13

Тема. Віршування. Загальне поняття про віршовий ритм і метр.

План.

1. Віршування як розділ літературознавства і художньо-мовленева система.

2. Специфіка віршового ритму.

3. Віршовий метр.

1. Віршування як розділ літературознавства і художньо-мовленева система.

Віршування, або Версифікація (лат. versus – вірш + facio – роблю) – це художньо-мовленєва система, що організується в тексти через механізм подвійного членування (кодування) мовлення (мовного і ритмічного), в результаті чого утворюється специфічна віршова одиниця – поетичний рядок, або вірш.

Термін «Вірш» вживається в декількох основних значеннях:

1) тип художнього мовлення (співвідношення Вірш – Проза);

2) окремий поетичний твір (вірш Л. Українки «Досвітні огні»), або поетичний жанр – «вірш»;

3) основна версифікаційна одиниця – рядок поетичного тексту.

Синоніми: віршорядок, верс. На письмі виділяється в окремий рядок.

2. Віршовий ритм

1). «Подвійне членування», або «подвійна сегментація». Подвійна сегментація – це членування мовлення на синтаксичні та ритмічні одиниці (речення, словосполучення, віршорядки), що надає мовленню динамічності, напруженості (у межах, які встановлює вірш). 2). Повтор віршових елементів, їх безперервне і загальне зіставлення і порівнювання. 3). Вертикальні зв’язки, що встановлюються між всіма елементами вірша як наслідок їхзагального співставлення і порівняння. Отже, - подвійна сегментація, - загальне зіставлення і порівнювання. - вертикальні зв’язки. Це три характеристики, що визначають специфіку Віршового Ритму.

Випадки незбігання синтаксичного і ритмічного членування в поетиці традиційно називають фр. терміном «enjambement» – (jamber – нога; enjamber - переступати ногою через перешкоду); укр.: енжамбеман, або Перенесення.

Енжамбеман – віршовий прийом, що полягає у перенесенні фрази, слова (або частини слова) з попереднього рядка на наступний, зумовлений незбіганням ритмічної паузи з паузою смисловою.

Наприклад:

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Який докір, яке страждання, Яке не сповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі?

І. Франко.

3. Віршовий метр

Принцип сумірності віршових рядків характеризується поняттям МЕТР (грец. metron – міра, розмір). Метр визначають також як закономірність ритму (загальна схема ритму). Він або підтверджує очікування ритмічного малюнка в наступних рядках, або передає специфічні переживання його порушення.

Ритм – явище універсальне, інтернаціональне.

Метр – категорія, що пов’язана з особливостями національної

Мови і законами її художнього розвитку.

У залежності від того, які саме елементи стають підґрунтям співмірності, вірші виявляють приналежність до тієї чи іншої системи віршування.

Тема. Системи віршування (2011).

1. Метрична система віршування.

2. Силабічна система віршування віршування.

3. Силабо-тонічне віршування

4. Тонічне віршування

5. . Народне віршування.

Література:

Гаспаров М. Л. Очерк истории европейского стиха. – М.: Наука, 1989. – 304с.

Костенко Н. В.Українське віршування ХХ століття. – К.: Либідь, 1993. – 232с.

Краснова Л. "Летючі катрени" Ліни Костенко // Дивослово. – 1997. – № 5–6. – С.35–37.

Системи віршування – це історично сформовані типи організації віршового мовлення, що зумовлюються мовними (фонологічними) та культурно-історичними причинами.

Віршове мовлення існує у всіх народів за всіх відомих нам часів. Найдавніша форма віршового мовлення – це пісня, де ритмічно організоване слово нерозривно пов’язане з мелодією.

Віршове мовлення й сьогодні щільно пов’язане зі співом і мелодією. Яскраве тому підтвердження – бардівська творчість. Втім відокремлюватися від мелодійного супроводу віршове мовлення починає ще на ранній стадії розвитку літератури. З цього моменту воно живе своїм життям як мистецтво слова, зберігаючи натомість внутрішній зв'язок із первісним синкретизмом.

Вірш і сьогодні впливає на нас не лише своїм змістом, але й своїм звучанням, тому більш адекватне, аутентичне, «повне» сприйняття поезії –слухати її на голос.

Однак, за таким глибинним зв’язком музики й поезії, ритм віршовий і ритм музичний за своїм характером суттєво різняється між собою. Музичний ритм безперервний, будь-яка пауза обмежена. Віршовий ритм має інший малюнок – кожний рядок починає все ніби-то спочатку, тривалість паузи між віршами та в межах віршових рядків не входить до відліку ритмічних одиниць, тому паузи за тривалістю можуть бути різними.

Ще раз наголосимо: основною ритмічною одиницею у віршовому творі завжди є віршовий рядок як результат подвійного членування мовлення, – невипадково, що на письмі він виділяється графічно. Втім внутрішня структура вірша в різних мовах, різних літературних традиціях може бути різною (тобто організована за різними ритмічними критеріями). Це спричиняє формування різних систем віршування.

Визначаємо два основних чинники, що сприяють розвитку системи віршування в національній літературі: лінгвістичні особдивості та культурно-історичні фактори, зумовлені традицією, характером культурної доби, впливами і т.ін.

Розглянемо найбільш поширені системи віршування (СВ).

Основні системи віршування можна об’єднати у дві великі групи:

• віршування квантитативне (кількісне);

• віршування квалітативне (якісне);

Типи віршування розрізняються за тим принципом співмірності ритмічних одиниць.

• Квантитативне (у рос. варіанті літературознавства — метричне) – характеризується нормативним чергуванням довгих і коротких складів.

• Квалітативне, спрямоване на врахування акцентної виразності складів (принцип наголошеності та ненаголошеності). Ця група поділяється на такі версифікаційні підгрупи:

• силабічну;

• тонічну;

• силабо-тонічну.

І. Качуровський виділяє ще:

• перехідні системи (римована проза, верлібр),

• імітативну систему (відтворює ритмічну схему квантитативної поезії силабо-тонічними засобами (довгий склад = склад з наголошеним; короткий склад = з ненаголошеним).

Окреме питання – народний вірш.