
- •1. Загальна характеристика цитоплазми.
- •2. Субмікроскопічна структура цитоплазми.
- •3. Структура біологічних мембран цитоплазми. Основні біологічні мембрани цитоплазми.
- •4. Біологічні та фізичні властивості цитоплазми.
- •5. Хімічний склад цитоплазми.
- •Рибосоми
- •Мікротрубочки
- •1. Загальна характеристика пластид.
- •2. Класифікація пластид.
- •3. Хлоропласти: визначення, утворення, структура і функції. Первинний крохмаль та його утворення.
- •4. Хімічний склад хлоропластів.
- •5. Каротиноїдопласти: визначення, форма, пігменти і функції.
- •6. Лейкопласти.
- •7. Онтогенез і взаємоперетворення пластид.
- •1. Вакуолі: визначення та гіпотези щодо їх виникнення.
- •2. Тонопласт і клітинний сік як структурні компоненти вакуолей.
- •3. Функції вакуолей.
- •4.Осмотичні явища в клітині: сисна сила осмос, осмотичний тиск, тургор, тургорний тиск, плазмоліз і деплазмоліз.
- •5.Включення рослинної клітини: визначення та види. Поняття про ергастичні речовини та ергастоплазму.
- •6. Крохмальні зерна: визначення, будова і типи.
- •7. Алейронові зерна: визначення, будова і типи.
- •8. Ліпідні краплі як форма включень.
- •9. Кристалічні включення: утворення та форми.
1. Загальна характеристика пластид.
Пластиди (від грец. plastides, від plastos — утворений, виліплений, оформлений) – це забарвлені або безбарвні органоїди рослинної клітини, в яких відбуваються процеси біосинтезу. Залежно від забарвлення розрізняють три типи П.: хлоропласти (зелені П., в кяих відбувається фотосинтез), хромопласти (жовто-оранжеві та червоні П., які беруть участь в обміні речовин) і лейкопласти (безбарвні П., в яких нагромаджуються крохмаль, білки та олії).Саме наявність пластид обумовлює основну відміну рослиних клітин від тваринних.Пластиди — це постійні органоїди клітин зелених рослин. Гриби, бактерії, слизовики, а також синьо-зелені водорості пластид не мають.Вперше пластиди (хлоропласти і хроматофори – пластиди водоростей) були описані Левенгуком в 1676 р. в листках злаків та клітинах водоростей спірогіри.
Більш детально почав вивчати пластиди Шимпер у 1882 р., який описав три типи пластид: лейкопласти, хлоропласти, хромопласти. Причому на думку Шимпера, між пластидами існує певна залежність, а саме: вихідною групою серед пластид він вважав лейкопласти, від яких походять хлоропласти, а з останніх виникають хромопласти, але дана точка зору є помилковою, оскільки доведено, що вихідною групою є хлоропласти.
2. Класифікація пластид.
Дослідженням структури та функцій пластид, а також їх класифікацією займались вітчизняні вчені О.О. Табенцький, Б.Т. Матієнко та ін. Останній поділяє пластиди на дві групи:
Лейкопласти (безбарвні пластиди);
Хромопласти (пластиди, що містять пігменти).
Лейкопласти поділяють на такі групи:
Амілопласти, які синтезують крохмаль;
Олеопласти, які синтезують жири;
Протеїнопласти, які синтезують білки.
До хромопластів — забарвлених пластид належать:
хлоропласти — зелені пластиди;
каротиноїдопласти, які містять жовті пігменти.
Сюди відносять і хроматофори — пластиди водоростей.
Однак, на сьогоднішній день дотримуються класифікації, згідно якої пластиди поділяються на три групи або типи: хлоропласти, хромопласти і лейкопласти.Необхідно відмітити, що у 1967 році Мерінос виділив ще один тип пластид, які були названі поліфункціональними пластидами.Всі типи пластид генетично зв’язані між собою, незважаючи на те, що функції їх різні.Кількість пластид у різних рослин неоднакова і коливається як між видами , так і в межах однієї рослини.Так, наприклад, у давніх рослин кількість пластид досягає від декількох десятків до сотень міліардів штук, а у деяких нищих одноклітинних організмів є лише одна пластида. Непостійна кількість палстид і у межах однієї клітини. Наприклад, в клітинах покритонасінних рослин може міститися від 20 до 100 пластид.Величина пластид у покритонасінних рослин становить від 3 до 10 мікрон. Найменшими серед пластид є лейкопласти.У порівнянні з цитоплазмою пластиди мають більшу питому вагу і легко відокремлюються з клітини при центрифугуванні.Тіло пластид складається із строми, яка містить, в основному, протеїни і ліпіди, а також пігменти та мінеральні речовини.Пластиди мають білково-ліпоїдну оболонку у вигляді подвійної мембрани, яка називається перистромійом.Слід зазначити, що різні пластиди мають різний вміст складових частин.Так, наприклад, хлоропласти люцерни містять майже у два рази менше ліпідів, ніж хромопласти плодів перцю. Проте, вуглеводів в них у два з половиною рази менше, ніж в хромопластах перцю. До складу пластид входить вода, але її вміст залежить від волного режиму рослин. У пластидах міститься велика кількість різних ферментів, які послідовно використовуються в обміні речовин. Вони запасають енергію, необхідну для метаболічних процесів в рослинній клітині. Пластиди відіграють важливу роль в утворенні і перетворенні запасних речовин.Поластиди розвиваються з особливих клітинних утворень, які назимваються пропластидами.Пропластиди (від грец. pro — перед, до, раніше і plastos — утворений, виліплений) — зачаткові пластиди вклітинах промеристеми і меристеми, з яких утворюються пластиди. П. мають амебоїдну форму, містять строму і дисковидні грани. За зовнішнім виглядом П. нагадують мітохондрії, але відрізняються від останніх більшими розмірами иа особливостями внутрішньої будови.Зовні пластиди вкриті подвійною мембраною. Невелика кількість мембран міститься також в їх внутрішній частині.Велику кількість пропластид мають клітини зародків покритонасінних та голонасінних рослин.Під час розвитку хлоропластів, хромопластів та лейкопластів відбуваються певні зміни форми, розмірів та ультраструктури пропластид. Так, у процесі розвитку хлоропластів під впливом сонячного світла в пропластидах починає рости внутрішня мембрана, з якої утворюються маленькі пухирці, а відтак з них утворюються великі диски. Пізніше з них утворюються пластинчасті мішечки гран.Пластиди розмножуються шляхом поділу. Поділ може відбуватися як з утворенням перетяжки через пластиду, так і шляхом утворення перегородки. При статевому та безстатевому розмноженні рослин пластиди переходять до дочірніх організмів.Здатність пластид до поділу дозволяє зберігати їм неперервність в декількох клітинних поколіннях.