6. Грошово-кредитна система
Німеччина має розвинену банківську систему. Центральний банк країни заснований у 1765 році. В 1945 році в кожній землі ФРН створено центральні банки. В 1957 році вони злились в єдиний Німецький федеральний банк — Дойче Бундесбанк. Бундесбанк є державною юридичною особою, не підпорядковується ні уряду, ні парламенту, а лише закону про Бундесбанк.
Найважливіші функції Бундесбанку:
емісія банкнот;
операції із золотом та девізами;
касове виконання бюджету;
кредитування держави та міжнародних організацій;
облікова політика;
регулювання банківських резервів і грошової маси.
Наступна ланка в кредитній системі Німеччини — комерційні банки. Найбільші з них: Дойче банк, Комерцбанк, Дрезднербанк. До комерційних банків зараховуються також приватні банкіри (приватні комерційні банки, які не мають правового статусу акціонерного товариства, але є впливовими).
Кредитна система ФРН включає також ФКІ, які мають чітку спеціалізацію: ощадні каси, іпотечні банки, державні кредитні установи, кредитні товариства, страхові товариства, інвестиційні компанії.
Грошова одиниця Німеччини — німецька марка.
До світової економічної кризи 1929—1933 pp. кредитна система Німеччини в цілому не регулювшіася законодавством. Перший закон про кредитну систему, прийнятий 1935 p., згодом багаторазово доповнювався різними постановами, шо зробило його в правовому сенсі дуже нечітким. Новий закон про кредитну систему було прийнято лише 1961 р.
З 1945 р. нагляд за кредитними установами здійснювався міністерствами земель. Централізований нагляд за кредитною системою передавався Федеральному' бюро нагляду. Уряду надавалося право на закриття банків і бірж у разі банківської кризи.
Німецький федеральний банк ("Бундесбанк") є спадкоємцем "Рейхсбанку", створеного в 1875 р.
Після закінчення Другої світової війни діяльність "Рейхсбанку" і його філій в радянській зоні була повністю припинена. У західних зонах введена дворівнева банківська система. її особливістю було те, що в кожній із земель Німеччини виникли центральні банки на базі збережених відділень "Рейхсбанку". їхня діяльність координувався Банком німецьких земель (БНЗ), створеним окупаційною штадою західних країн.
У 1957 p., відповідно до закону про створення Німецького федерального банку, об'єднано центральні банки Банку німецьких земель. Таким чином виникла емісійна система, що існує й досі. При створенні Німецького федерального банку принцип централізації був застосований не повністю. Центральні банки земель, що підпорядковуються 'Бундесбанку", й досі мають певну організаційну самостійність.
Німецький федеральний банк виконує такі завдання:
управляє валютними резервами національної економіки;
здійснює емісію банкнот;
контролює надання коштів кредитним установам;
визначає напрями фінансової політики держави;
здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду.
До керівних органів Німецького федерального банку належать Рада центральних банків земель. Рада директорів, Правління центральних банків земель. Організаційна структура Німецького федерального банку наведена на мат 9.
Мал. 9. Організаційна структура Німецького федерального банку.
Рада центральних банків земель — головний орган Німецького федерального банку, до неї входять: президент і віце-президент, інші члени Ради директорів і Правління центральних банків земель. До компетенції ради входить:
визначення грошово-кредитної політики;
розробка загальних директив для ведення діяльності й адміністративного керівництва;
розмежування сфери впливу Ради директорів і Правління центральних банків земель;
координація діяльності Ради директорів і Правління центральних банків земель.
Всі члени Ради центральних банків земель призначаються президентом країни за пропозицією Уряду (з урахуванням думки Ради центральних банків) терміном на вісім років (у деяких випадках — на коротший термін, але не менше двох років). Члени Ради директорів не можуть бути відкликані до закінчення терміну їхніх повноважень, за винятком особистих причин. Цей принцип забезпечує незалежність і захищеність членів ради.
