3. Процесуальні та організаційні засади проведення судових експертиз

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду (крім випадків обов'язкового її призначення), які приймають рі­шення виходячи з конкретних обставин справи, необхідності за­стосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом.

Експертиза проводиться в період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального доку­мента (постанови слідчого чи ухвали суду). Призначення екс­пертная е процесуальною дією і, таким чином, її проведен­ня можливе лише у порушеній справі.

Разом з тим у літературі і серед практичних працівників існує думка, що окремі види експертиз можна проводити до винесен­ня постанови про порушення справи. Однак при такому порядку відсутні реальні гарантії вірогідності експертного висновку та істотно ускладнена реалізація права обвинуваченого на захист. Вважаємо, що наведена точка зору не має наукової основи і про-тирічить принципам кримінального судочинства.

Не можуть бути виправдані окремі спроби підмінити експерти­зу дослідженнями, які проводяться до порушення кримінальної справи, а потім у вигляді довідок, складених спеціалістом за ре­зультатами проведеного ним дослідження, приєднуються до кри­мінальної справи. Ми категорично, на основі положень доказово-

ОКРЕМІВЩИ ЕКСПЕРТИЗ

то права, стверджуємо, що експертне дослідження має бути про­ведено лише особою, призначеною експертом у встановленому законом порядку, а акти або довідки про результати відомчого до­слідження якої-небудь обставини не можуть розглядатися як ви­сновок експерта.

Призначаючи експертизу, слідчий (суд) визначає, до якого виду судової експертизи^ належать питання, що його цікавлять, у якому експертному закладі має проводитися відповідна експертиза (екс­пертизи), чи є необхідність у комплексній експертизі тощо.

Судово-експертні установи Міністерства юстиції включають науково-дослідні інститути, їх філіали і лабораторії, в яких, крім криміналістичних, проводяться судово-автотехнічні, товарознав­чі, бухгалтерські та інші експертизи (в експертних установах пе­релік окремих некриміналістичних експертиз не є сталим).

Існують також експертні підрозділи в системі Міністерства внут­рішніх справ — експертно-криміналістичні центри, управління та відділи (їх назви нерідко змінюються).

Судово-медичні експертизи проводяться в бюро судово-ме­дичних експертиз; судово-психіатричні — в спеціалізованих ме­дичних установах та науково-дослідних центрах.

У відповідності з законом експертом може бути будь-яка особа, яка не заінтересована у справі та має відповідні спеціальні знан­ня. Але в тих випадках, коли конкретний вид експертизи прово­диться в експертній установі, слідчий (суд) не повинен залучати як експертів осіб, які не працюють у даній установі. Крім усього іншого, слідчого тут повинна стримувати і проблема оплати праці експерта.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи повинні міс­титися вказівки про те, для встановлення яких обставин вона проводиться, викладатись коротка фабула справи і чітко фор­мулюватися питання експерту. Слід підкреслити, що питання не можуть бути правовими і виходити за межі компетенції експерта. Інакше останній у письмовій формі повідомляє орга­ну, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок. За необхідності одержання відомостей довідкового характеру, роз'яснень і консультацій слідчий (суд) може звернутися у відпо­відні організації до спеціалістів конкретної галузі знань, які зо­бов'язані надати йому такі відомості. Ці відомості, викладені в офіційній відповіді на запит, мають міститися у належному, пе­редбаченому законом, джерелі доказів — документі — і як вста­новлені фактичні дані можуть повною мірою використовуватись у процесі доказування.

60

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

61

Експерту можуть повідомлятись обставини справи, які безпо­середньо стосуються питань, що ним вирішуються, або надава­тись для ознайомлення матеріали справи. Він повинен також бу­ти поінформований, як було виявлено і вилучено об'єкти та віді­брано проби, надані йому для дослідження. Для цього експерту можна направити відповідні протоколи слідчих дій.

З метою одержання відомостей, необхідних для дачі висновку, експерт має право порушувати клопотання про надання йому но­вих матеріалів, бути присутнім під час проведення допитів та ін­ших слідчих дій і ставити допитуваним особам запитання, що стосуються експертизи (ст. 77 КПК), а в судовому засіданні, крім того, брати участь у дослідженні доказів.

Доцільно експерту повідомляти лише про вірогідно встановлені факти, оскільки під впливом висловлюваних слідчим припущень, сумнівів, версій, що перевіряються, у експерта може сформува­тися певна установка, яка у майбутньому справить негативний вплив на сприйняття і витлумачення ним результатів проведених досліджень, що може призвести до помилкових висновків.

