1. Метрична система віршування.

Метричне віршування (грец. metron – міра), або квантитативне (лат. guantitas – кількість) – віршування, побудоване на принципі унормованого чергування довгих і коротких складів (кількісних відношеннях мовних елементів, що утворюють віршовий рядок).

Таке віршування властиве мовам, в яких голосні звуки чітко різняться між собою за довготою (часом, необхідним для вимови), тобто подовження/короткість виступає як змістовно-розрізнювальний принцип. Іншими словами, довгий чи короткий голосний – це фонологічна ознака, така, що допомагає розрізнити смисл (санскритська, арабська тощо).

Квантитативне віршування побудоване на врахуванні часу, потрібного для вимови складу. Тому іноді його називають музично-мовним, оскільки в його основі лежать як мовні, так і музичні елементи. Склалося КВ на ранньому етапі розвитку мистецтва, коли текст ще не відокремився від музики.

Класичним прикладом квантитативного віршування було античне віршування.

Античне (метричне) віршування

Сформувалося у 8 ст.до н.е. в Греції, в 3 ст.до н.е. поширилося в Римі.

Античне віршування засноване на чергуванні довгих і коротких звуків.

Рядки вимірюються стопами (як і в силабо-тонічній системі), втім в середені стоп протиставляються не наголошені/ненаголошен, а подовжені/короткі.

В українській мові (як і в російській) довгі та короткі голосні фонологічно не розрізняються, тому квантитативне віршування в ній практично не можливе.

Основний елемент ритму – мора (лат. mora – проміжок часу) – це час, необхідний для вимовляння короткого складу ( v ).

Довгий склад дорівнює двом морам ( – ) = ( vv ).

Мори об’єднуються у стопи.

Стопа (подія) – (у метричному віршуванні) це елементарна складова віршового рядка, група коротких і довгих складів певної комбінації, що регулярно повторюється. Стопа є одиницею виміру та визначення віршового ритму.

В античному віршуванні розрізняли 28 різновидів стоп.

Антична метрика дає такі стопи:

2-складові стопи :

• Хорей, чи трохей (грец. choros – хор) – довгий + короткий склади (– v).

• ямб (грец. iambos) – короткий +довгий склади (тесис / арсис) ( v – ).

• спондей (грец. sponde – жертовний напій) – два довгих склади (– –);

• пірихій (грец. pyrriche – військовий танець) – два коротких склади ( v v ).

3-складові стопи :

• дактиль (лат від грец. daktylos – палець, у переносному значенні –міра (її одиниця) – один довгий і два коротких склади ( – v v );

• амфібрахій (грец. «з обох боків короткий») – два коротких, між ними – довгий склад (тесис /арсис /тесис) – ( v – v );

• анапест (грец. anapaistos – «зворотній, тобто обернений дактиль») – два коротких, і довгий склад (тесис / тесис / арсис) – ( v v – ).

Існували інші 3-складові стопи: молос ( – – – ); трибрахій ( v v v ); бакхій ( v – – ) та ін., проте вони не мали значення для європейського вірша.

4-складові стопи :

Одиниця повторності – чотири склади. Для європейського вірша не мали значення, за виключенням одного – пеона:

• пеон-перший (– v v v);

• пеон- другий (v – v v);

• пеон - третій (v v – v);

• пеон- четвертий (v v v –).

Найвідомішими і найуживанішими розмірами античного віршування були:

• Гекзаметр (грец. hex – 6 – шестимірник;) – 6 ст. дактиль з неповною останньою стопою і цезурою посередені:

– v v / – v v / – // v v / – v v / – v v / – v

Цезура членує третю стопу.

За тривалістю звучання довгий склад дорівнював двом коротким і міг бути ними замінений. Тому стопа античного Дактиля ( – v v ) могла бути замінена стопою Спондея ( – – ). Число складів ставало менше, втім тривалість звучання вірша не змінювалась. Нормативна графічна схема гекзаметра:

– v v / – v v / – v v / – v v / – v v / – –

Гекзаметром написані «Іліада»та «Одісея» Гомера, «Енеїда» Вергілія.

• Пентаметр (грец. pente – 5 – п’ятимірник) – п’ятистопний вірш.

Схема пентаметра:

v v / – v v – //–v v / – v v / –

Віршовий рядок складався з двох піввіршів, розмежованих цезурою; кожен з піввіршів має два дактилі й один довгий склад, який був розділений цезурою (кожному передували два дактилі).

Двовірш з гекзаметра і пентаметра називали елегійним дистихом. Елегійний дистих використовувався в елегійних віршах і в монологах трагедій.