Теорії інтелекту: резюме
Розглянуті в цьому параграфі чотири теорії інтелекту розрізняються в декількох моментах. Гарднер намагається пояснити широку різноманітність ролей дорослої людини, що виявляються в різних культурах. Він уважає, що таку різноманітність неможливо пояснити існуванням базової універсальної інтелектуальної здібності, і припускає, що існує принаймні сім різних проявів інтелекту, присутніх у тих або інших поєднаннях у кожного індивідуума. Згідно Гарднеру, інтелект є здібністю до рішення задач або створення продуктів, що мають цінність у певній культурі. Відповідно до цього погляду полінезійський мореплавець, що має розвинені навички орієнтації за зірками, фігурист, що успішно виконує потрійний «аксель», або харизматичний лідер, що захоплює за собою натовпи послідовників, не менш «інтелектуальні», ніж учений, математик або інженер.
Теорія Андерсона намагається пояснити різні аспекти інтелекту – не лише індивідуальні відмінності, але й зростання когнітивних здібностей у ході індивідуального розвитку, а також існування специфічних здібностей, або універсальних здібностей, що не різняться від одного індивідуума до іншого, як, наприклад, здатність бачити об'єкти в трьох вимірах. Для пояснення цих аспектів інтелекту Андерсон припускає існування базового механізму переробки, еквівалентного загальному інтелекту, або фактору g Спірмена, разом із специфічними процесорами, відповідальними за пропозиціональне мислення, а також за візуальне і просторове функціонування. Існування універсальних здібностей пояснюється за допомогою поняття «модулів», функціонування яких визначається мірою дозрівання.
Триархічна теорія Стернберга ґрунтується на погляді, згідно з яким більш ранні теорії інтелекту є не помилковими, а лише неповними. Ця теорія складається з трьох субтеорій: компонентної субтеорії, що розглядає механізми переробки інформації; субтеорії досвіду (експериенціальної), що бере до уваги індивідуальний досвід рішення задач або знаходження в певних ситуаціях; контекстуальній субтеорії, що розглядає взаємовідносини між зовнішнім середовищем і індивідуальним інтелектом.
Біоекологічна теорія Цесі є розвитком теорії Стернберга і досліджує роль контексту на глибшому рівні. Відкидаючи уявлення єдиної загальної інтелектуальної здібності до рішення абстрактних завдань, Цесі вважає, що основою інтелекту є множинні когнітивні потенціали. Ці потенціали біологічно обумовлені, проте міра їх прояву визначається знаннями, накопиченими індивідуумом у певній галузі. Таким чином, згідно Цесі, знання є одним з найважливіших чинників інтелекту.
Незважаючи на ці відмінності, усі теорії інтелекту мають ряд загальних рис. Усі вони намагаються брати до уваги біологічний базис інтелекту, будь то базовий механізм переробки або сукупність множинних інтелектуальних здібностей, модулів або когнітивних потенціалів. Крім того, в трьох з цих теорій особливо підкреслюється роль контексту, в якому функціонує індивідуум, тобто середовищні чинники, що впливають на інтелект. Таким чином, розвиток теорії інтелекту припускає подальше вивчення складних взаємодій між біологічними і середовищними чинниками, що знаходяться в центрі сучасних психологічних досліджень.