Під час проведення експертизи в суді підсудний, захисник та інші учасники судового процесу подають у письмовій формі пи­тання, які можуть бути вирішені лише шляхом проведення екс­пертизи. Після їх обговорення, з урахуванням думок учасників судового процесу суд формулює поставлені ним за власною іні­ціативою питання і виносить ухвалу. Якщо питання, подані учас­никами судового розгляду, відхилено судом, в ухвалі зазначаєть­ся про це з наведенням мотивів відхилення.

Законом детально не регламентована участь у суді експерта, який дав висновок на досудовому слідстві. Оскільки вирок може грунтуватися лише на досліджених у судовому засіданні доказах, суд у необхідних випадках повинен забезпечити участь експерта у судовому засіданні або, якщо визнає за можливе розглядати справу у відсутності експерта, оголосити і дослідити висновок, даний ним на досудовому слідстві.

Виклик у суд експерта, який дав висновок на досудовому слід­стві, є доцільним у випадках, коли для оцінки обгрунтованості висновків експерта, перевірки правильності застосування ним конкретних методик, наведених у дослідницькій частині виснов­ку розрахунків та інших даних, потребуються роз'яснення екс­перта або доповнення висновку. На жаль, на практиці допускаю­ться необгрунтовані виклики експертів до суду (наприклад, лише для підтвердження у повному обсязі даного ним раніше висновку)

або його присутність протягом усього судового розгляду, що не ви­кликається необхідністю. Для запобігання невиправданих втрат робочого часу експерта слід керуватися апробованим правилом, за яким суд на клопотання експерта може обмежити його присут­ність у судовому засіданні часом, необхідним для дослідження до­казів, що мають відношення до предмета експертизи, дачі ним висновку і перевірки його судом.

Слід враховувати, що не допускається проведення експертизи на стадії попереднього розгляду справи суддею. Але у цей період може вирішуватись питання про виклик у судове засідання осіб, які володіють спеціальними знаннями, для проведення експерти­зи. Крім того, якщо буде встановлена істотна неповнота дізнання або досудового слідства (зокрема, внаслідок непроведених екс­пертних досліджень), яку неможливо компенсувати в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідуван­ня. При цьому в ухвалі необхідно вказати, які конкретно обстави­ни підлягають встановленню шляхом проведення експертизи.

Якщо справа розглядається в апеляційній інстанції, то у разі необхідності і лише відносно тієї частини вироку, законність і об­грунтованість якої оспорюється в апеляції, суд може призначи­ти експертизу, що проводиться за правилами, передбаченими ст. 310 КПК та главою 18 КПК, під час апеляційного проваджен­ня. У касаційній інстанції суди не мають права призначати екс­пертизу.

Методику проведення експертизи визначає експерт. Іноді під час проведення судово-медичної або судово-психіатричної екс­пертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обви­нуваченим або його обстеження. У такому разі суд за поданням слідчого, погодженим з прокурором, поміщає обвинуваченого (підсудного) у відповідний медичний заклад, про що виносить по­станову.

При проведенні експертизи можуть бути присутніми слідчий, обвинувачений; у тих випадках, коли вона проводиться під час су­дового слідства поза залою судового засідання, мають право бути присутніми судді та учасники судового розгляду.

Слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи (постанова про при­значення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дозволяє це зробити) і роз'яснити права, надані йому законом. Так, обвинувачений має

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

62

Розділ 2

63

право заявити відвід експертові. У відповідності з законом екс­пертами не можуть бути особи, що перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК). Відводу підлягає експерт, якщо: він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відпо­відачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчо­го, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або обвинуваче­ного; брав участь у даній справі як свідок, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представ­ник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; під час досудового слідства у справі вирішував пи­тання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків три­мання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на по­станови про відмову в порушенні кримінальної справи або за­криття справи; під час досудового розслідування справи роз­глядав питання про усунення захисника; особисто він або його родичі заінтересовані в результатах справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта (ст. 54, 62 КПК). Заява про відвід має бути детально вмотивована.

Обвинувачений має право просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, про постановку перед експертом до­даткових питань, про призначення нової або додаткової експер­тизи. Він також має право давати пояснення експерту, подавати додаткові документи. Реалізація цих прав обвинуваченим може сприяти більш повному і об'єктивному встановленню обставин справи за допомогою такого засобу доказування, як висновок екс­перта.

У ході судового розгляду підсудний має право просити суд про призначення експертизи, заявляти відводи, задавати питання експерту, давати пояснення, просити суд про приєднання доку­ментів і про витребування доказів.

Матеріали експертизи мають бути пред'явлені обвинувачено­му, про що складається протокол. При ознайомленні з висновком він може давати пояснення, висловлювати зауваження, запере­чення і заявляти клопотання, які заносяться до протоколу.

Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб'єктами дока­зування як з точки зору дотримання норм кримінально-процесу-ального закону в ході проведення експертизи, так і обгрунтова­ності, правильності умовиводів експерта. Більш детально про це йтиметься у главі 5 посібника.