2.Визначення кримінальної відповідальності на підставі чинного кк.

КК не містить поняття кримінальної відповідальності, але цей термін використовується у ньому.

Розпочнемо з того, що вкажемо, що сутністю кримінальної відповідальності є обмеження прав і свобод злочинця. Таке розуміння сутності кримінальної відповідальності випливає з її природи як категорії кримінального права – однієї з галузей публічного права. Відомо, що публічно-правові відносини є відносинами влади і підкорення, методом регулювання яких є імперативний метод. Саме в межах таких відносин встановлюється і реалізується кримінальна відповідальність. Обмеження життєво важливих благ людини на підставі принципів правової держави можливе з урахуванням поділу державної влади на законодавчу, судову та виконавчу. Тобто, вид і міра обмеження прав і свобод людини, винної у вчиненні злочину, мають бути визначені законом (законодавчий аспект кримінальної відповідальності), призначені судом (судовий аспект) і здійснені спеціальними органами виконавчої влади (виконавчий аспект).

Зміст відповідної діяльності може бути представлений як взаємодія його складових елементів, до яких належать її суб’єкти, об’єкти та сама діяльність цих суб’єктів.

З точки зору законодавчого аспекту кримінальної діяльності, суб’єктом встановлення кримінальної відповідальності виступає лише Верховна Рада України (п. 22 ст. 92 Конституції України – виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами та відповідальність за них). Об’єктом такої, законодавчо визначеної кримінальної відповідальності є права і свободи тих осіб, які потенційно визначені в КК як можливі злочинці.

На підставі аналізу КК можна зробити висновок, що законодавець ототожнює кримінальну відповідальність і санкцію кримінально-правової норми. Причому санкція викладена не тільки у санкції відповідної статті Особливої частини КК, а й у відповідних розділах Загальної частини КК (розділ Х “Покарання та його види”, розділ ХІ “Призначення покарання”, розділ ХІІ “Звільнення від покарання та його відбування”, розділ ХІІІ “Судимість”).

Для конкретної особи, яка вчинила злочин, така відповідальність індивідуалізується судом. (судовий аспект кримінальної відповідальності). Суб’єктом індивідуально визначеної кримінальної відповідальності є тільки суд. Об’єктом індивідуалізації є конкретні права і свободи особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину, що є підставою покладення на злочинця кримінальної відповідальності. Необхідною умовою індивідуалізації судом кримінальної відповідальності є юридична кваліфікація вчиненого особою. Юридичною формою індивідуалізації кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду.

Відповідно до чинного КК, можна визначити три види індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Перший вид – це обмеження гідності особи, винної у вчиненні злочину. Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Відповідно до ч. 5 ст. 74, особа також може бути звільнена від покарання у зв’язку із закінченням строків давності. У зазначених випадках суд виносить обвинувальний вирок, в якому визнає особу винною у вчиненні злочину, але не призначає їй покарання.

Другий вид – це винесення обвинувального вироку з призначенням особі певного виду і розміру покарання, від відбування якого вона звільняється.

Третій вид – це винесення обвинувального вироку з призначення особі певного виду і розміру покарання, поєднане з необхідністю його відбування.

Виконавчий аспект кримінальної відповідальності має дві сторони: з одного боку, це діяльність спеціальних органів виконавчої влади (суб’єкт діяльності) по виконанню обвинувального вироку суду. З іншого боку, – це перетерплювання цією особою обмеження її тих прав і свобод (об’єкт діяльності), які індивідуалізовані судом.

Отже, кримінальна відповідальність – це передбачені КК вид та розмір обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціально уповноваженими органами держави.