Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав

Існує кілька стратегій, яких дотримується фірма при ви­користанні прав на ОІВ.

1. Стратегія захисту від конкурентів за допомогою отри­мання монопольного права на виробницт­во нової про­дукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визна­чити оптимальний спосіб і територію ре­єстрації ви­ключ­них прав. Важливим є забезпечення патен­тної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі пору­шен­ня прав.

2. Стратегія ліцензування на основі отри­мання моно­по­льних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав до­звіл на вико­ристання цієї технології за ліцензійним догово­ром. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобро­совісних конкурентів.

3. Стратегія формування уставного капі­талу підприєм­ства шляхом внесення до його складу прав на ОІВ, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця страте­гія дозволяє без використання грошей формувати знач­ний за розміром устав­ний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

4. Стратегія створення іміджу компанії, яка спрямована на те, щоб шляхом управління інтелектуальної власності підвищити інвестиційну приваб­ливість підприємства.

Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав

Разом із збільшенням кількості ОІВ, ростом конкуренції на ринках товарів і по­слуг зростає кількість порушень прав на ОІВ недобросовісними конку­рентами. Для бо­ротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займа­ються запобіганням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на ОІВ.

Судовий порядок захисту прав – найбільш ефектив­ний, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на ОІВ вирішується у суді. Як правило, сторони пого­джуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

Значною мірою зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, спрямована на профілактику право­порушень.

Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації

Після закінчення юридично визначеного строку дії прав на ОІВ він зникає як об’єкт власності і переходить у сус­піль­не надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі під­приємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої ОІВ, а з іншого боку, відкривається можливість безо­платного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншим право­влас­никам. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина мож­ливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу.

3. Маркетинг інтелектуальної власності

Маркетинг у перекладі з англійської мови означає «ринкова діяльність». Спочатку маркетинг розглядали як економічну діяльність, що полягає в просуненні товарів і послуг від вироб­ника до споживача. У подальшому функції маркетингу значно розширилися і почали охоплювати процеси від виник­нення ідеї нового товару чи послуги до післяпродажного їх обслуговування.

Маркетинг інтелектуальної власності розпочинається з пошу­ку та відбору ідей, які могли б привести до комерцій­ного успіху нового товару на майбутньому ринку.

Предмет маркетингового дослідження інтелектуальної власності – ринок результатів творчої діяльності людини, наково-технічних досягнень, дизайнерських розробок, літера­турних і художніх творів, ділових і виробничих секретів, професійних знань і досвіду та ін.

Предмет маркетингового дослідження – власники і про­давці ОІВ.

Маркетинг інтелектуальної власності:

• виконується відділом оптимізації управління, відділом мар­ке­тингу на основі даних технологічного аналізу або шляхом аутсорсингу;

• представляє собою виявлення тенденцій розвитку ринку технологій;

• надає можливість визначити активність ринку ОІВ для обґрун­тування можливості переоцінки за справедливою вар­тістю, виробити стратегію поведінки відносно транс­фер­ту технологій.

Оскільки конкурентоздатність товару визначається від­ношенням якість-ціна, а якість забезпечується технологією, яка, в свою чергу, залежить від «революційності» винаходів, що лежать у її основі, то прогнозування нових технологій слід вважати важливим елементом маркетингу.

Проведення всебічних маркетингових досліджень і про­гно­зування умов реалізації об’єктів права інтелектуальної власності на внутрішньому ринку ліцензій і за кордоном – один з найбільш важливих аспектів патентно-ліцензійної діяль­ності. Мета подібних досліджень полягає не тільки в обґрунтуванні висновків про доцільність продажу або закуп­ки конкретних ліцензій, а й у визначенні тих оптимальних умов ліцензійних угод, за яких вони взаємовигідні як для продавця, так і для покупця прав на ОІВ.

Серед особливостей маркетингу ОІВ такі:

• необхідність створення адекватного правового захисту інте­лектуального продукту, що буде забезпечувати захист її власника від недобросовісної конкуренції, незаконного копіювання власності;

• наявність правового захисту у вигляді патенту, ліцензії та інших способів захисту дають власнику інтелектуального про­дукту проводити відповідно: виробничу, збутову, ціно­ву, товарну політику, нарощування прибутку не лише шляхом власного виробництва товару, але й за рахунок отримання доходу від продажу ліцензії на його випуск іншим вироб­никам;

• на ринку інтелектуальних продуктів позиціонує не сам про­дукт, а права на нього;

• інтелектуальний продукт не підлягає фізичному зносу, а строки його морального зносу важко передбачувані.

Завдання маркетингу інтелектуальної власності:

• зосередження ресурсів підприємства на виготовлення інте­лектуального продукту, необхідного споживачам в обраних сегментах ринку;

• ототожнення якості інтелектуального продукту та міри задоволення потреб споживача;

• мінімізація затрат споживача;

• дослідження кон’юнктури ринку;

• прогнозування ринку;

• орієнтація на стратегічну перспективу формування попиту;

• поєднання різних методів управління;

• ситуаційне управління.

Для більшості малих і середніх підприємств маркетинг продукції і послуг – одна із серйозних проблем. Марке­тин­го­ва стратегія повинна встановлювати чіткий зв’язок між про­дук­цією, послугами, фірмою. Іншими словами споживачі повин­ні мати можливість з першого погляду бачити відмін­ність між вашою продукцією і послугами та продукцією ваших конку­рентів і асоціювати їх з визначеною бажаною якістю.

Функції маркетингу інтелектуального продукту роз­різня­ються залежно від того, яку роль виконує інтелек­туаль­ний продукт (див. табл. 11.1).

Отже, виходячи з маркетингових підходів до ролі інте­лек­туального продукту, можна виділити два види підпри­ємств: підприємства, що виробляють тільки інтелектуальний продукт, та підприємства, що використовують інтелектуаль­ний продукт, як інструмент маркетингу.

Таблиця 11.1