Основні правила роботи з грунтовыми об'єктами

Вологі нашарування на предметах-носіях, зразки грунту в най-коротші строки (1—3 доби) мають надійти до експертної устано­ви, за інших обставин — повинні бути висушені на повітрі із запо­біганням дії сонячного проміння; умови зберігання і транспорту­вання мають забезпечувати їх збереження.

Не рекомендується самостійно знімати грунтові нашарування (особливо на дактилоплівку чи липку стрічку); в разі крайньої необхідності слід забезпечити збереження їх шаруватої будови (особливо нашарувань на транспортних засобах, взутті).

Порівняльні зразки грунту відбирають, орієнтуючись на глиби­ну (1—5 см) можливого контакту предмета-носія з грунтом під час події (переміщення по твердому чи сипучому, вологому чи су­хому грунту), безпосередньо з місця події та по радіусу 1—5—10 м з з—4 точок (не змішуючи їх, по 50—200 г з кожної точки відбо­ру), враховуючи, що грунт за зовнішніми ознаками (кольором, механічним складом) повинен бути подібним до ґрунтових наша­рувань; також по радіусу відбирають контрольні зразки за межа­ми ділянки, орієнтуючись при цьому на відмінність ознак грунту, рослинності чи використання території.

При можливих контактах з глибшими шарами грунту (захоро­нения) у котлованах, ямах чи на схилах порівняльні зразки відби­рають через кожні 10—20 см, з дна та з прилеглих оточуючих по­верхонь.

За наявності слідів, забруднених кров'ю, нафтопродуктами, зразки відбирають з чистих ділянок у безпосередній близькості до них. При виявленні відшарувань чи відбитків на поверхні грунту, придатних для трасологічних досліджень, вони вилучаються і транспортуються із запобіганням їх руйнуванню.

У випадках наявності відбитків, вмісту нафтопродуктів чи ін­ших однакових домішок у достатніх кількостях (рослинних час­ток, домішок фарби, вугілля) їх дослідження проводяться у рам­ках комплексної експертизи.

Можливості судово-експертних досліджень ґрунтових об'єктів та отримання в результаті їх проведення повноцінної і макси-

344

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

345

мально достовірної інформації, порівнянної з іншими матеріала­ми справи, перебувають у прямій залежності від якості підготов­ки матеріалів, які надаються на експертизу.

Передбачити результати таких досліджень важко, оскільки грунт є відкритою динамічною системою, пов'язаною з оточую­чим середовищем постійним обміном речовин і енергії (винос еле­ментів з урожаєм, вітрова, водна ерозія тощо; надходження речо­вин у вигляді рослинного опаду, органічних і мінеральних добрив, промислових стоків, кислотних дощів, вітру тощо) та здатною в певних межах протистояти змінам і зберігати свої основні власти­вості (буферність грунтів). Деякі характеристики грунтів {колір, механічний і мінералогічний склад) мало змінюються під дією природних факторів (погодні, сезонні впливи, зміни рослинності), але більшість з них залежить від впливу просторового і часового характеру; антропогенні фактори (проведення робіт, що зміню­ють характеристики грунтів, — обробка речовинами, перекопу­вання, внесення добрив, забруднення частками будівельних ма­теріалів, сміття тощо) можуть призводити до значних змін і більш стабільних ознак. Враховуючи погодні умови, що мали місце при відборі зразків і в час події, характер використання чи зберігання об'єктів-носіїв ґрунтових нашарувань, експерт має змогу оцінити отримані показники і зробити правильні висновки.

Як і всі докази, висновки судово-грунтознавчої експертизи мо­жуть бути вірно оцінені тільки при їх розгляді у сукупності з ін­шими доказами у справі.

Відповіді на питання про наявність і локалізацію нашарувань, їх природу чи наявність певних сторонніх домішок в об'єктах досліджень, встановлення механізму утворення нашарувань, як правило, не викликає значних труднощів. Це стосується питання про походження ґрунтових нашарувань від конкретної ділянки місцевості за умови, що сукупності виявлених ознак ґрунтових за­бруднень та зразків з місця події аналогічні між собою, відрізняю­ться від ознак контрольних зразків і можуть бути визнані прак­тично неповторними. У практиці судово-грунтознавчих дослі­джень об'єкти з такими наборами ознак трапляються відносно рідко. Частіше ідентифікація утруднена через зміну або неповно­ту відображення всіх властивостей (ознак) грунтів у нашаруван­нях чи в порівняльних зразках, замаскованість ознак ототожню­ваного об'єкта, відображених в ідентифікуючому об'єкті, чи неможливість виявити достатню кількість ознак (наприклад, мала кількість речовини, забрудненість кров'ю, нафтопродуктами), або через наявність у ототожнюваного і ідентифікуючого об'єктів ли-

ше родових (групових) ознак. У таких випадках експерт може зробити висновки тільки про наявність у порівнюваних об'єктів спільної (різної) родової чи групової (або ж вузької групової) на­лежності.

Однакова (різна) родова (групова) належність — це належність об'єктів до одного (чи до різних) роду (групи), що встановлюється порівнянням, оцінкою ознак і визначається однаковими (різни­ми) сукупностями відповідних родових (групових) ознак.

За наявності подібного, але недостатнього для остаточної іден­тифікації комплексу ознак чи наявність нетипових ознак, що рід­ко зустрічаються і мають високу значимість, можна виділити більш вузьку конкретну групу і зробити висновок про спільну вузьку групову належність об'єктів. Отже, деякі ознаки залежно від ситуації можуть виступати в ролі групових чи вузьких групо­вих ознак; в окремих випадках певні ознаки можуть переводи­тись із розряду родових до групових ознак чи навпаки — вмоти­воване обгрунтування подібної оцінки ознак дається експертом у синтезуючій частині висновку.

Висновок, що базується на збігу невеликої кількості загальних, широко розповсюджених ознак, визначає настільки велику мно­жину, що його доказове значення досить невелике. Чим менше обсяг встановлюваної групи і більша кількість своєрідних ознак "й формує, тим більше доказове значення мають віднесені до неї об'єкти, оскільки при цьому існує більш висока ймовірність наяв­ності зв'язку між цим об'єктами і подією злочину.

При встановленні доказового значення висновків судово-грунто­знавчої експертизи висновки про спільну родову чи групову належ­ність порівнюваних об'єктів ніякою мірою безпосередньо не свід­чать про наявність зв'язку між елементом матеріальної обстановки злочину та досліджуваним об'єктом і не можуть трактуватись як висновки про тотожність. Доказове значення таких висновків зале­жить від конкретних обставин справи і при відсутності протиріч з іншими матеріалами справи може виступати як необхідна ланка у ланцюгу фактів, за допомогою яких визначається можливість чи вірогідність зв'язку між об'єктами і подією.

У деяких випадках велике доказове значення має негативний висновок відносно родової і групової належності тих чи інших об'єктів. Але констатація факту нетотожності порівнюваних об'єк­тів за ознаками (родовими чи груповими) ще не свідчить про від­сутність зв'язку між; речовим доказом і подією злочину. Ця нето­тожність може бути зумовлена змінами слідів-нашарувань чи са­мого об'єкта на місці події в минулий ідентифікаційний період

і

346

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

347

(наприклад, з'ясуються факти повторного падіння підозрюваного після події злочину, чищення одягу, проведення робіт на місці по­дії чи наступного використання робочого інструменту, які не були встановлені раніше та не надані у розпорядження експерта).