З об'єднанням Німеччини, відповідно до нової редакції закону про Німецький федеральний банк, його організаційна структура була змінена згідно з державним устроєм країни й одночасно скорочена до дев'яти центральних банків. Відділення центральних банків земель розташовані у великих населених пунктах.
Рада директорів — центральний виконавчий орган Німецького федерального банку, що відповідає за виконання рішень Ради центральних банків земель. Рада директорів здійснює ділове й адміністративне управління банками. До компетенції Ради директорів віднесені питання операцій із кредитними інститутами, що виконують завдання федерального значення, валютні операції та операції на відкритому ринку.
До складу Ради директорів входить президент і віце-президент Німецького федерального банку та інші члени Ради директорів, котрі призначаються президентом Німеччини за поданням федерального уряду на вісім років.
Правління центральних банків земель складається із президентів і віце-президентів центршіьних банків. Центраіьні банки земель здійснюють операції з місцевими органами влади, а також із кредитними установами в межах свого регіону.
При центратьних банках земель існують ради, які складаються з представників банківської системи країни, підприємств і приватних осіб. Рада є дорадчим органом, через неї Німецький федеральний банк підтримує відносини з кредитними установами й підприємствами-позичальниками.
Державним органом регулювання небанківської фінансової сфери виступає Регулюючий орган фінансових послуг. Ця установа (створена в 2002 р.) здійснює нагляд за діяльністю кредитних установ, страхових компаній, інвестицшних фірм та інших фінансових організацій.
Комерційні банки, залежно від напрямків їхньої діяльності, поділяються на універсальні і спеціалізовані.
До універсальних банків Німеччини належать гросс-банки та регіональні банки.
Гросс-банки — комерційні банки, найбільші німецькі кредитні установи, створення яких почалося в XIX ст. Серед них виділяються три найбільші банки — "Дойчебанк", "Дрезденбанк" і "Коммерцбанк". Усі банки є акціонерними товариствами, капітал яких широко розмішений як усередині країни, так і в міжнародному масштабі. Кожен із цих банків має від 200 до 300 тисяч акціонерів. За своїми капіталами гросс-банки входять до складу найпотужніших банків світу. Всі три банки мають розгалужену мережу філій (понад 4000), які охоплюють усю Німеччину.
Кожен гросс-банк очолює фінансово-промислову групу, яка виникла на основі його зрошування з промисловими концернами країни. Найбільшу фінансово-промислову групу має "Дойчебанк": до неї входять найпотужніші концерни таких ключових галузей економіки як електротехніка, електроніка, атомна промисловість і важке машинобудування. Особливо тісно "Дойчебанк" взаємодіє із промисловими концернами "Сіменс", "Геш", "Ганіел", "Хенкель" та ін.
Фінансова група "Дрезденбанку" дещо поступається попередній. Вона включає, зокрема, концерни "Крупна", "АГ-телефун-кен", "Металлгезельшафт-Дегуса", "Грюндіг".
Група "Коммерцбанку" теж заснована на тісних зв'язках цієї фінансової установи з потужними промисловими концернами, такими як "Іг-фарбен", "Гантель", "Верхан", "Тіссен" та ін. До групи "Коммерцбанку" входить близько 50 підприємств із різних галузей економіки.
Регіональні банки — це приблизно 200 установ. їх робота здійснюється на підставі законодавства про діяльність акціонерних товариств, акціонерних командитних товариств і товариств із обмеженою відповідальністю.
Тривалий час діяльність регіональних банків була обмежена одним районом чи галуззю, аіе сьогодні вона поширюється на всю територію Німеччини та за її межі.
До універсальних комерційних банків належать також філії іноземних банків. Загальний рівень активності інших держав на фінансовому ринку Німеччини досить високий. У Німеччині представлені понад 300 іноземних кредитних установ із розвинутою мережею філій (близько 1000).