4.14.4. Генотипоскопічна експертиза

Донедавна питання судово-медичної експертизи спірного бать­ківства, материнства, підміни дітей, а також ідентифікації особи вирішувались без застосування методів молекулярної біології. Традиційно така експетиза базувалась на аналізі групових анти­генів еритроцитарних, сироваткових, ферментативних систем крові, що дозволяло достовірно* встановити лише групові власти­вості об'єктів, які досліджувались. Зокрема, виключити неправ­диво вказане батьківство вищевказаними методами вдавалось не завжди. Експерти вимушені були робити висновок лише про те, що походження дитини від даного чоловіка не виключається (як і від інших чоловіків з такими самими груповими характерис­тиками).

Генотипоскопічна експертиза (генетична експертиза) — це ін­дивідуальна ідентифікація (своєрідна генетична паспортизація), встановлення спорідненості по крові на рівні дослідження струк­тури дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Цей вид експертиз дозволяє не тільки категорично виключити батьківство, а й здійс­нити позитивне встановлення обох батьків та спорідненість по крові взагалі (ідентифікацію особи), а також діагностику спадко­вих хвороб у плода на ранніх стадіях вагітності. Перевагами ге-нотипоскопічної експертизи щодо традиційних методів імуноло­гічних досліджень є більш конкретні висновки, висока чутливість методів, можливість дослідження декількох зразків.

Як об'єкти дослідження при проведенні генотипоскопічних екс­пертиз можуть бути використані кров рідка та висушена, слина, сперма, зразки тканин (м'язева, кісткова) та внутрішніх органів (печінка, серце тощо), волосся, сліди біологічного походження на

речових доказах (тампони з піхви, ротової порожнини, прямої

кишки).

На вирішення генотипоскопічної експертизи можуть ставити­ся такі питання:

1. Чи походять надані біологічні об'єкти від конкретної особи?

2. Чи є батьком (матір'ю) дитини конкретна особа?

3. Чи походить дитина від конкретного батька (матері)?

4. Чи належать залишки трупа конкретній людині?

З метою їх вирішення в Україні при проведенні генотипоско­пічних експертиз застосовуються два методи:

• метод геномної дактилоскопії, порядок застосування якого регламентовано Методичними вказівками МОЗ України «Вив­ чення зразків крові методом геномної дактилоскопії»;

• метод ампліфікації високополіморфних локусів ДНК, поря­ док застосування якого /регламентовано методичними вказівка­ ми МОЗ України «Використання ампліфікації високополіморф­ них локусів ДНК в судово-медичній експертизі рідкої крові».

Більш поширеним в Україні завдяки меншій трудомісткості та доступності, є метод ампліфікації високополіморфних локусів ДНК (або полімеразна ланцюгова реакція — ПАР). Він запропоно­ваний К. Mullis у 1986 році. Це метод ампліфікації (розмноження копій) ДНК, за допомогою якого можна виділити та розмножити у значній кількості певну послідовність ДНК. Подальше розділен­ня отриманих фрагментів ДНК шляхом електрофорезу дозволяє ідентифікувати специфічні ділянки ДНК без використання ра­діоактивних зондів, на відміну від методу геномної дактилоско­пії. Кінцевим етапом вказаної методики є отримання електрофо-реграм типування ДНК за конкретними локусами, які докумен­тують результати досліджень і додаються до висновку експерта. Більш сучасним видом аналізу ДНК є її аналіз у спеціальних при­ладах, які мають назву «аналізатори геля».

Оцінка результатів досліджень схематично показана на при­кладі обчислення вірогідності підтвердження батьківства, що ви­глядає таким чином. Оскільки локуси, що досліджуються при про­веденні експертизи, успадковуються за кодомінантним принци­пом, то маркерні смуги дитини мають успадковуватись від матері та батька — по одній смузі від кожного з батьків (по кожному з до­сліджених локусів). На рис. А) картина при підтвердженні бать­ківства; В) картина при виключенні батьківства (М — мати, Д — дитина, ПБ — передбачуваний батько).

200

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

201

М

ПБ

д

д

М

ПБ

,лунки гелю

Б)

А)

Рис. 54. Схематичне зображення електрофореграми авділіфікатів ДНК одного локусу.

Висновок про виключення батьківства робиться, якщо у дити­ни було виявлено маркерні смуги (мінімум по двох системах), які не могли бути успадковані від матері та чоловіка, вказаного як батько, або якщо у дитини не спостерігається маркерних смуг, характерних для чоловіка, вказаного як батько.

У випадку коли по досліджуваним локусам у дитини виявлені лише ті алелі, які характерні для матері та передбачуваного батька (тобто ви­ключення батьківства не відбувається), прово­диться розрахунок підтвердження батьківства. Для цього вираховують ймовірність випадкового успадкування кожного з алелів (ймовірність, з якою дитина могла б успадкувати даний алель від іншого чоловіка (жінки) з даної популяції). Розрахунок ймовірності такого успадкування здійснюють за формулою: Р - 2р - р², де Р — імо­вірність випадкового успадкування алеля, р — частота алеля в популяції (з обов'язковим зазна­ченням джерела інформації).

Рис. 55. Електро-

фореграма типування ДНК за локусом LPL.

Якщо досліджено декілька локусів, вирахо­вують кумулятивну ймовірність випадкового спадкуваня алелів Ркум, яка дорівнює добутку ймовірностей випадкового спадкування алелів по окремих локусах. Розрахунок імовірності підтвердження біологічного батьківства здійс­нюють за формулою: п = (1 - Ркум) х 100 %

На рисунку показано електрофореграму типування ДНК (з екс­пертизи речових доказів, яка виконана у Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України). М — маркер молекулярної маси pGEM Marker; L — маркерні (алельні) східні для локусу HUM

ДНК зі слідів крові людини

LPL; I — ДНК з крові потерпілої; 4 — на светрі.

6 7

10

Рис. 56. Ілюстративна таблиця електрофореграми: 1, 10 — мар­кер ДНК; 2 — контрольна ДНК К562; 5, 8 — алельний леддер; З, б, 7 — зразки крові.

У даному випадку в ході експерти­зи вирішувалось питання про мож­ливість походження крові на светрі від потерпілої жінки. Аналіз цієї елек­трофореграми дозволяє зробити ви­сновок, що походження крові на светрі від конкретної особи не ви­ключене, на що вказує співпадання за розташуванням смуг ДНК з крові потерпілої та ДНК з крові на светрі. Щоб дати категоричний висновок, проводиться подальший аналіз за більшою кількістю локусів ДНК з на­ступним вираховуванням ступеня ймовірності походження крові.