головний засіб виразності, породила школу професійного співу “бель канто”, змінила обличчя побутової пісні, підготувала розвиток романсу, створила нові можливості і нові жанри інструментальної музики, поставила музичне мистецтво у нові стосунки із словом, дією, літературним сюжетом, театральним видовищем.

Дуже популярною стає “серія пастиссимо” (паштет), який допускає поєднання сцен з різних опер, іноді і різних авторів.

Надалі у великих містах Європи опера приймала облік величезних карнавалів з фейєрверками, із зображенням грози, повіні, виверження вулканів, польоту хмар з богами на них, гірських перевалів, розкішних палаців і замків. Опера прославляла подвиги античних героїв, імператорів, полководців, їхнє благородство, любов і відданість. Вона пройшла в цитадель католицької церкви – у “вічне місто” Рим, де опери ставились навіть з життя святих. В Парижі в 17 ст. композитор Жан Батіст Люллі створював перші опери, в яких відбилось придворне життя епохи правління “Короля-сонця” Людовика 14. Спів в операх Люллі невідривний від слова, руху, жесту актора, недарма вводиться в оперу її важлива складова – балет. Від співаків вимагається неперевершена акторська гра. Це було справжнє музично-театральне видовище, без якого вже не міг обійтися жоден аристократ. В опері бачать свій престиж, прославлення дому, “суттєвий доказ” матеріального добробуту, могутності.

Ранні опери, які створювались на сюжети давньої історії і античних мифів, складалися головним чином з сольних вокальних номерів і супроводжувались невеликими інструментальними ансамблями. В кінці 17 ст., на цій основі в Італії виник жанр так званої опери-серія (Скарлатті, Гендель) на історичні або міфологічні сюжети з віртуозним співом в основі. В середині 18 ст. австрійському композиторові Глюку вдалося зробити з холодного придворного музичного театру театр переживань з колосальною напругою емоцій, зі справжніми героями, що жертвують своїм благополуччям заради щастя близьких людей, докорінно реформував оперу. У боротьбі проти надмірної віртуозності він досяг виразної простоти вокальних партій, наблизивши музику до інтонацій сценічної мови. Найбільш відома його опера “Орфей і Евридика”.